Ухвала

від 20.01.2021 по справі 910/9747/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

20.01.2021Справа № 910/9747/20 За заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній"

про відстрочення виконання рішення

у справі

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Магніта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній"

про стягнення 32120,29 грн

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2020 року Приватне науково-виробниче підприємство "Магніта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній" про стягнення 32120,29 грн.

16.09.2020 рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Маринченко Я.В.) позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній" на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Магніта" 30924 грн попередньої оплати, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2023,71 грн та 500 грн витрат на правничу допомогу.

15.10.2020 на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи у зв`язку з відпусткою судді Маринченка Я.В., вказана заява була передана для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

28.12.2020 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній" надійшли дві ідентичні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/9747/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2020 розгляд заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/9747/20 призначено на 20.01.2021.

У судове засідання 20.01.2021 представники сторін не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній" про відстрочення виконання рішення у справі № 910/9747/20, суд зазначає таке.

Відповідно до поданих заяв, які є ідентичними за формою та змістом, заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 по справі № 910/9747/20 на термін у кількості 51 день від дати ухвалення заяви про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вказаної вимог заявник зазначає, зокрема, що позивач не вчиняв жодних дій з метою обговорення зміни строків поставки товарів в силу введення карантинних заходів, а також позивач не надсилав претензію на повернення коштів. Між позивачем та відповідачем не було укладено жодного договору, в якому оговорені строки поставки, відповідальність сторін за порушення умов такого договору. Натомість позивач звернувся до правоохоронних органів з метою притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, подав позов до суду, а після винесення судового рішення звернувся до приватного виконавця з метою арешту рахунків відповідача, незважаючи на пояснення і аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно неможливості повернення коштів раніше зазначеного строку. Таким чином позивач своїми діями, що полягають у арешті рахунку відповідача робить виконання рішення суду неможливим. Разом із цим, відповідач наразі не має коштів для повернення позивачу і не матиме в силу накладення арештів на рахунки.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 326 Господарського кодексу України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

Тобто перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Водночас, слід враховувати, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" (п. 35) зазначено, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Також, відповідно до позиції Європейського суд з прав людини, зазначеної у його рішеннях, межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідачем не подано до суду жодних доказів в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, самі лише твердження боржника про труднощі у виконанні судового рішення з посиланням на винні дії (бездіяльність) позивача, за відсутності відповідних доказів, суд вважає недостатніми для висновку про наявність виключних підстав для відстрочки виконання судового рішення.

Отже, оскільки відповідачем не доведено належними засобами доказування існування виключних обставин, які б підтверджували дійсне ускладнення або неможливість виконання судового рішення, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/9747/20 задоволені бути не можуть.

Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/9747/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 25.01.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко