Рішення

від 20.01.2021 по справі 500/3655/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3655/20

20 січня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

представника позивача Кметика В.С.,

представника відповідача Васильчук І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 28.10.2019 за №UA403000/2019/002334/2,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Галицької митниці Держмитслужби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.10.2019 за №UA403000/2019/002334/2, яке винесене Тернопільською митницею ДФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України транспортного засобу легкового автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель ML 350 CDI уповноваженим представником позивача відповідачу подано електронну митну декларацію від 17.10.2019 №UA403010/2019/017309, в якій визначено митну вартість у сумі 22610,00 злотих. Проте, 28.10.2019 відповідач прийняв спірне рішення №UA403000/2019/002334/2, яким визначив митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно із статтею 64 Митного кодексу України в розмірі 25700,00 євро з тих підстав, що позивачем не надано обов`язкові для підтвердження заявленої митної вартості товарів документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, чи інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, посилаючись на те, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів. Відтак, вважає, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 відкрито провадження в даній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Від представника відповідача на адресу суду 27.11.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову повністю (аркуші справи 42-50). Мотивував тим, що при перевірці поданої митної декларації та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Позивачем до митного оформлення не надано банківського платіжного документа, що стосуються оцінюваного товару, як це передбачено пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України.

Ухвалою суду від 21.12.2020 задоволено клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 28.10.2019 року за № UA403000/2019/002334/2.

Ухвалою суду від 12.01.2021, проголошеною в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, допущено заміну відповідача - Тернопільської митниці ДФС на Галицьку митницю Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ: 43348711).

Ухвалою суду від 20.01.2021, проголошеною в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку із тим, що позивачу поновлено пропущений строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі, посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву обґрунтування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 придбав автомобіль марки MERCEDES-BENZ; модель ML 350 CDI; календарний рік 2015; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (далі - автомобіль), що підтверджується договором купівлі від 15.10.2019 (аркуш справи 14). Згідно із зазначеним договором вартість придбаного позивачем автомобіля становила 22610,00 євро. Сплата позивачем коштів за придбаний автомобіль підтверджується квитанціями від 15.10.2019 на суму 19000,00 та на суму 3610,00 євро (аркуші справи 20-21, 27).

17 жовтня 2019 року уповноваженою особою позивача - агентом з митного оформлення ОСОБА_2 подано для здійснення митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ЕЕ №UА403010/2019/107309 (попередній документ) (аркуш справи 12).

23 жовтня 2019 уповноваженою особою позивача - агентом з митного оформлення ОСОБА_2 подано для здійснення митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UА403010/2019/015146 (загальна декларація) (аркуш справи 51).

Згідно з графою 31 митної декларації до митного оформлення заявлений автомобіль легковий, який був у користуванні; марки MERCEDES-BENZ; модель ML 350 CDI; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; модельний рік: 2015; календарний рік: 2015; тип двигуна: дизельний; об`єм двигуна: 2987 см. куб.; потужність: 190 кВт; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; колісна формула: 4x4. Торгівельна марка: MERCEDES-BENZ. Виробник: DAІMLERCHRYSLER AG - Німеччина DE.

Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 22610,00 євро, в графі 45 "коригування" вказано 619081,18 гривень, в графі 23 "курс валюти" - 27,380857 гривень.

Відповідно до графи 8 митної декларації одержувач вантажу - ОСОБА_1 .

Як вбачається із інформації, яка міститься в графі 44 митної декларації, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) - № б/н від 15.10.2019;

- декларація про походження товару № EL 109423 від 04.05.2015;

- митна декларація від 17.10.2019, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №431;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA403010/2019/107309;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 04/05/2015;

- квитанції від 15.10.2019 на суму 19000 Євро та 3610 Євро;

- договір про надання послуг митного брокера №3747 від 16.10.2019;

- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні № НОМЕР_3 від 24.05.2019;

- інші некласифіковані документи - сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №22.0.2019-42 від 22.10.2019;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1494894571.1 від 16.10.2019;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1499153049.1 від 16.10.2019;

- митна декларація країни відправлення №19DE410615686094Е5 від 15.10.2019;

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_4 від 07.08.2017.

Разом із тим, 23.10.2019 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме, уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення наступного змісту: У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме, фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України надати документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. (аркуш справи 54).

У відповідь уповноваженою особою декларанта 28.10.2019 листом повідомила відповідача про те, що додаткових документів, які підтверджують митну вартість, а саме: банківські та/або бухгалтерські документи, що містять інформацію про оцінюваний товар, або містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару немає та протягом 10 календарних днів не можуть бути надані (аркуш справи 56).

28 жовтня 2019 уповноважена особа позивача - агент з митного оформлення ОСОБА_2 подав для здійснення митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UА403010/2019/015429, в якій зазначено аналогічні відомості щодо товару, одержувача товару, ціни товару; долучив необхідні документи (аркуш справи 59).

Відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 28.10.2019 №UA403000/2019/002334/2 (аркуш справи 10), яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 25700,00 євро .

Так, від 17.10.2019 графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів; на підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення подано рахунок - фактуру від 15.10.2019, однак здійснена комерційна операція (купівля-продаж) не може бути підтверджена вказаним рахунком-фактурою, оскільки даний документ підписаний лише однією із сторін; у квитанції про оплату відсутнє посилання на рахунок -фактуру, не вказано ідентифікаційні дані КТЗ. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ . Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення згідно із ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно з schwackenet.de на рівні 25700 євро. Відповідно до п.2 ст. 55 та глави 4 МКУ декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або суду.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з вимогою визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із системного аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Тобто, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд зазначає, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Зокрема, як вбачається із інформації, яка міститься в графі 44 митної декларації до митного оформлення були подані рахунок-фактура (договір купівлі); декларація про походження товару; митна декларація; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; квитанції; договір про надання послуг митного брокера; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного; транспортного засобу; довідка про місце реєстрації; платіжні доручення про сплату митних та інших платежів; митна декларація країни відправлення; паспорт громадянина України та паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України.

Суд зауважує, що банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає. У зв`язку з цим, суд зазначає, що платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Його неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

В той же час, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Суд не погоджується із посиланням відповідача на ненадання позивачем (декларантом) банківських платіжних документів, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, кошти в сумі 22610,00 євро сплачені позивачем готівкою відповідно до договору купівлі від 15.10.2019, що підтверджується квитанціями від 15.10.2019 на суму 19000,00 та на суму 3610,00 євро, які містяться в матеріалах справи. Зазначені квитанції подані уповноваженою особою позивача в додатках до митної декларації типу ІМ40ДЕ №UА403010/2019/015146 від 23.10.2019, відповідають даті укладення договору купівлі, марці і моделі транспортного засобу, особі покупця та вартості товару (19000 Євро - ціна нетто автомобіля, 3610 - ПДВ 19%). Відсутність у зазначених квитанціях номера кузову автомобіля, який придбано позивачем, не може слугувати єдиною підставою для висновку, що заявлена митна вартість товару не підтверджена документально.

Разом із тим, суд зазначає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля, квитанцій), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-договору купівлі від 15.10.2019, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 22610,00 євро та/або іншої суми за відчужений транспортний засіб.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Крім цього, в даному випадку наявні квитанції, що підтверджують оплату товару.

Відтак, відповідач не довів наявності розбіжностей у вказаних документах, поданих позивачем, які зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за автомобіль.

Отже, є безпідставними доводи відповідача про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме, підтверджуючих сплату коштів за транспортний засіб згідно заявленої митної вартості.

Наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом - ціною договору.

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог підпунктів 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Натомість, згідно з спірним рішенням, за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд наголошує, що в ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

Відтак, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18.

У постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах від 08.09.2018 у справі №803/2129/15, 14.08.2018 у справі №804/11337/15, від 07.08.2018 у справі №803/166/16, від 31.07.2018 у справі №803/2219/15 , від 31.07.2018 у справі №804/858/14, від 20.06.2018 у справі №804/15156/15, від 20.06.2018 у справі №815/4398/16, від 20.06.2018 у справі №826/1261/15, від 20.06.2018 у справі №803/406/16.

На переконання суду відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, відповідач не вказав на документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів з підстав того, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно з schwackenet.de на рівні 25700 євро.

Слід зауважити, що фактичною підставою для сумнівів відповідача у правильності визначення позивачем митної вартості товарів слугувала інформація, яка міститься в системі SchwackeNet, про що прямо вказано у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості.

Відповідач вказав, що програмний продукт SchwackeNet відповідно методичних рекомендацій може використовуватись посадовими особами митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення вартості транспортних засобів, які перебували в користуванні.

Водночас, в даному випадку митним органом не доведено наявності самих ризиків. Зокрема, відповідачем не надано доказів наявності у митного органу інформації про митне оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) транспортних-засобів, з вказанням марки, моделі, інших даних і особливостей, а також ціни вже оформлених транспортних засобів.

Суд зазначає, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав.

Разом з тим, стаття 362 Митного кодексу України дає визначення аналізу ризику як систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Інформація з довідника Superschwacke не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.

Окрім цього, автоматизована система аналізу та управління ризиками не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю.

Отже, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного за ціною договору.

Крім того, відповідачем не наведено достатніх підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів у їх послідовності.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначає, що відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливлює застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості.

Відповідачем аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який також застосовано без достатніх на те підстав, та без належної оцінки наявних документів.

Суд вважає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару), відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Частиною 7 статті 54 Митного Кодексу України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проаналізувавши наведені норми митного законодавства, суд дійшов висновку, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Враховуючи надані позивачем документи для підтвердження митної вартості товару, суд вважає їх достатніми, такими, які містять необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, при цьому такі документи не містять розбіжностей, вказаних відповідачем, а тому суд вважає, що митним органом не доведено факту невірного визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд вважає рішення про коригування митної вартості товарів Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України від 28.10.2019 №UA403000/2019/002334/2 протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України від 28.10.2019 №UA403000/2019/002334/2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 січня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Галицька митниця Держмитслужби (місцезнаходження/місце проживання: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79005 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43348711).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.