Рішення

від 20.01.2021 по справі 120/6712/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 січня 2021 р. Справа № 120/6712/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Альчук М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Бабія М.С.

представника позивача: Каленяка Е.А.

представника відповідача: Чайки А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Елігос Він"

до: головного управління ДПС України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елігос Він" звернулося до суду із позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що при зверненні до відповідача із заявою щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним надав всі необхідні документи, передбачені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а тому вважає рішення відповідача про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. В обґрунтування відзиву посилається, що відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", передбачено вичерпний перелік документів необхідних для видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Тому для отримання ліцензії, суб`єкту господарювання необхідно надати до органу ліцензування вичерпний пакет документів, визначений законом, серед яких має бути дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, чого позивачем дотримано не було, тому відмова контролюючого органу є правомірною.

Позивачем надано відповідь на відзив, у якій посилається, що КМУ 03.03.2020 року прийнято Постанову № 207 "про внесення змін до порядку та видачі дозволів на виконання робі підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки", згідно якої набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів та устаткування може здійснюватись на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Таким чином позивач діяв в межах вимог закону та Порядку № 1107.

Ухвалою суду від 20.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала з мотивів, зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 24.09.2020 року ТОВ "Елігос Він" звернулось із заявою до головного управління ДПС у Вінницькій області щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Розпорядженням від 07.10.2020 року за № 214-р ГУ ДПС у Вінницькій області відмовило у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Елігос Він".

Підставою для відмови у видачі ліцензії слугувало порушення заявником ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме ненадання дозволу на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ч. 20 ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Як передбачено ч. 30 ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років

У відповідності до ч. 32 - 35 ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

Згідно з ч. 38 ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 40 ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Як передбачено ч. 41 ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Згідно з ч. 45 ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Відповідно до ч. 46 ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Як встановлено судом ТОВ "Елігос Він" звернулося до відповідача із заявою щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та відповідно підприємством було приєднано до заяви наступний пакет документів:

- дозвіл № 220.20.05 (виконання роботи у вибухопожежонебезпечних зонах та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах); - договір оренди земельної ділянки на якій знаходиться об`єкт оренди; - акт приймання-передачі об`єкту нерухомості в оренду; - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 8341453; - декларацію відповідності матеріально-технічої бази вимогам законодавства з питань охорони праці № 520320033611, а) обладнання та захист систем, призначених для експлуатації у потенційно вибухонебезпечному середовищі (п. 6 додатку 7 Порядку № 207), б) посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа (п. 9 додаток 7 Порядку № 207); - заява на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1107.

В свою чергу, Кабінетом Міністрів України 03 березня 2020 року прийнято постанову № 207 "Про внесення змін до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки", яка набрала чинності 12.03.2020 року.

Постановою № 207 внесено зміни до Порядку № 1107, зокрема:

- зменшено перелік видів робіт підвищеної небезпеки (до 6 позицій) та перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (до 4 позицій), виконання/експлуатація яких здійснюється на підставі дозволу;

- збільшено перелік видів робіт підвищеної небезпеки (до 27 позицій) та перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, які виконуються/експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Також, Постановою № 207 встановлено, що дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, видані до набрання чинності цією постановою, є дійсними до закінчення строку їх дії.

Крім того, положеннями п. 6 Порядку № 1107 встановлено, що дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається: - роботодавцеві на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначено у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, зазначені у додатку 3.

Нормами ст. 21 Порядку № 1107 закріплено, що виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 7, здійснюється роботодавцем, виробником або постачальником на підставі декларації відповідно матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Додатками номер 4, 6 та 7 до Порядку 1107 визначено перелік видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, відповідно (в редакції Постанови КМУ № 207 від 03.03.2020 року), якими визначено технологічне устатковання та його елементи магістральних газопроводів, нафтопроводів, продуктопроводів (нафтопродуктопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів), систем газопостачання природного та зрідженого газу суб`єктам господарювання та до населених пунктів, систем промислового та міжпромислового збору нафти і газу, об`єктів нафтогазовидобувної промисловості, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 0,1 МВт, обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) у потенційно вибухонебезпечному середовищі та Устатковання напругою понад 1000 В (електричне устатковання електричних станцій і мереж, технологічне електрообладнання), відноситься до переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Тобто, використання виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів, устатковання, підвищеної небезпеки здійснюється на підставі дозволу або декларації відповідності матеріально технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Декларація за формою згідно з додатком 8 подається роботодавцем, виробником або постачальником не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

Декларація подається роботодавцем, виробником або постачальником, уповноваженою ним особою або надсилається поштою до територіального органу Держпраці або адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці.

Територіальний орган Держпраці здійснює реєстрацію декларацій на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання.

Відмова в реєстрації декларації не допускається.

У разі зміни відомостей або виявлення суб`єктом господарювання помилки в поданій декларації суб`єкт господарювання в порядку, встановленому цим пунктом для подання декларації, подає оновлену декларацію протягом п`яти робочих днів з дня настання таких змін або з дня подання декларації в разі виявлення помилки.

Посадові особи територіального органу Держпраці протягом п`яти робочих днів з дня отримання оновленої декларації вносять зміни до реєстру.

Як встановлено з матеріалів справи, 10.08.2020 року за № 730/ІІ-05 у журналі обліку суб`єктів господарювання в управлінні Держпраці Вінницької області зареєстровано декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці та яка була надана позивачем до заяви на видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі.

Окремо суд звертає увагу, що Територіальні органи Держпраці під час видачі та продовженні строку дії дозволів повинні керуватися Переліком видів робіт підвищеної небезпеки, зазначеним у додатку 2 до Порядку (в редакції Постанови КМУ від 03.03.2020 року № 207), переліком машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки зазначеним у додатку 3, до зазначеної постанови у вказаній редакції.

Видача дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки передбачених додатками 2 та 3 Порядку, починаючи з 12.03.2020 року не допускається.

Отже, на момент звернення позивача до відповідача із заявою щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, подана ТОВ "Елігос Він", була чинною та відповідно підтверджувала право підприємства експлуатувати машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки. Що в свою чергу свідчить про те, що останній діяв в межах вимог закону та Порядку №1107.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає що розпорядження головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.10.2020 року № 214-р в частині відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Елігос Він" не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд визнає його протиправним та скасовує.

Частиною 1, 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Вирішуючи питання стосовно повернення судових витрат та витрат на правову допомогу, суду зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас, про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у ст. 134 КАС України.

Так ч. 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 ст. 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, в підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката представником позивача надано договір про надання правничої допомоги, що укладений 01.11.2020 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) та розрахунок вартості послуг адвоката, складений 09.11.2020 року, а також копію квитанції № 0.0.1894790934.1 від 05.11 2020 року про сплату ТОВ "Елігос Він" 6000 гривень за надані послуги адвоката.

Так, пунктом 1.1 договору про надання правничої допомоги від 01.11.2020 року передбачено, що клієнт ТОВ "Елігос Він" доручає, а адвокатське бюро в особі адвоката Едуарда Каленяка приймає на себе зобов`язання по здійсненню правового супроводу.

За надання послуг (виконання робіт) згідно цього договору замовник сплачує гонорар.

Як свідчить акт виконаних робіт та розрахунок вартості послуг адвоката, представником позивача надавались послуги із збору та вивчення документів, підготовки позовної заяви та подання її до суду на що витрачено шість годин часу, що оцінено у 1000 грн. та загальна вартість наданих послуг відповідно до договору становить 6000 гривень.

05.11.2020 року позивачем сплачено 6000 гривень за надані послуги на користь АБ "Едуарда Каленяка" відповідно до договору про надання правової допомоги, про що свідчить квитанція № 0.0.1894790934.1.

Дослідивши надані докази, які підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно пов`язані з розглядом адміністративної справи № 120/6712/20-а.

При вирішенні питання про відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід враховувати положення статті 139 КАС України, якою врегульовано правила розподілу судових витрат, до яких окрім інших віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, оскільки рішенням Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву ТОВ "Елігос Він" задоволено, тому на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 2102 грн. за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Елігос Він" (вул. Гонти, 22А, м. Вінниця, ЄДРПОУ 41649628) до головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 43142454) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.10.2020 року № 214-р в частині відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Елігос Він".

Зобов`язати головне управління ДПС у Вінницькій області повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Елігос Він" щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 174, разом з поданими документами та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елігос Він" (вул. Гонти, 22А, м. Вінниця, ЄДРПОУ 41649628) витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 43142454).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович