Постанова

від 19.01.2021 по справі 826/14047/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14047/17 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Донець В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000770/26-15-14-01-03.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019, що залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 12.07.2019 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.09.2019 № 000770/26-15-14-01-03 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням в розмірі 90 055 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22 514 грн скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 залишено без змін.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції вказував, що судам для правильного вирішення спору необхідно з урахуванням обґрунтувань, якими керувався контролюючий орган під час проведення перевірки та встановлення порушення позивачем вимог щодо списання дебіторської заборгованості, що зазначені в акті перевірки, а також обґрунтувань позивача щодо безпідставності таких висновків контролюючого органу, які були вказані товариством в апеляційній та касаційній скаргах, в повній мірі встановити обставини справи, зокрема дослідити господарські правовідносини в межах яких виникла дебіторська заборгованість, за якими господарськими операціями та в межах яких договорів, період виникнення такої заборгованості, встановити в якому періоді позивачем сформовано резерв сумнівних боргів, за яким методом визначалась величина резерву сумнівних боргів, чи мав право позивач включати до такого резерву дебіторську заборгованість по ТОВ "Енергія Інвес Нью" та ТОВ "Конім Груп".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі направлень від 31.07.2017 №811/26-15-14-01-03, №812/26-15-14-01-03, №2606/26-15-14-03-03, №4812/26-15-14-04-06, №1723/26-15-14-06-03 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агелес" податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 28.08.2017 №370/26-15-14-01-03/34426956, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 9.1 та 9.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4, підпункту 2.7, пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, пункту 6, підпункту 9.4 пункту 9, пункту 10, пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, за період 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено заниження на загальну суму 1.614.385,00 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 169.506,00 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 346919,00 грн. та за 2016 рік на суму 928.454,00 грн., та завищення фінансового результату до оподаткування (збитків) на суму 3021779 грн. в тому числі за 2015 рік на суму 1.040.173,00 грн. та за 2016 рік на суму 1.981.606,00 грн.

- пункту 198.1 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10, статті 201, пункту 198.5 статті 198 ПКУ в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся на загальну суму 1.969.518,00 грн.

- статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне надходження на рахунок ТОВ "Агелес" валютних коштів у розмірі 2.400,00 Євро (еквівалент 69151,36 грн.) за договором №ABS-SU-7.1-05/2015 від 01.07.2015 із компанією JSC "Alna Business Solutions" (Литва).

Позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 11.09.2017 №11-09/2017. Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 20.09.2017 №29589/10/26-15-14-01-03 висновки акту перевірки від 28.08.2017 №370/26-15-14-01-03/34426956 залишено без змін, заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки від 28.08.2017 №370/26-15-14-01-03/34426956 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000770/26-15-14-01-03, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 1.719.368,00 грн. (за податковими зобов`язаннями - 1.444.879,00 грн., за штрафними штраф - 274.489,00 грн.).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про відсутність підстав для включення позивачем до резерву безнадійної дебіторської заборгованості дебіторську заборгованість по ТОВ "Енергія Інвес Нью" та ТОВ "Конім Груп".

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (у редакції до 01.01.2015) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК).

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 ПК не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 159.1.1 пункту 159 статті 159 ПК платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 (у редакції з 01.01.2015) передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункти 139.1.1, 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПК).

Відповідно до підпунктів 139.2.1, 139.2.2. пункту 139.2 статті 139 ПК фінансовий результат до оподаткування збільшується:на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73. доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

За змістом пунктів 4-8, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 № 237 безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у разі існування поточної дебіторської заборгованості, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, вона включається до сформованого резерву сумнівних боргів та визначається одним із передбачених П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" методів. При цьому, нарахована сума резерву сумнівних боргів, як і сума списаної безнадійної заборгованості включається до складу інших операційних витрат, що, відповідно, впливає на визначення бази оподаткування податком на прибуток.

У даному провадженні наразі спірним є питання правомірності донарахування позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 90 055 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22 514 грн у зв`язку із списанням сумнівної дебіторської заборгованості по операціях з ТОВ "Конім Груп" і ТОВ "Енергія Інвес Нью" як безнадійної.

Таким чином, для правильного вирішення спору слід встановити правомірність визнання позивачем дебіторської заборгованості ТОВ "Конім Груп" і ТОВ "Енергія Інвес Нью" на суму 297 054 грн та 206 002 грн як безнадійної.

Щодо дебіторської заборгованості ТОВ "Енергія Інвес Нью" на суму 206 002 грн.

Як встановив першої інстанції з пояснень позивача та акту перевірки, дебіторська заборгованість ТОВ "Енергія Інвест Нью" в сумі 206 002 грн, виникла у зв`язку з помилковим перерахуванням коштів в сумі 226 800 грн на рахунок ТОВ "Енергія Інвест Нью", водночас 27.03.2014 позивачу повернуто лише частину зазначеної суми в розмірі 20 798 грн.

Згідно з актом перевірки від 28.08.2017 №370/26-15-14-01-03/34426956 станом на час проведення перевірки ТОВ "Енергія Інвест Нью" знаходилось на обліку ДПІ у Печерському районі м. Києва, змінено назву на ТОВ "Компанія Гріндес", не було банкрутом та не ліквідовано.

Доказів вжиття позивачем дій, спрямованих на погашення заборгованості ТОВ "Енергія Інвест Нью" матеріали справи не містять. Також у суду відсутні підстави вважати, що строк позовної давності для пред`явлення відповідних вимог до ТОВ "Енергія Інвест Нью" станом на час проведення спірної перевірки сплив, позаяк доказів цьому позивачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами відповідача та висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість ТОВ "Енергія Інвест Нью" не є безнадійною та не підпадає під жодну з визначених підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК ознак. Тому, відповідач дійшов вірного висновку про визначення позивачу грошових зобов`язань у зв`язку із неправомірністю списання заборгованості ТОВ "Енергія Інвест Нью" як безнадійної.

Щодо дебіторської заборгованості ТОВ "Конім Груп" на суму 297 054 грн.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, Між ТОВ "Агелес" та ТОВ "Конім Груп" укладено договір про надання консультативних послуг від 31.12.2011 №3112/2011-01К-АМКР, відповідно до підпункту 1.1 якого виконавець зобов`язується на вимогу замовника надавати інформаційно-консультативні послуги з підтримки експлуатації впровадженого програмного забезпечення SAP для господарських потреб клієнта (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги на умовах та в строки, передбачені договором.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.03.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 позов ТОВ "Агелес" задоволено та стягнуто з ТОВ "Конім Груп" 297 054,90 грн. заборгованості за надані послуги, 891,16 грн. інфляційні нарахування, 3247,26 грн. 3% річних.

Постановою Вищого господарського суду від 26.09.2013 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013, справу № 910/124/2013 передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2013 позовні вимоги ТОВ "Агелес" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Конім Груп" на користь ТОВ "Агелес" 297054,90 грн. - заборгованості 3242,12 грн. - 3% річних, 6005,94 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 змінено рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі № 910/124/2013, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі № 910/124/2013 в редакції: " 2. Стягнути з ТОВ "Конім Груп" на користь ТОВ "Агелес" основний борг в сумі 297 054 грн. 90 коп., 3 % річних в сумі 3 242 грн. 12 коп., збитки від інфляції в сумі 595 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 017 грн. 84 коп. Видати наказ."

З метою примусового виконання рішення суду видано наказ від 11.03.2014 №910/124/2013, на підставі якого відкрито виконавче провадження. Проте, 23.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, внаслідок чого позивачем прийнято наказ від 30.09.2016 №7 про списання безнадійної дебіторської заборгованості ТОВ "Конім Груп" з резерву сумнівних боргів на витрати підприємства у повній сумі.

Отже, дебіторська заборгованість ТОВ "Конім Груп" не погашена у зв`язку із недостатністю майна, що встановлено у ході примусового виконання судового рішення. Тому, на переконання колегії суддів, у позивача були наявні підстави для визнання такої заборгованості безнадійною у відповідності до пункту є підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК.

З огляду на це, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідачем безпідставно визначено позивачу грошові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 53 469,88 грн та нараховано штрафні санкції на суму 13 367,43 грн.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині позовних вимог, що стосуються списання позивачем дебіторської заборгованості ТОВ "Конім Груп".

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасуванню, а позов частковому задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.09.2017 №000770/26-15-14-01-03 в частині збільшення грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 53 469,88 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 13 367,43 грн.

У скасованій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.09.2017 №000770/26-15-14-01-03 в частині збільшення грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 53 469,88 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 13 367,43грн.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 22.01.2021.