Рішення

від 25.01.2021 по справі 440/6913/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6913/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про:

- визнання протиправним наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №16864-СГ від 21 жовтня 2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,50 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту с.Кирияківка;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,50 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту с.Кирияківка /а.с. 1-5/.

Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №16864-СГ від 21 жовтня 2020 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки ним реалізовано право на безоплатну приватизацію за таким же цільовим призначенням земельної ділянки. Позивач вважає оскаржуваний наказ таким, що винесений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України Про особисте селянське господарство , адже ним отримана у власність на підставі рішення виконавчого комітету Глобинської міської Ради народних депутатів №697 від 05 грудня 1997 року земельна ділянка (кадастровий номер 5320610100:00:004:1978) площею 0,18 га та відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство він має право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 26-29/ зазначив про відсутність підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки позивач реалізував своє право на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, адже за даними Державного земельного кадастру за ним на праві власності зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:004:1978 площею 0,18 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:50:005:0352 площею 0,13 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, позивач уже двічі реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства та, подаючи клопотання вх.№М-20470/0/25-20 від 16 вересня 2020 року, фактично бажає втретє реалізувати право на безоплатну приватизацію земельної ділянки у межах одного виду використання. Відтак, наказ №16864-СГ від 21 жовтня 2020 року прийнятий відповідачем правомірно відповідно до частини четвертої статті 116 ЗК України. Крім того, надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до дискреційних повноважень органу Держгеокадастру. Також земельна ділянка з кадастровим номером 5320680700:00:005:0163, яка вказана позивачем у клопотанні, перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_2 та у разі надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою права вказаного громадянина щодо такої земельної ділянки будуть порушені.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю IV-ПЛ №054088 від 15 червня 1998 року /а.с.11/ ОСОБА_1 на підставі рішення Виконкому Глобинської міської Ради народних депутатів №697 від 05 грудня 1997 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,28 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Глобинської міської ради у АДРЕСА_1 .

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №141911104 від 19 жовтня 2018 року /а.с. 12/ та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5306110522017 від 07 серпня 2017 року /а.с. 13/ ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю IV-ПЛ №054088 від 15 червня 1998 року є власником земельної ділянки (кадастровий номер 5320610100:00:004:1979) площею 0,1 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №141916212 від 19 жовтня 2018 року /а.с. 14/ та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5306110512017 від 07 серпня 2017 року /а.с. 15/ ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю IV-ПЛ №054088 від 15 червня 1998 року є власником земельної ділянки (кадастровий номер 5320610100:00:004:1978) площею 0,18 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням від 15 вересня 2020 року (вхідний номер М-20470/0/25-20 від 16 вересня 2020 року) /а.с. 30/, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,50 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту (с.Киріяківка) в районі земельної ділянки з кадастровим номером 5320680700:00:005:0163. Також у вказаному клопотанні повідомив, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності ним не використано.

До вказаного клопотання додав: копії паспорта та ідентифікаційного коду, графічний матеріал (з публічної кадастрової карти України), на якому зазначено місце розташування земельної ділянки /а.с.30-31/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №16864-СГ від 21 жовтня 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" /а.с.32/ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, орієнтовного розміру земельної ділянки 0,50 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з підстави: громадянин ОСОБА_1 реалізував своє право на безоплатну приватизацію за вказаним цільовим призначенням згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтуванні вказаного наказу зазначено, що згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно гр. ОСОБА_1 реалізував своє право на безоплатну приватизацію за вказаним цільовим призначенням земельної ділянки (кадастровий номер 5320610100:00:004:1978) площею 0,18 га.

Не погодившись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №16864-СГ від 21 жовтня 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вимоги до клопотання та документів, які додаються до клопотання, закріплені у частині шостій статті 118 ЗК України, а підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначені частиною сьомою цієї статті. При цьому перелік таких підстав для відмови є вичерпним.

Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач виходив з того, що позивач вже реалізував своє право на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки за ним на праві приватної власності зареєстровано земельну ділянку площею 0,18 га з кадастровим номером 5320610100:00:004:1978.

Надаючи правову оцінку доводу відповідача про те, що в силу частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 56 Земельного кодексу України № 561-XII від 18 грудня 1990 року для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

Згідно з частинами першою та сьомою статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" №742-IV від 15 травня 2003 року для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

У постанові від 24 червні 2015 року у справі №6-228цс14 Верховний Суд України надавав оцінку співвідношенню понять "особисте підсобне господарство" та "особисте селянське господарство" та дійшов висновку, що право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства мають ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів Земельного кодексу України № 561-XII від 18 грудня 1990 року. У такому випадку безоплатна передача земельної ділянки буде здійснюватися за загальним порядком, визначеним статтею 118 ЗК України.

Аналогічні висновки щодо правозастосування викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №805/177/17-а та від 11 грудня 2019 року у справі №805/181/17-а.

Відтак, суд доходить висновку, що громадянин має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки один і більше разів, проте в межах розмірів, передбачених статтею 121 Земельного кодексу України. Нормами Земельного кодексу України не передбачено обмеження щодо реалізації особою права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства лише однією земельною ділянкою, проте визначено граничний розмір земельної (-их) ділянки (-ок), а саме: не більше 2,0 гектара.

З матеріалів справи вбачається, що право на безоплатне отримання земельної ділянки (кадастровий номер 5320610100:00:004:1978) площею 0,18 га позивачем реалізовано вперше в 1998 році та сумарно із площею 0,50 га, яка вказана позивачем у клопотанні про надання дозволу від 15 вересня 2020 року (вх №М-20470/0/25-20 від 16 вересня 2020 року), становить орієнтовно 0,68 га, що є меншим, ніж максимальна межа у 2,0 га, встановлена статтею 121 ЗК України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року.

З огляду на набуття позивачем права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5320610100:00:004:1978 ) у порядку приватизації земельної ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства відповідно до приписів Земельного кодексу України №561-XII від 18 грудня 1990 року, позивач має право на збільшення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" та в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року.

Аргумент відповідача стосовно того, що позивачем також безоплатно отримано у власність земельну ділянку площею 0,13 га (кадастровий номер 5320610100:50:005:0352) з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №033629 від 14 квітня 2004 року, виданого на підставі рішення 16 сесії Глобинської міської ради 4 скликання №154 від 05 лютого 2004 року /а.с.36-37/, а тому він не має право на чергове безоплатне отримання у власність земельної ділянки площею 0,50 га, суд відхиляє, оскільки такий мотив в основу оскаржуваного наказу відповідачем не покладався. Крім того, цей мотив відповідача не спростовує вищевикладені висновки суду, так як сумарно площа земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, які позивач вже має у власності (земельна ділянка з кадастровим номером 5320610100:00:004:1978 площею 0,18 га та земельна ділянка з кадастровим номером 5320610100:50:005:0352 площею 0,13 га) та яку позивач бажає отримати у власність згідно клопотання від 15 вересня 2020 року (земельна ділянка орієнтовною площею 0,50 га), складатиме орієнтовно 0,81 га, що також є меншим, ніж максимальна межа у 2,0 га, встановлена статтею 121 ЗК України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року.

Довід відповідача, що наведений у відзиві на позовну заяву стосовно того, що з наданням позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою будуть порушені права особи, у власності якої перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 5320680700:00:005:0163, суд також вважає безпідставним, оскільки у клопотанні від 15 вересня 2020 року та у графічному матеріалі позивачем зазначено кадастровий номер земельної ділянки 5320680700:00:005:0163 , яка є наближеною (сусідньою) до бажаної земельної ділянки, та позначено місце розташування запитуваної земельної ділянки шляхом зазначення її меж та штрихування її площі, яка згідно із відомостями з Публічної кадастрової карти України не має зареєстрованого кадастрового номеру та не перебуває у приватній власності.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" №16864-СГ від 21 жовтня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідна вимога позивача - задоволенню.

Вирішуючи вимогу позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам, а не забезпечення ефективності державного управління.

Оскільки наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" №16864-СГ від 21 жовтня 2020 року перевірявся судом на предмет законності та обґрунтованості, виходячи із його змісту, та суд не вправі виходити за межі предмету доказування у справі та встановлювати чи відповідає подане позивачем клопотання всім іншим приписам закону, вимога позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку землевпорядної документації задоволенню не підлягає. Натомість, належним способом захисту прав позивача є саме: зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №480/4298/18, від 05 грудня 2019 року у справі № 806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки витрат по сплаті судового збору за подання цього позову позивач не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №16864-СГ від 21 жовтня 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15 вересня 2020 року (вхідний номер М-20470/0/25-20 від 16 вересня 2020 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,50 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту (с.Киріяківка) в районі земельної ділянки з кадастровим номером 5320680700:00:005:0163.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк