Рішення

від 13.01.2021 по справі 914/101/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2021 справа №914/101/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БАЛК ИНВЕСТ

про: стягнення 500000,00грн.

Представники

позивача: Безага Х.В.;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства ПЛАТИНУМ БАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю БАЛК ИНВЕСТ та Лідертано Холдінгс ЛТД про стягнення 500000,00грн.

При цьому, згідно позовної заяви, місцезнаходженням відповідача 2 - Лідертано Холдінгс ЛТЖ є Республіка Кіпр, тобто відповідач 2 є іноземним суб`єктом господарювання.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 12, 120, 176, 228, 229, 234, 365, 367 Господарського процесуального кодексу України, 20.01.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив, зокрема: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 16.09.2020р. о 12:00год.; провадження у справі зупинити до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів; зобов`язати позивача в строк до 20.02.2020р. надати суду: три примірники нотаріально засвідченого перекладу на англійську мову позовної заяви з доданими до неї документами, ухвали про відкриття провадження у справі №914/101/20 від 20.01.2020р., судового доручення та виклику в судове засідання; оригінал платіжного доручення про сплату 21 (двадцять один) Євро за надання послуг щодо вручення документів Міністерством юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр

Згідно з ч.1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

24.02.2020р. на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№515/20.

Водночас, судом враховано положення ч.2 ст.255 ЦК України, згідно яких, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Так, відповідно до відмітки на поштовому конверті, в якому на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову (вх.№515/20 від 24.02.2020р.), таку заяву здано до установи зв`язку 20.02.2020р.

У заяві (вх.№515/20 від 24.02.2020р.) позивачем не надано витребуваних відповідно до ухвали від 20.01.2020р. документів, однак, у тексті вищевказаної заяви позивачем зазначено: …ПАТ ПтБ було вирішено виключити з відповідачів Поручителя за Кредитним договором №134/11/12 від 16.11.2020 року Лідертано Холдінгс ЛТД та змінити предмет позову шляхом стягнення заборгованості виключно з Позичальника… .

При цьому, відповідно до ухвали від 20.01.2020р., підставою зупинення провадження у цій справі було визначено необхідність належного повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Згідно з ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, враховуючи викладене вище, судом встановлено наявність підстав для поновлення провадження у справі з метою розгляду судом заяви про зміну предмету позову (вх.№515/20 від 24.02.2020р.).

Беручи до уваги викладене, 02.03.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою ухвалив: поновити провадження у справі; підготовче засідання призначити на 01.04.2020р.; явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

16.03.2020р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання №10/584-Л від 13.03.2020р. про участь представника Банку у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщення суду, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№12806/20.

20.03.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою ухвалив відмовити Публічному акціонерному товариству ПЛАТИНУМ БАНК у задоволенні вищевказаного клопотання.

У підготовче засідання 01.04.2020р. сторони участі повноважних представників не забезпечили.

01.04.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою ухвалив: прийняти заву Публічного акціонерного товариства ПЛАТИНУМ БАНК про залишення позову в частині позовних вимог до відповідача 2 у цій справі без розгляду, викладеної у заяві (вх.№515/20 від 24.02.2020р.); позов Публічного акціонерного товариства ПЛАТИНУМ БАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю БАЛК ИНВЕСТ та Лідертано Холдінгс ЛТД про стягнення 500000,00грн. в частині позовних вимог до Лідертано Холдінгс ЛТД залишити без розгляду; продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче засідання на 13.05.2020р.; явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

У підготовче засідання 13.05.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою від 13.05.2020р. підготовче засідання відкладено на 03.06.2020р.

Крім того, ухвалою від 15.05.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 03.06.2020р. сторони участі повноважних представників не забезпечили.

Протокольною ухвалою від 03.06.2020р. підготовче засідання відкладено на 01.07.2020р.

Крім того, ухвалами від 05.06.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. у відпустці, відкладене на 01.07.2020р. підготовче засідання у вищевказаній справі не відбулося.

Враховуючи наведене 03.07.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив підготовче засідання призначити на 14.07.2020р.

При цьому, на виконання наказу в.о. голови суду №27 від 13.07.2020р. Про тимчасові заходи попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19 , в період з 14.07.2020р. по 15.07.2020р. проведено санітарну дезінфекцію приміщення Господарського суду Львівської області.

Враховуючи наведене 16.07.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив підготовче засідання призначити на 19.08.2020р.

У підготовче засідання 19.08.2020р. сторони участі повноважних представників не забезпечили. При цьому, 19.08.2020р. на адресу суду від позивача надійшла заява, у п.1 прохальної частини якої викладено клопотання про відкладення розгляду справи, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№24676/20

Протокольною ухвалою від 19.08.2020р. підготовче засідання відкладено на 16.09.2020р.

Крім того, ухвалами від 21.08.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

16.09.2020р. на електронну та поштові адреси суду від позивача надійшли письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№26896/20 та вх.№27331/20 відповідно.

Враховуючи те, що відкладене на 16.09.2020р. підготовче засідання у цій справі не відбулося у зв`язку із відпусткою судді Король М.Р., 21.09.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив підготовче засідання призначити на 07.10.2020р.

При цьому, судом залишено без розгляду заяву позивача (вх.№26207/20 від 09.09.2020р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки у такій заяві позивачем викладено прохання провести в режимі відеоконференції підготовче засідання, яке, як зазначено вище, не відбулося.

У підготовче засідання 07.10.2020р. сторони участі повноважних представників не забезпечили.

Протокольною ухвалою від 07.10.2020р. підготовче засідання відкладено на 28.10.2020р.

Крім того, ухвалами від 09.10.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 28.10.2020р. сторони участі повноважних представників не забезпечили.

28.10.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 25.11.2020р.; явку представників учасників справи у судове засідання з розгляду спору по суті визнати обов`язковою.

20.11.2020р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВЕРДИКТ КАПІТАЛ надійшла заява про заміну позивача за вих.№17/11/2020 від 17.11.2020р., яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№3018/20.

У судовому засіданні 25.11.2020р. з розгляду спору по суті сторони участь повноважних представників не забезпечили. При цьому, у вищевказане судове засідання з розгляду спору по суті з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВЕРДИКТ КАПІТАЛ , який підтримав заяву про заміну позивача його правонаступником (вх.№3018/20 від 20.11.2020р.).

25.11.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, якою, зокрема, ухвалив: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал про заміну позивача (вх.№3018/20 від 20.11.2020р.) задовольнити; замінити позивача у справі - Публічне акціонерне товариство ПЛАТИНУМ БАНК його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал ; відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 09.12.2020р.; викликати в судове засідання з розгляду спору по суті повноважних представників учасників справи; явку представників учасників справи у судове засідання з розгляду спору по суті визнати обов`язковою.

01.12.2020р. позивачем подано до суду письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№34397/20.

07.12.2020р. позивачем супровідним листом, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№34985/20, подано до суду докази надіслання відповідачу письмових пояснень (вх.№34397/20 від 01.12.2020р.).

У судове засідання 09.12.2020р. з розгляду спору по суті з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечив.

Протокольною ухвалою від 09.12.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 23.12.2020р.

Крім того, ухвалою від 09.12.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

У судове засідання 23.12.2020р. з розгляду спору по суті з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечив.

Протокольною ухвалою від 23.12.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 13.01.2021р.

Крім того, ухвалою від 23.12.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

У судове засідання 13.01.2021р. з розгляду спору по суті з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечив.

При цьому, з метою належного повідомлення сторін, в тому числі і відповідача у справі, ухвали Господарського суду Львівської області у цій справі надсилалися засобами поштового зв`язку на адреси їх місцезнаходження.

Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи наведені вище нормативні строки пересилання поштової кореспонденції, а також адреси місцезнаходження відповідача та суду, у випадку здачі відповідачем до установи зв`язку клопотань чи заяв, такі, станом на момент ухвалення цього рішення, мали б бути отримані судом, проте, від відповідача на адресу суду жодної кореспонденції у цій справі не надходило.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи враховано те, що, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (чинної до 17.07.2020р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020р.), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020р. по 31.07.2020р., із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

Разом з тим, 17.07.2020р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020р., відповідно до положень якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Отже, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, закінчилися 07.08.2020р.

Відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Проте, від відповідача на адресу суду ні відзиву на позов, ні клопотання про поновлення (продовження) строку на його подання не надходили.

Суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

У ч.3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Беручи до уваги викладене, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Оскільки норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 ГПК України, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позиція позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору (мультивідновлювальна кредитна лінія) №134/11/12 від 16.11.2012р., просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 500000,00грн. заборгованості, що складається з суми часткової заборгованості по тілу кредиту (основного боргу) - 400000,00грн., суми строкових та прострочених відсотків - 50000,00грн., суми часткової заборгованості по пені - 50000,00грн.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив таке:

16.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством ФІНБАНК , як Кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю КОДОС ІНВЕСТ , як Позичальником, укладено кредитний договір (мультивалютна відновлювальна кредитна лінія) №134/11/12 (надалі по тексту - Кредитний договір ), відповідно до п.1.1. якого, Кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкриває Позичальнику мультивалютну відновлювальну (револьверну) кредитну лінію (надалі по тексту - Кредит ) у сумі 5000000,00,00 дол. США, чи еквівалент в національній валюті по курсу Національного Банку України на дату надання кредитних коштів (ліміт кредитування) зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 15 листопада 2013 року. По Кредиту в національній валюті встановлюється процентна ставка в розмірі 20 відсотків річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку факт/фактична кількість днів у місяці і році) від фактичної суми заборгованості по кредиту. По Кредиту в доларах США встановлюється процентна ставка в розмірі 9 відсотків річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості по кредиту. Під терміном мультивалютна відновлювальна (револьверна) кредитна лінія розуміється кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді основної (позичкової) заборгованості за Кредитом. У разі часткового чи повного погашення Кредиту, Позичальник може повторно отримати Кредит в межах зазначеного ліміту на протязі дії договору.

Сторони Кредитного договору неодноразово укладали додаткові угоди (№1-21) до нього, якими змінювали рахунки для оплати кредиту, розмір кредитної лінії, строк користування кредитом, розмір процентної ставки, строк сплати нарахованих процентів, тощо.

29.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством Платинум Банк , як Новим кредитором, та Публічним акціонерним товариством ФІНБАНК , як Первісним кредитором, укладено Договір відступлення права вимоги №20141229, у відповідності до якого Первісний кредитор відступає за плату належне йому Право вимоги за Кредитним договором, а Новий кредитор приймає Право вимоги, що належить Первісному кредитору за Кредитним договором та сплачує на користь Первісного кредитора суму коштів, що визначена цим договором.

Таким чином, до Публічного акціонерного товариства Платинум Банк перейшли всі права Публічного акціонерного товариства ФІНБАНК , Кредитора за Договором, щодо права вимоги до боржника за Кредитним договором з усіма змінами та додатковими угодами укладеними до нього.

Публічне акціонерне товариство Платинум Банк , як Новий кредитор, листом №31/150 від 13.01.2015 повідомив Позичальника за Договором про заміну кредитора.

29.12.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю КОДОС ІНВЕСТ , як Позичальник за Договором, звернувся до Публічного акціонерного товариства Платинум Банк , як Нового кредитора, із заявою про заміну боржника у зобов`язанні, в якому просив надати згоду на переведення боргу, який існує за Кредитним договором, на Товариство з обмеженою відповідальністю БАЛК ИНВЕСТ .

29.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством Платинум Банк , Товариством з обмеженою відповідальністю КОДОС ІНВЕСТ та Товариством з обмеженою відповідальністю БАЛК ИНВЕСТ (надалі по тексту - відповідач ) укладено Додаткову угоду №21 до Кредитного договору, у відповідності до якої, на підставі, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю КОДОС ІНВЕСТ та письмової згоди Публічного акціонерного товариства Платинум Банк сторони такої додаткової угоди домовились, що з моменту підписання цієї додаткової угоди відповідач приймає на себе всі права та обов`язки боржника за Кредитним договором з усіма змінами та доповненнями, внаслідок чого відповідач замінює Товариство з обмеженою відповідальністю КОДОС ІНВЕСТ , як Первісного позичальника та як зобов`язану сторону за Кредитним договором.

Пунктом 5 Додаткової угоди №21 від 29.12.2014р. до Кредитного договору, сторони погодили, що на дату укладання цієї додаткової угоди сума фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом становить:

- сума залишку заборгованості за Кредитом, що обліковується в доларах США - 1360913,00 дол. США;

- сума залишку заборгованості за Кредитом, що обліковується в гривні України - 30179710,68грн.;

- сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом: 43851,63 дол. США та 479568,02грн.

Також, п.7 Додаткової угоди №21 від 29.12.2014р., сторони домовились викласти зміст Кредитного договору в новій редакції, у зв`язку з чим зміст істотних умов договору було змінено.

Відповідно до п.1.1 та п.1.2 нової редакції Кредитного Договору, Кредитор на умовах, передбачених цим Договором, відкриває Позичальнику мультивалютну відновлювану відкличну кредитну лінію з загальним лімітом у сумі:

-для кредиту, наданому у доларах США - 1360913,00 дол. США;

- для кредиту, наданому в гривні, становить 30179710,68грн. (загальний ліміт),

в межах якої надає Позичальнику у користування Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити проценти за його користування у наступному розмірі:

- за кредитом, наданим у національній валюті, встановлюється процентна ставка в розмірі 5 відсотків річних;

- за кредитом, наданим у доларах США, встановлюється процентна ставка в розмірі 5 відсотків річних;

та здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках, та виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі.

20.02.2015р. та 06.07.2015р. сторони Кредитного договору уклали додаткові угоди №23 та №24 відповідно, якими змінили строк сплати нарахованих процентів, а саме, проценти, нараховані за період з 01.11.2014р. по 31.01.2015р. Позичальник зобов`язався сплатити не пізніше 11.03.2015р. (включно) та зменшили процентну ставку за користування Кредитом у гривні - до 2% річних, у доларах США - до 1% річних.

При цьому, Додатковою угодою №24 від 06.07.2015р. до Кредитного договору сторони домовились, що за порушення відповідачем, як Позичальником за Кредитним договором, строків сплати нарахованих процентів за користування Кредитом, яке виникло станом на 06.07.2015р., відповідач сплачує на користь Публічного акціонерного товариства Платинум Банк , як Кредитора за Кредитним договором, штраф у розмірі 0,01грн.; при цьому, за вказане в цьому пункті порушення пеня, яка передбачена п.9.2 Кредитного договору, Публічним акціонерним товариством Платинум Банк не нараховується, а відповідачем не сплачується.

22.01.2016р. додатковою угодою №25 до Кредитного договору, сторони погодили продовжити строк користування кредитними коштами та в зв`язку з цим пункт 1.6. Кредитного договору викласти в наступній редакції: 1.6. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит у повному обсязі 24 січня 2017 року або достроково, у випадках, передбачених цим Договором. .

06.07.2016р. сторони Кредитного договору уклали додаткову угоду №26 до такого, відповідно до п.1.1. якої погодили, що на дату укладення цієї додаткової угоди, фактична заборгованість Позичальника за Кредитним договором становить:

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у доларах США - 1360913,00 дол. США;

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у гривні - 30179710,68грн.

З дати укладення цієї додаткової угоди, після зміни валюти частини зобов`язання за Кредитним договором за офіційним курсом НБУ, який встановлений на 06.07.2016р., заборгованість визначається наступним чином:

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у доларах США - 860913,00дол. США;

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у гривні - 42602678,68грн.

Згідно з п.1.2. додаткової угоди №26 від 06.07.2016р. до Кредитного договору, починаючи з дати укладення цієї додаткової угоди, проценти за користування Кредитом нараховуються та сплачуються у валюті заборгованості.

Також, додатковою угодою №26 від 06.07.2016р. до Кредитного договору, сторони виклали п.1.2. Кредитного договору в новій редакції:

1.2. Починаючи з 29 грудня 2014 року ліміт заборгованості встановлюється у наступних розмірах в залежності від виду валюти:

- для Кредиту, наданому в доларах США - 1360913,00 дол. США (один мільйон триста шістдесят тисяч дев`ятсот тринадцять доларів США 00 центів), надалі - Ліміт в іноземній валюті;

- для Кредиту, наданому в гривні, становить - 30179710,68 ( тридцять мільйонів сто сімдесят дев`ять тисяч сімсот десять гривень 68 копійок), надалі - Ліміт в національній валюті;

Загальний ліміт розраховується шляхом додавання суми еквіваленту Ліміту в іноземній валюті, переведеного за офіційним курсом НБУ в суму в національній валюті України, до суми ліміту в національній валюті - така сума становить Загальний ліміт відповідно до умов цього Договору (надалі - Загальний ліміт).

У випадку здійснення зміни валюти заборгованості (надалі - конвертація) перевірка розміру використаного Загального ліміту визначається з урахуванням курсу НБУ, що склався на дату здійснення кожної окремої конвертації.

11.07.2016р. сторони Кредитного договору уклали додаткову угоду №27 до такого, відповідно до п.1.1. якої погодили, що на дату укладення цієї додаткової угоди, фактична заборгованість Позичальника за Кредитним договором становить:

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у доларах США - 860913,00 дол. США;

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у гривні - 42602678,68грн.

З дати укладення цієї додаткової угоди, після зміни валюти частини зобов`язання за Кредитним договором за офіційним курсом НБУ, який встановлений на 11.07.2016р., заборгованість визначається наступним чином:

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у доларах США - 360913,00дол. США;

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у гривні - 55021089,68грн.

22.07.2016р. сторони Кредитного договору уклали додаткову угоду №28 до такого, відповідно до п.1.1. якої погодили, що на дату укладення цієї додаткової угоди, фактична заборгованість Позичальника за Кредитним договором становить:

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у доларах США - 360913,00 дол. США;

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у гривні - 55021089,68грн.

З дати укладення цієї додаткової угоди, після зміни валюти частини зобов`язання за Кредитним договором за офіційним курсом НБУ, який встановлений на 22.07.2016р., заборгованість визначається наступним чином:

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у доларах США - 0,00дол. США;

- сума залишку заборгованості за Кредитом, наданим у гривні - 63977548,91грн.

17.07.2020 р. відбулись відкриті торги щодо реалізації (продажу права вимоги) за лотом №GL1N018732, до якого включені, в тому числі, права вимоги боргу за Кредитним договором

Так, згідно з Протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-06-25-000032-b від 17.07.2020р. (надалі по тексту - Протокол ), Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (надалі по тексту - позивач ) став переможцем аукціону з продажу активів (майна) лоту GL1N018732.

До лоту GL1N018732, зокрема, входило право вимоги за Кредитним договором.

04.09.2020р. між Публічним акціонерним товариством Платинум Банк та позивачем укладено договір №401/3 про відступлення прав вимоги від 04.09.2020р. (надалі по тексту - Договір ), відповідно до п.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Публічне акціонерне товариство Платинум Банк , як банк за Договором, відступає відповідачу, як Новому кредитору за Договором, належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 та додатку №2 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредитної лінії, договорами про надання кредиту (овердрафту), вказаному у додатку №1 до цього договору, та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або іншими договорами, контрактами, тощо, з урахуваннями усіх змін, доповнень і додатків до них, які в тому числі, але не обмежуючись, вказані у додатку №2 до цього договору, які були укладені в забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами (договорами про надання кредитної лінії, договорами про надання кредиту (овердрафту).

Пунктом 4 Договору передбачено, що права вимоги, що відступаються за цим договором, є складовою частиною пулу активів, що є предметом відкритих торгів (аукціону), результати якого оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-06-25-000032-b, сформованого 17.07.2020р., переможцем яких визначений новий кредитор. Загальна сума, яка підлягає сплаті новим кредитором за лотом, як переможцем зазначених кредитних торгів (аукціону), банку, складає 22976795,31грн.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами), Публічне акціонерне товариство Платинум Банк відступило Товариству з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал право вимоги до відповідача за кредитним договором №134/11/12 від 16.11.2011р. (загальна сума заборгованості на день підписання договору - 69176937,59грн., з яких 63977548,91грн. - заборгованість за основним зобов`язанням на день підписання договору, 5199388,68грн. - заборгованість за нарахованими процентами на день підписання договору).

