Рішення

від 27.11.2020 по справі 160/11035/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року Справа № 160/11035/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю АЛАТОН до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

23.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АЛАТОН до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008540520 від 03.12.2019 року та №0008580520 від 03.12.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- 19.12.2017 року між ТОВ АЛАТОН (покупець) та ТОВ МІЛОУС (продавець) було укладено договір поставки за №19/12, відповідно до умов якого, зокрема: постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар у асортименті, кількості і за цінами, які зазначені у специфікаціях;

- поставка здійснювалася відповідно до специфікації №1 від 19.12.2017 року до договору поставки №19/12 від 19.12.2017 року, на виконання умов договору було виписано податкову накладну №12 від 20.12.2017 року на загальну суму 295 296,00 грн;

- доставка товару здійснювалася перевізником ТОВ Карготрак , що підтверджується товарно-транспортною накладною №20/12-1 від 20.12.2017 року;

- позивачем згідно платіжних доручень №174 від 25.04.2018 року, №175 від 25.04.2018 року, №180 від 27.04.2018 року, №177 від 26.04.2018 року, №191 від 03.05.2018 року, №190 від 03.05.2018 року, №192 від 04.05.2018 року було сплачено кошти на рахунки ТОВ ТОВАРНИЙ ЦЕНТР та ТОВ ДАКРУС ГРУП , у зв`язку з відступленням права вимоги ТОВ МІЛОУС на користь вищезазначених підприємств;

- отже, ТОВ АЛАТОН здійснено повну оплату за поставлений товар по договору №19/12 від 19.12.2017 року;

- також зазначає, що вирок суду не є тим доказом, який приймається судом беззаперечно, а підлягає комплексній оцінці у сукупності із іншими доказами та обставинами справи, зокрема, первинними документами;

- звертає увагу, що необґрунтованими у акті перевірки у контексті нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ МІЛОУС є посилання відповідача на взаємовідносини ТОВ МІЛОУС із ТОВ АРТАНАК у 2017 році - позивач не укладав із ТОВ АРТАНАК , не мав із ним господарських відносин і не може нести відповідальність за його податкову діяльність.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АЛАТОН до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, залишено без руху.

23.09.2020 року на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду уточнену позовну заяву з врахуванням недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

26.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку та 27.10.2020 року до канцелярії суду надійшов відзив на позов від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- ГУ ДПС у Дніпропетровській області на адресу ТОВ АЛАТОН було направлено запит від 31.07.2019 №88417/10/04-36-14-09 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) стосовно взаємовідносин ТОВ МІЛОУС (код ЄДРПОУ 41448671);

- відповідно до бази даних ДПС стосовно ТОВ МІЛОУС встановлені наступні відомості: зареєстровано Миколаївською міською радою, свідоцтво про державну реєстрацію від 10.07.2017 р. №15221020000035567 та станом на теперішній час перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, м.Краматорськ. Свідоцтво платника ПДВ №200348613 від 01.08.2017, анульоване 18.02.2019, причина анулювання 22 - ненадання декларацій протягом року;

- ТОВ МІЛОУС надано до податкових органів звітність з ПДВ: за січень 2018 року має статус до відома , підписана директором ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- баланс за 2017-2018 роки ТОВ МІЛОУС не надано, власні основні засоби відсутні, Звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суму утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за весь період діяльності не надавалися;

- дослідження діяльності ТОВ МІЛОУС вказують на те, що з метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, у т.ч. ТОВ АЛАТОН (код ЄДРПОУ 24996984);

- згідно з даними ЄРПН та встановленої схеми проходження товару (робіт, послуг) видно невідповідність придбаного товару (робіт, послуг) та реалізованого, що свідчить про обрив ланцюга постачання, нереальність здійснення господарської операції та здійснення діяльності направленої на надання вигоди третім особам.

- крім того, відповідачем отримано вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 року у справі №199/5541/18 (провадження № 1-кп/199/440/18), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42018040000000808 від 22.06.2018 р.

Сторони правом на надання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив не скористались.

Отже, виходячи з вищенаведеного судом вирішено проводити розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ АЛАТОН з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ МІЛОУС (код ЄДРПОУ 41448671) за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки №6785/04-36-05-20/24996984 від 28.10.2019 року (далі - Акт).

Згідно висновків акту №6785/04-36-05-20/24996984 від 28.10.2019 року перевіркою було встановлено наступні порушення:

- п. 185.1, ст. 185, п.198.3, ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього за 2018 рік у сумі 49 216,00 грн, в тому числі за січень 2018 року в сумі 49 216,00 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача №б/н від 29.11.2019 року (вх. від 02.12.2019 року №39915/10) висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.10.2019 №6785/04-36-05-20/24996984 було викладено в наступній редакції:

- п. 185.1, ст. 185, п.198.3, ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього за 2018 рік у сумі 11 196,00 грн, в тому числі за січень 2018 року в сумі 11 196,00 грн.

- зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за січень 2018 року в сумі 38 020 грн.

На підставі вищезазначених висновків акта перевірки №6785/04-36-05-20/24996984 від 28.10.2019 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008540520 від 03.12.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 16 794,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 5 598,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0008580520 від 03.12.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 38 020,00 грн.

Позивач вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999р., в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, частиною 2 вищенаведеної норми встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 також встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, зокрема, з господарських операцій з ТОВ МІЛОУС .

19.12.2017 року між ТОВ МІЛОУС (Продавець) та ТОВ АЛАТОН (Покупець), укладено договір поставки №19/12.

Судом встановлено, що станом на час укладання вищевказаного договору поставки між позивачем та вказаним контрагентом директором ТОВ МІЛОУС була - ОСОБА_1 .

За вищезазначеним договором ТОВ МІЛОУС зобов`язується поставити і передати у власність ТОВ АЛАТОН на умовах цього договору, а ТОВ МІЛОУС прийняти та своєчасно оплатити: товар в асортименті, кількості і за цінами, які зазначені у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання умов договору, згідно Специфікації № 1 від 19.12.2017 року ТОВ МІЛОУС зобов`язався передати, а ТОВ АЛАТОН зобов`язався прийняти та оплатити товар: чушка з бронзи БрА9Ж3л у кількості 864,00 кг; чушка з бронзи БрО5Ц5С5 у кількості 832,00 кг на загальну суму 295 296,00 грн, в тому числі ПДВ - 49 216,00 грн.

Крім того позивачем було надано товарно-транспортну накладну №20/12-1 від 20.12.2017 року. Всі вищенаведені документи підписані директором ТОВ МІЛОУС - ОСОБА_1 .

На підтвердження поставки зазначеного вище товару, позивачем до суду також було надано накладну №12 від 20.12.2017 року, в якій не зазначено ПІБ особи, яка відвантажила та яка одержала товари, але підпис особи яка відвантажила товар ідентичний з підписом на товарно-транспортній накладній №20/12-1 від 20.12.2017 року, яку підписано директором ТОВ МІЛОУС - ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи, що обов`язкові реквізити, які мають зазначатись у податковій накладній і які в повній мірі дають змогу ідентифікувати учасників правовідносин та господарські операції, відсутні у даній накладній і правильність їх заповнення контролюючим органом ставиться під сумнів, як заперечується і реальність господарських операцій з ТОВ МІЛОУС , суд приходить до висновку про обгрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став, зокрема вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 року по справі №199/5541/18 (1-кп/199/440/18).

Судом встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 року по справі №199/5541/18 (1-кп/199/440/18) винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №42018040000000808 від 22.06.2018 року було визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального провадження передбаченого ч.1 ст.205 КК України та яким встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу торгово-розважального центру, розташованого за адресою: пр-т. Слобожанський, буд.31-д в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра, за обіцяну матеріальну винагороду підписала складені та надані їй невстановленою особою документи, які стали підставою реєстрації та перереєстрації 10 суб`єктів підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, за матеріальну винагороду в сумі 200 гривень за реєстрацію або перереєстрацію одного суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи. Також ОСОБА_1 була керівником та головним бухгалтером наступних СПД, зокрема: ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671, юр. адреса з 06.03.2018 року: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, буд. 45), дата реєстрації - 10.07.2017; статутний капітал (13.03.2018) - 100000 грн.; основний вид господарської діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; платник ПДВ, керівник з 01.08.2017 по 21.02.2018 - ОСОБА_1 , керівник з 21.02.2018 року - ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаних дій у період часу з 11.07.2017 по теперішній час невстановлена особа використовувала підприємства ТОВ Дакрус Груп (код ЄДРПОУ 40386073), ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671), ТОВ Нотклін (код ЄДРПОУ 41453024), ТОВ Фокас (код ЄДРПОУ 41508665) з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: здійснювали фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку, а саме: ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671, керівник з 01.08.2017 по 21.02.2018) використовувалось невстановленою особою для ведення незаконної діяльності, пов`язаної із наданням юридичним особам послуг з мінімізації податкових зобов`язань, з метою ухилення від сплати податків, зокрема сформовано податковий кредит ряду підприємств. Вищезазначені дії ОСОБА_1 , які виразились у створенні суб`єктів підприємницької діяльності зокрема: ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671), з метою прикриття незаконної діяльності призвели до того, що невстановлена особа здійснювала фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку. Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 205 КК України правильно кваліфіковані, як такі, що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Таким чином, статус контрагента позивача як фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, тому господарські операції цього підприємства з позивачем не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, за наслідками яких товариством і було сформовано податковий кредит, не дає позивачу права на отримання такої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 816/2034/15, від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 №2-а-7792/11/2670 висловлена правова позиція, згідно із якою наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Верховний Суд також посилається на висновки ВСУ, які полягають у тому, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірні. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути не врахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, судом встановлено, що як за змістом вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 року по справі №201/4522/18 судом зясовано, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснення господарської діяльності та у подальшому жодних дій щодо такої діяльності не вчиняла.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, виписані керівником Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛОУС - ОСОБА_1, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду в кримінальних справах, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

При цьому, судом також встановлено, що ТОВ АЛАТОН було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за січень 2018 року (вх. №9033110078 від 27.02.2018 року), згідно якого зменшено рядок 18 декларації Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) період рядок 9-рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на 1980 грн, та задекларовано рядок 19 декларації Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17-рядок 9 декларації) позитивне значення) у сумі 38 020,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0008540520 від 03.12.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 16 794,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 5 598,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0008580520 від 03.12.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 38 020,00 грн є правомірними, а позовні вимоги щодо їх скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положеньстатті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9,73-77,139,241-246,255,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю АЛАТОН (місцезнаходження: 52001, Дніпропетровська область, м.Підгороднє, вул. Залізнична, буд.115; код ЄДРПОУ24996984) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно