Рішення

від 21.01.2021 по справі 904/6369/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021м. ДніпроСправа № 904/6369/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровській області, м. Дніпро

до відповідача-1: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни, м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсгагро", м. Дніпро

відповідача-3: Фермерського господарства "Добробут-агро", с. Новомилорадівка, Криничанський район, Дніпропетровська область

про скасування запису державного реєстратора № 33656658 про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1223881000:01:001:5728; скасування запису державного реєстратора № 33656689 про реєстрацію права суборенди земельної ділянки кадастровий номер 1223881000:01:001:5728; витребування земельної ділянки кадастровий номер 1223881000:01:001:5728 площею 72,3223 га із незаконного володіння та користування

Представники:

від прокурора: Міщук Н.П., службове посвідчення № 053849 видане 03.10.2019 року, прокурор відділу;

від позивача: Алєксєєнко Р.Ю., довіреність № 4-0.62-242/62-19 від 28.12.2019 року, заступник начальника відділу представництва в судах та інших органах юридичного управління;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсгагро", відповідача-3: Фермерського господарства "Добробут-агро", в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. № 33656658 від 12.10.2019 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, на підставі договору оренди № 11/10-1/19ДО від 10.10.2019 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсгагро"(ЄДРПОУ 42929332) ;

- визнати протиправним та скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. № 33656689 від 12.10.2019 року про реєстрацію права суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, на підставі договору суборенди № 11/10-1/19ДО від 11.10.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсгагро" (ЄДРПОУ 42929332) та Фермерським господарством "Добробут-агро" (ЄДРПОУ 4070263);

- витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсгагро" (ЄДРПОУ 42929332, вул. Січових стрільців, буд. 28, кв. 298, м. Дніпро, 49101) та Фермерського господарства "Добробут-агро" (ЄДРПОУ 4070263, вул. Зелена, 14, с. Новомилорадівка, Криничанський район, Дніпропетровська область, 52352) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області;

- стягнути з відповідачів у справі на користь прокуратури Дніпропетровської області (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Д.Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру". Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Таким чином, обставини дотримання прокурором встановленої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом під час розгляду спору за позовом прокурора.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу № 912/2385/18 разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому вказала на наявність виключної правової проблеми, вирішення якої сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд та доцільність цього розгляду, дійшла таких висновків.

За висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить різну судову практику з наведеного питання:

- у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Аналогічні висновки були зроблені у таких постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 (пункт 30), від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18 (пункт 51), від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 (пункт 35), від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18 (пункт 7.16), від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18 (пункт 7.16), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 25);

- про необхідність обґрунтування та з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів інших касаційних судів (від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 24), від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а (пункт 34), від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц та № 448/764/17);

- у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 802/1873/17-а зроблено висновок про те, що «неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави» (пункт 40);

- водночас у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (пункт 5.6). У подальшому цей висновок викладений у постановах судів апеляційної інстанції різних юрисдикцій (постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 441/702/19, від 16 вересня 2019 року у справі № 441/821/19, постанова колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у справі № 626/482/19-ц);

- у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору з порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Водночас обставини щодо з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, у цій справі судом касаційної інстанції не перевірялися.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» ), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на різну судову практику щодо зазначених питань:

- у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті (пункт 33). А відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічні висновки щодо необхідності залишення у такому випадку позову прокурора без розгляду сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2019 року у справі № 912/2529/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 31 липня 2019 року у справі № 916/2914/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 909/63/18, від 19 березня 2019 року у справі № 909/63/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18;

- водночас у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано), погодився із судом апеляційної інстанції, який, установивши, що прокурором у зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, дійшов неспростовного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та необхідність залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ради без розгляду;

- в інших випадках суд касаційної інстанції зазначає про необхідність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, якщо прокурор не обґрунтував підстав представництва інтересів держави в особі позивачів у суді. Так, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про скасування ухвали про залишення позову без розгляду, що була постановлена судом першої інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що, з`ясувавши обставини відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у цій справі, судам слід було відмовити у позові, а не залишати позов без розгляду. Аналогічні висновки сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що «прокурор у цій справі звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» , господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову» . При цьому колегія суддів враховувала правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 (у цій справі суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів про необхідність відмови у задоволенні позову у такому випадку);

- у судах іншої юрисдикції також виникають проблемні питання щодо визначення правових наслідків. Так, у постанові Апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року у справі № 22-ц/793/1011/19 зазначено, що залишати позовну заяву без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд вправі, якщо її заявлено особою, яка не може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, що в даній справі не має місця, адже позивач - Черкаська місцева прокуратура в особі відповідної посадової особи (заступника керівника), вправі мати та здійснювати процесуальні обов`язки під час розгляду цивільних справ. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вказав на відсутність у прокуратури цивільної процесуальної дієздатності, одночасно аргументувавши це відсутністю у прокуратури права на позов, що є різними за змістом правомочностями.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про доцільність розгляду справи 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду та ухвалою від 07.11.2019 року зазначену справу прийнято до розгляду.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/6369/19 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2020 року зупинено провадження у справі № 904/6369/19 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

28.10.2020 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 15/1-207вих-20 від 27.10.2020 року про поновлення провадження у справі № 904/6369/19.

Висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року щодо застосування норм права зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» ). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» ). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(«суд знає закони» ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

У відповідності до статті 230 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Приймаючи до уваги висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 та клопотання прокурора вих. № 15/1-207вих-20 від 27.10.2020 року про поновлення провадження у справі, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі № 904/6369/19 та призначити розгляд справи у підготовче судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2020 року поновлено провадження у справі № 904/6369/19 з 26.11.2020 року та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 26.11.20 року о 11:20 год.

16.11.2020 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № 15/1-298вих-20 від 16.11.2020 року щодо підстав представництва.

24.11.2020 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 15/1-336вих-20 від 20.11.2020 року про зміну предмету спору.

26.11.2020 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № б/н від 23.11.2020 року.

У підготовче судове засідання 26.11.2020 року представники відповідачів-1, 2, 3 не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 23.12.2020 року о 10:20 год.

У підготовче судове засідання 23.12.2020 року представники відповідачів-1, 2, 3 не з`явились.

23.12.2020 року у підготовчому судовому засіданні прокурором та позивачем зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.12.2020 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2021 року о 10:30 год.

В зазначені строки сторони не подали витребувані судом документи.

Відповідачі у судові засідання в тому числі 21.01.2021 не з`являлись, причини неявки суду не повідомляли, відзив на позов та витребувані судом документи не надали, але був належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Відповідачу-1, 2, 3 було встановлено строк ухвалами суду від 02.01.2020, 30.10.2020, 26.11.2020 для надання відзиву на позовну заяву, однак останній не виконав вимоги ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2020, 30.10.2020, 26.11.2020 відзив на позов не надали.

Станом на дату винесення рішення відзив на позов відповідачами до матеріалів справи не поданий.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 21.01.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позивач повідомляє, що наказ про передачу в оренду та на укладання договору оренди спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Петропавлівського району не видавався; довіреність на укладання договору оренди спірної земельної ділянки не надавалася; договір оренди земельної ділянки від імені позивача не оформлявся та підписом не засвідчувався; акт приймання-передачі земельної ділянки не підписувався.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 203, 215, 317, 319, 387, 388, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та ст.ст. 116, 122, 125, 126 Земельного кодексу України.

На підтвердження своїх вимог надає такі докази:

- копія договору оренди № 11/10-1/19ДО від 10.10.2019 року земельної ділянки;

- копія договору суборенди № 11/10-1/19ДО від 11.10.2019 року земельної ділянки;

- копія відповіді № 10-4-0.3-9333/2-19 від 03.12.2019;

- копія відповіді № 10-4-0.6-9133/2-19 від 27.11.2019;

- копія відповіді № 10-4-0.6-9660/2-19 від 13.12.2019;

- копія витягу з Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки 1223881000:01:001:5728.

Позиція відповідача-1

Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

Позиція відповідача-2

Відповідач-2 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

Позиція відповідача-3

Відповідач-3 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Обставини щодо державної реєстрації права оренди та суборенди земельної ділянки.

2. Підстави внесення записів про державну реєстрацію права оренди та суборенди земельної ділянки.

3. Правомірність заявлених вимог.

12.10.2019 відповідачем-1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про речове право (оренду) відповідача-2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Петропавлівського району.

Підстава реєстрації права оренди - договір оренди земельної ділянки № 11/10-1/19ДО від 10.10.2019, укладений між позивачем та відповідачем-2.

11.10.2019 відповідачем-1 зареєстровано договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Петропавлівського району за відповідачем-3.

Підстава реєстрації права оренди - договір суборенди земельної ділянки № 11/10-1/19ДО від 11.10.2019, укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3.

Відповідно до інформації позивача викладеної у листі від 27.11.2019 №10-4-0.6-9133/2-19 повідомлено, що наказ про передачу в оренду та на укладання договору оренди спірної земельної ділянки з кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Петропавлівського району не видавався; довіреність на укладання договору оренди спірної земельної ділянки не надавалася; договір оренди земельної ділянки від імені позивача не оформлявся та підписом не засвідчувався.

За результатами аналізу викладених у позовні заяві обставин, прокурор дійшов висновку про відсутність у поданому для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки № 11/10-1/19ДО від 10.10.2019, укладеного, начебто, між позивачем та відповідачем-2 статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Прокурор зазначає, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди.

Прокурор вказує, що у випадку встановлення правомірності прийняття суб`єктом державної реєстрації рішення про державну реєстрацію права, зокрема подання для державної реєстрації всіх необхідних документів, які вимагаються відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, відсутні перешкоди для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 по справі №367/2022/15-ц; від 22.08.2018 по справі №925/1265/19; від 04.08.2018 по справі №915/127/18.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції, а тому прокурор вніс корективи до обраного способу захисту і змінив предмет позовних вимог.

Прокурор стверджує, що наявними в матеріалах справи документами спростовано факт автентичності та достовірності укладання позивачем договору оренди земельної ділянки, отже записи відповідача-1 про державну реєстрацію права оренди та суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Петропавлівського району за № 33656658 від 12.10.2019 та за № 33656689 від 12.10.2019 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Прокурор дійшов висновку, що оскільки позивачем дозвіл на передачу землі сільськогосподарського призначення у користування відповідачу-2 не надавався, акт приймання-передачі земельної ділянки не підписувався, а договір оренди земельної ділянки не укладався, то до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником земельної ділянки, яким, на теперішній час, є держава в особі позивача, то до землекористувача - відповідача-3 повинні застосовуватися положення щодо недійсності правочину.

Прокурор наголошує, що користування відповідачем-3 земельною ділянкою на підставі договору суборенди № 11/10-1/19ДО від 11.10.2019 року, укладеного з відповідачем-2 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже є безпідставними і з урахуванням статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України спірна земельна ділянка повинна бути повернута державі в особі позивача.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1127 від 25.12.2015 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим порядком (далі - Порядок №1127).

Пунктом 7 Порядку №1127 визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Пункти 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, чинна редакція статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, як:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

У випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

Прокурор стверджує, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який ним не укладався.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України «Про оренду землі» ).

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (частина 5 стаття 8 Закону України «Про оренду землі» ).

Враховуючи, що 12.10.2019 державним реєстратором (відповідачем-1) проведено державну реєстрацію права оренди та 12.10.2019 суборенди, з цього моменту земельна ділянка вважається переданою в користування відповідачу-2 та відповідачу-3 відповідно.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В порушення статей 116, 122 Земельного кодексу України відповідач-2 з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення для надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не звертався, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримував. Проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу-2 не розроблялася, в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою не погоджувався. Рішення відповідного органу щодо передачі у користування відповідачу-2 спірної земельної ділянки не приймалося. Акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, не підписувався.

Відповідних доказів сторонами до суду не надано.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина 1 статті 407 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (пункт 2 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області дозвіл на передачу землі сільськогосподарського призначення у користування відповідачу не надавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, то до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником земельної ділянки, яким, на час прийняття рішення, є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, і землекористувачем повинні застосовуватися положення щодо недійсності правочину.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 Цивільного кодексу України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Користування відповідачем-3 земельною ділянкою на підставі договору суборенди від 10.10.2019 № 11/10-1/19ДО, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а, отже, є безпідставним.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вказані вище рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповіадчем-2, скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки за відповідачем-3 (земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Петропавлівського району є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом було встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, вибула з володіння позивача поза волею власника.

Отже, з урахуванням наведеного вище, з метою забезпечення відновлення прав та законних інтересів позивача як розпорядника земельної ділянки з кадастровим номером 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Петропавлівського району, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування із незаконного користування відповідача-2 та відповідача-3 земельної ділянки площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Петропавлівського району, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підлягають задоволенню.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідачів в рівних частинах. Прокурором сплачено 5 763,00 грн. судового збору. Отже з відповідачів належить стягнути на користь прокуратури Дніпропетровської області по 1 921,00 грн. з кожного.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2; код ЄДРПОУ 39835428) до відповідача-1 Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Гоголя, буд. 26, кв. 1, прим. 12,13,14;) до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсгагро" (49101, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 28, кв. 298, код ЄДРПОУ 42929332) до відповідача-3 Фермерського господарства „Добробут-Агро» (52352, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Новомилорадівка, вул. Зелена, буд. 14, код ЄДРПОУ 40702630) про скасування записів державного реєстратора; про витребування земельної ділянки площею 72,3223 га, з урахуванням заяви від 24.11.2020 за вих.№15/1-336вих-20 про зміну предмету спору (в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України) задовольнити у повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Павлоградського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю Промсгагро (52352, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Новомилорадівка, вул. Зелена, буд. 14, код ЄДРПОУ 40702630), на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Г.О. № 49149433 від 12.10.2019 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Промсгагро (49101, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 28, кв. 298, код ЄДРПОУ 42929332) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 33656658).

Скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Павлоградського району, проведену за Фермерським господарством Добробут-агро (52352, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Новомилорадівка, вул. Зелена, буд. 14, код ЄДРПОУ 40702630) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Г.О. № 49149477 від 12.10.2019 з одночасним припиненням речових прав Фермерського господарства Добробут-Агро (52352, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Новомилорадівка, вул. Зелена, буд. 14, код ЄДРПОУ 40702630) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 33656689).

Витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю Промсгагро (49101, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 28, кв. 298, код ЄДРПОУ 42929332) земельну ділянку, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Павлоградського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Витребувати із незаконного володіння та користування Фермерського господарства Добробут-Агро (52352, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Новомилорадівка, вул. Зелена, буд. 14, код ЄДРПОУ 40702630) земельну ділянку, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташована на території Брагинівської сільської ради Павлоградського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Гоголя, буд. 26, кв. 1, прим. 12,13,14;) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр.-т Дмитра Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промсгагро (49101, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 28, кв. 298, код ЄДРПОУ 42929332) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр.-т Дмитра Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Стягнути з Фермерського господарства Добробут-Агро (52352, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Новомилорадівка, вул. Зелена, буд. 14, код ЄДРПОУ 40702630) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр.-т Дмитра Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2021

Суддя В.Г. Бєлік