Постанова

від 25.01.2021 по справі 640/18129/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18129/18 Головуючий у І інстанції - Головань О.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2020 рок року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ КЛУБ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМ КЛУБ" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0456121208 від 23.07.2018 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилався на те, що рішення суб`єкта владних повноважень прийнято неправомірно, позаяк протягом 2018 року Товариство не користувалося податковими пільгами, є платником податку на прибуток на загальних підставах та пільг з даного податку не має, а тому підстави подавати звіт згідно з вимогами Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1233 - відсутні.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0456121208 від 23.07.2018 року в частині 850 грн.

Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказано, що Позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2018 року 05.05.2018 року, і в ній задекларовано фінансовий результат до оподаткування в розмірі 634749 грн., який зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Позивач скористався пільгою 11020301 "Фінансовий результат до оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням п. 3 пп.4 розділу ХХ "Перехідні положення" цього Кодексу, відповідно до Довідника № 87/2 інших податкових пільг станом на 01.04.2018 року.

Відповідно, Позивач мав подати звіт про суми пільг (ф. 1-ПП) за три місяці 2018 року до 10.05.2018 року.

Відзиву Позивача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМ КЛУБ" зареєстроване в якості юридичної особи 25.10.2010 року, перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Оболонському районі (код КВЕД 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг).

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ КЛУБ" (про несвоєчасне подання/неподання), про що складено акт від 26.06.2018 року № 1365/26-15-12-08-20/37372118.

Згідно з висновками акту перевірки платник порушив граничні терміни подання Звіту про суми податкових пільг за І квартал 2018 року (граничний термін подання 10.05.2018 року; звіт не подано) на порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, відповідальність за що передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 20.07.2018 року за № 33691/10/26-15-12-08-14 подані Товариством заперечення не враховано.

За наслідками перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0456121208 від 23.07.2018 року, згідно з яким за порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України до Позивача застосовано штраф у розмірі 1020 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 02.10.2018 року № 32054/6/99-99-11-03-01-25 вказане рішення залишене без змін.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач в межах спірних правовідносин мав подати Звіт про суми податкових пільг за І квартал 2018 року, що ним зроблено не було.

Водночас, згідно з оскаржуваним рішенням на Позивача накладено штраф у розмірі 1020 грн., як за вчинення повторного порушення, всупереч тому, що в матеріалах справи відсутні докази того, що до Позивача протягом року було застосовано штраф за таке порушення. Отже, у Відповідача були наявні підстави підстави лише для застосування штрафу у розмірі 170 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п. 30.6 ст. 30 Податкового кодексу України суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1-3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1233, цей Порядок є обов`язковим для виконання суб`єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг.

Суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком.

Звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Згідно з п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в даному випадку контролюючий орган дійшов висновку про те, що віднесення суми від`ємного значення попередніх років для зменшення об`єкту оподаткування податком у поточному році є пільгою, що потребує дотримання вказаних положень законодавства і подання звіту, тоді як Позивач зазначає про відсутність пільги в даному випадку.

Так, приписами пунктів 30.1, 30.2, 30.5, 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України передбачено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Отже, будь-які підстави для зменшення об`єкту оподаткування податком у поточному році, в тому числі, і шляхом віднесення суми від`ємного значення попередніх років, є пільгою.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно вказав, що Позивач в даному випадку мав подати Звіт про суми податкових пільг за І квартал 2018 року.

Станом на 10.05.2018 року вказаний звіт Позивачем подано не було, а податкова пільга застосована, що свідчить про обґрунтованість висновку Відповідача про допущення порушення податкового законодавства.

Разом з тим, згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Спірним податковим повідомленням-рішенням на Позивача накладено штраф у розмірі 1020 грн., тобто у розмірі, який передбачений за вчинення повторного порушення, всупереч відсутності відомостей про вчинення інших аналогічних порушень протягом року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в межах спірних правовідносин наявні підстави лише для застосування штрафу у розмірі 170 грн., а оскаржуване повідомлення-рішення № 0456121208 від 23.07.2018 року в сумі, що перевищує 170 грн., підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.

Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Інших належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга Відповідача не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко