Постанова

від 19.01.2021 по справі 280/2672/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2672/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 р. (суддя Артоуз О.О.) в адміністративній справі № 280/2672/20 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", про стягнення суми пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 11874626,90 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач у 2019 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та у добровільному порядку не сплатив адміністративно-господарські санкції, тому до позивача застосовано суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 11874626,90 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку загального позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.

Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник вказує, що статтями 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено обов`язок, а не право відповідача щодо забезпечення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Відповідач не виконав норматив робочих місць осіб з інвалідністю у кількості 126 осіб та не сплатив у строк до 15 квітня адміністративно-господарські санкції. Висновок суду першої інстанції щодо здійснення відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо виконання нормативу та працевлаштування осіб з інвалідністю не підтверджуються наявними матеріалами справи.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, розглянути справу без участі представника відповідача. Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що підприємство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи до суду уповноважених представників не направили.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що Акціонерне товариство «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» є юридичною особою та відноситься до категорії підприємств, яким, відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Згідно зі «Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік» (форма 10-ПІ річна-поштова), середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на Акціонерному товаристві «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» , за звітний період склала 3144 осіб. Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача повинен складати 126 особу, а саме: ДТЕК Придніпровська ТЕС - 39 осіб з інвалідністю, ДТЕК Криворізька ТЕС - 45 осіб з інвалідністю, ДТЕК Запорізька ТЕС - 41 особа з інвалідністю, виконавча дирекція - 1 особа з інвалідністю. У 2019 році у відповідача працювало 60 осіб з інвалідністю. У зв`язку з тим, що відповідач у строк до 15 квітня не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій не, оскільки відповідач ужив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу. При цьому, жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 цього ж Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 р. затверджена форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, кількість штатних працівників на підприємстві становить 3144 осіб, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 60 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 126 осіб (а.с.3).

У продовж 2019 року відповідач надавав до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН та звертався з листами до управлінь праці та соціального захисту населення про можливість працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями на наявні вакансії (а.с. 39-208). Відомості про відмову відповідача у працевлаштуванні інвалідів у 2019 році в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, що відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо організації та створення робочих місць для осіб з інвалідністю, що є підставою для відмови у задоволенні позову, ґрунтуються на повно встановлених обставинах у справі та відповідають нормам матеріального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 р. в адміністративній справі № 280/2672/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 січня 2021 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий