Постанова

від 19.01.2021 по справі 904/6390/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6390/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 ( суддя Кеся Н.Б.) у справі

за позовом Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, м.Підгородне

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м.Дніпро

про визнання наказів протиправними та їх скасування

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у даній справі застосовано заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:01:039:0002, площею 46,6786 га. Заборонено Головному Управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які погодження проектів та передачі земельних ділянок на підставі проектів відведення земельних ділянок у власність виготовлених на підставі наказів: від 07.09.2020 №4-9409/15-20-СГ, №4-9421/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 08.09.2020 №4-9484/15-20-СГ, №4-9485/15-20-СГ, №4-9488/15-20-СГ, №4-9490/15-20-СГ, №. 4-9493/15-20-СГ, № 4-9496/15-20-СГ, № 4-9498/15-20-СГ про надання і дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 09.09.2020 №4-9526/15-20-СГ, №4-9529/15-20-СГ, №4-9531/15-20-СГ, №4-9535/15-20-СГ, № 4-9536/15-20-СГ, №4-9539/15-20-СГ, № 4-9540/15-20-СГ, № 4-9542/15-20-СГ, № 4-9544/15-20-СГ, №4-9545/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 23.09.2020 №4-10056/15-20-СГ, №4-10067/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована посиланням на те, що з огляду на предмет спору та викладені в заяві обставини щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що загроза передачі земельної ділянки кадастровий номер 1221411000:01:039:0002, площею 46,6786 га у приватну власність доводиться поданими матеріалами, а невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення балансу інтересів сторін, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення можливо порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скарги

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.

Аргументуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінку, що позивачем жодними доказами не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Позивачем не надано доказів державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Заявник апеляційної скарги вказує, що господарським судом не дотримано принципу співмірності із заявленими позовними вимогами.

В обґрунтування застосування заходів забезпечення позову, позивач висловлює тільки припущення, що сформована земельна ділянка з кадастровим номером 1221411000:01:039:0002 площею 46,6786 га перестане бути об`єктом цивільних відносин.

Відповідач звертає увагу суду, що предметом спору є скасування індивідуальних актів, виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою". В свою чергу, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

На думку скаржника, обраний судом першої інстанції захід забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які погодження проектів та передачі земельних ділянок на підставі проектів відведення земельних ділянок у власність, виготовлених на підставі оскаржуваних наказів, є порушенням норм Конституції України та Земельного кодексу України щодо безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Доводи позивача ґрунтуються на безпідставних припущеннях та не підтверджені фактичними доказами.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, тобто таких, вчинення яких обумовлюється в часі після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

2.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, оскільки на час розгляду справи земельна ділянка на яку видано оскаржувані накази може бути передана у приватну власність, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 1221411000:01:039:0002 площею 46,6786 га перестане бути об`єктом цивільних прав, оскільки відповідачем можуть вживатися дії щодо надання дозволів на виготовлення проектів на цій земельній ділянці, а також внесення змін до державного земельного кадастру з поділу земельної ділянки.

Невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача за захистом яких останній звернувся до суду. У разі, якщо під час розгляду справи відповідач безперешкодно надасть землі у приватну власність, тобто затвердить проект відведення земельної ділянки в приватну власність, що стане підставою для державної реєстрації права приватної власності особи. При цьому звернутися до суду та повернути земельні ділянки до комунальної власності буде неможливим, оскільки особи, які отримали у власність земельні ділянки є добросовісними набувачами, не знали і не могли знати, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області порушує закон при передачі землі.

Обраний захід забезпечення позову не має наслідку повного припинення діяльності відповідача, право на розпорядження землями державної власності не обмежується площею на яку пред`явлені позовні вимоги.

Господарський процесуальний кодексу України не зобов`язує довести право комунальної власності на землю в рамках розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідач не визначає, що спірні земельні ділянки є об`єктами комунальної, а не державної власності, тому відсутня можливість здійснити реєстрацію земельної ділянки.

ІІІ. Апеляційне провадження

3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020; призначено справу до розгляду на 05.01.2021.

Разом з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020.

04.01.2021 судом апеляційної інстанції, з метою повного та всебічного вирішення спору, витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи №904/6390/20 (в оригіналі).

05.01.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.01.2021.

18.01.2021 до Центрального апеляційного господарського суду з господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи №904/6390/20 (в оригіналі).

19.01.2021 у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення.

19.01.2021 судом апеляційної інстанції у судовому засіданні досліджені матеріали справи №904/6390/20 (в оригіналі), копії доданих до позовної заяви документів долучені до матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020.

19.01.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати накази Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області: від 07.09.2020 №4-9409/15-20-СГ, №4-9421/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 08.09.2020 №4-9484/15-20-СГ, №4-9485/15-20-СГ, № 4-9488/15-20-СГ, №4-9490/15-20-СГ, №4-9493/15-20-СГ, №4-9496/15-20-СГ, № 4-9498/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 09.09.2020 №4-9526/15-20-СГ, №4-9529/15-20-СГ, №4-9531715-20-СГ, №4-9535/15-20-СГ, № 4-9536/15-20-СГ, № 4-9539/15-20-СГ, № 4-9540/15-20-СГ, №4-9542/15-20-СГ, №4-9544/15-20-СГ, №4-9545/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 23.09.2020 №4-10056/15-20-СГ, №4-10067/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 20.12.2019 посадовими особами міської ради виявлено, що земельні ділянки КСП "Нижнєдніпровський" сформовані в кадастрові номери із зазначенням права державної власності, що є порушенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", оскільки після набрання чинності зазначеним законом територіальні органи держгеокадастру не мають права розпорядження такими землями. Набрання чинності зазначеного Закону відбулось 01.01.2019.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову у вигляді: накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:01:039:0002, площею 46,6786 га; заборони Головному Управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які погодження проектів та передачі земельних ділянок на підставі проектів відведення земельних ділянок у власність виготовлених на підставі наказів: від 07.09.2020 №4-9409/15-20-СГ, №4-9421/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 08.09.2020 №4-9484/15-20-СГ, №4-9485/15-20-СГ, №4-9488/15-20-СГ, № 4-9490/15-20-СГ, №. 4-9493/15-20-СГ, № 4-9496/15-20-СГ, № 4-9498/15-20-СГ про надання і дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 09.09.2020 №4-9526/15-20-СГ, №4-9529/15-20-СГ, №4-9531/15-20-СГ, №4-9535/15-20-СГ, №4-9536/15-20-СГ, №4-9539/15-20-СГ, №4-9540/15-20-СГ, №4-9542/15-20-СГ, №4-9544/15-20-СГ, №4-9545/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. від 23.09.2020 №4-10056/15-20-СГ, №4-10067/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована посиланням на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, оскільки за час розгляду справи земельна ділянка на яку видано оскаржувані накази може бути передана у приватну власність, сформована земельна ділянка кадастровий номер 1221411000:01:039:0002, площею 46,6786 га перестане бути об`єктом цивільних прав, оскільки відповідачем можуть вживатися дії щодо надання дозволів на виготовлення проектів на цій земельній ділянці, а також внесення змін до державного земельного кадастру з поділу земельної ділянки; невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача за захистом яких позивач звернувся до суду.

Позивач вважає, що за час розгляду справи в суді відповідач безперешкодно надасть землі у приватну власність, тобто затвердить проект відведення земельної ділянки в приватну власність, що стане підставою для державної реєстрацію права приватної власності особи. При цьому звернутися до суду та повернути земельні ділянки до комунальної власності буде неможливим, оскільки особи, які отримали у власність земельні ділянки є добросовісними набувачами, не знали і не могли знати, що ГУ Держгеокадастр у Дніпропетровській області порушує закон при передачі землі.

3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:01:039:0002, площею 46,6786 га та заборони Головному Управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які погодження проектів та передачі земельних ділянок на підставі проектів відведення земельних ділянок у власність.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

За приписами ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження виникнення потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області: від 07.09.2020 №4-9409/15-20-СГ, №4-9421/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 08.09.2020 №4-9484/15-20-СГ, №4-9485/15-20-СГ, № 4-9488/15-20-СГ, №4-9490/15-20-СГ, №4-9493/15-20-СГ, №4-9496/15-20-СГ, № 4-9498/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 09.09.2020 №4-9526/15-20-СГ, №4-9529/15-20-СГ, №4-9531715-20-СГ, №4-9535/15-20-СГ, № 4-9536/15-20-СГ, № 4-9539/15-20-СГ, № 4-9540/15-20-СГ, №4-9542/15-20-СГ, №4-9544/15-20-СГ, №4-9545/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; від 23.09.2020 №4-10056/15-20-СГ, №4-10067/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:01:039:0002; цільове призначення: 17.00 землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій); категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; форма власності: інформація відсутня.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53) затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Згідно до п.3 Положення, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Дніпропетровської області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області (п.п.13 п.4 Положення).

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вказує, що відповідно до інформації відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельні ділянки, на які видані оспорювані накази згідно з науково-технічною документацією по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на колективну власність на постійне користування землею відділення "Підгородне" КСП "Ніжньодніпровський" Дніпропетровського району Дніпропетровської області не відноситься до земель колективної форми власності.

Таким чином, відповідач не заперечує, що ним вчиняються дії з розподілу спірної земельної ділянки та її передачі у приватну власність на користь третіх осіб.

З урахуванням наведеного невжиття заходів щодо заборони Головному управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти певні дії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, оскільки на час розгляду справи, земельна ділянка, на яку видані оспорювані накази, може бути передана у приватну власність та сформована земельна ділянка кадастровий номер 1221411000:01:039:0002, площею 46,6786 га, перестане бути об`єктом цивільних прав.

Наведені заходи забезпечення позову є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими і вжиття цих заходів забезпечення позову не може свідчити про вирішення спору сторін по суті.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є розпорядником спірної земельної ділянки і має відповідні повноваження, а тому відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких обмежень щодо використання спірної земельної ділянки, розпорядження нею, призведе до неможливості захисту порушеного права позивача (у разі задоволення позову) та останній буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів до суду.

Колегією суддів не встановлено, що вжиття наведених заходів забезпечення позову є вкрай обтяжливим для відповідача чи неспівмірним із заявленими позовними вимогами, а тому суд вважає, що невжиття таких заходів може призвести до більш негативних наслідків, ніж у разі їх застосування.

Разом з цим, приймаючи до уваги, що у даній справі заявлено позов з немайновими вимогами, ухвала господарського суду в частині накладання арешту на земельну ділянку прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку із чим підлягає скасуванню у вказаній частині, а у задоволенні заяви в частині накладання арешту на земельну ділянку, слід відмовити.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника щодо ненадання позивачем доказів державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки, оскільки такі твердження фактично є запереченнями щодо обґрунтованості позовних вимог та мають оцінюватися під час розгляду справи суті, а не в межах оскарження ухвали про забезпечення позову.

Із аналогічних підстав, апеляційних господарський суд відхиляє доводи скаржника про те, що предметом спору є скасування індивідуальних актів, які стосуються прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами апеляційного перегляду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є такою, що прийнята з порушенням нормам процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала господарського суду - скасуванню в частині накладання арешту на земельну ділянку.

3.5. Розподіл судових витрат

Враховуючи, що у даному апеляційному провадженні спір по суті не вирішується, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі №904/6390/20 скасувати в частині застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:01:039:0002, площею 46,6786 га.

Відмовити у задоволенні клопотання Підгородненській міській раді Дніпровського району Дніпропетровської області у задоволенні заяви про забезпечення позову №3010 від 25.11.2020 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:01:039:0002, площею 46,6786 га.

В решті ухвалу господарського суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Постанова складена у повному обсязі 25.01.2021.

Головуючий В.О.Кузнецов

Судді Л.А.Коваль

А.Є.Чередко