Відповідно до платіжного доручення №606 від 11.08.2020р., Товариством з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал сплачено на користь Публічного акціонерного товариства Платинум Банк грошові кошти у розмірі 22976795,31грн. (призначення платежу - за придбання активів згідно з протоколом №UA-EA-2020-06-25-000032-b від 17.07.20р., лот GL1N018732, переможець ТОВ ВЕРДИКТ КАПІТАЛ ).

Таким чином, у зв`язку з укладенням Договору, відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, що виникло з Кредитного договору з Публічного акціонерного товариства ПЛАТИНУМ БАНК на Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал -- позивача у цій справі.

Як зазначає позивач, відповідач зобов`язання щодо повернення Кредиту, сплати процентів за користування таким та пені виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 126053441,87грн., стягнути частину якої, а саме, у розмірі 500000,00грн., просить суд з відповідача.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю виходячи з такого:

згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

16.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством ФІНБАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю КОДОС ІНВЕСТ укладено Кредитний договір.

При цьому, як встановлено судом, право вимоги Публічного акціонерного товариства ФІНБАНК , як Кредитора за Кредитним договором, перейшло до Публічного акціонерного товариства ПЛАТИНУМ БАНК , а згодом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал - позивача у цій справі. Водночас, всі права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю КОДОС ІНВЕСТ , як Позичальника за Кредитним договором, перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю БАЛК ИНВЕСТ - відповідача у цій справі.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів розірвання чи визнання недійсними як Кредитного договору так і вищевказаних додаткових угод до Кредитного договору, правочинів, на підставі яких, відбувалась заміна сторін за Кредитним договором, а отже, на підставі Кредитного договору у позивача та відповідача виникли відповідні права та обов`язки.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Проте, відповідач, як Позичальник, у відповідності до умов Кредитного договору не повернув позивачу отримані грошові кошти (Кредит).

Доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення Кредиту сторонами не надано та матеріали справи не містять.

При цьому, суму залишку заборгованості за Кредитом, наданим у гривні, у розмірі 63977548,91грн., визнано та підтверджено відповідачем у п.1.1. додаткової угоди №28 від 22.07.2016р. до Кредитного договору.

Відповідно до п.3.3. Кредитного договору, повне погашення заборгованості за Кредитом здійснюється Позичальником в будь-якому випадку не пізніше дати, вказаної в п.1.6. цього договору.

Враховуючи викладене, а також те, що визначений п.1.6. Кредитного договору, із врахуванням внесених додатковими угодами змін до такого, строк повернення кредиту є таким, що настав, позовні вимоги про стягнення 400000,00грн. суми часткової заборгованості по тілу кредиту (основного боргу) є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач стверджує, що Позичальник, передбачені умови Кредитного договору зобов`язання щодо сплати строкових та прострочених відсотків виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 4079956,37грн.

Як зазначено вище, відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Так, по наданому Кредиту розмір процентної ставки за користування Кредитом визначено п.1.1. Кредитного договору, при цьому, порядок та строк погашення таких визначено статтею 3 Кредитного договору. При цьому, розмір та строк оплати процентів за користування Кредитом неодноразово змінювався сторонами шляхом укладення додаткових угод до Кредитного договору, зокрема, положеннями п.3.2. Кредитного договору передбачено щомісячне погашення процентів за користування Кредитом, відповідно до п.3.3. Кредитного договору, у випадку прострочення погашення Кредиту (його відповідної частини) Кредитор нараховує проценти за користування Кредитом, що підлягають погашенню за період з наступного банківського дня після належної дати сплати по дату фактичного погашення заборгованості.

Враховуючи викладене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем виконання передбаченого умовами Кредитного договору грошового зобов`язання з повернення кредиту, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, із врахуванням здійснених Позичальником часткових оплат, які підлягали зарахуванню в порядку, визначеному п.3.4. Договору, судом встановлено, що у позивача наявне право на стягнення 50000,00грн. - суми строкових та прострочених відсотків, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення суми пені, суд зазначає наступне:

статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами п.6.2.2 Договору у редакції, викладеній у додатковій угоді № 41 від 05.12.2014, сторони визначили, що Кредитор має право вимагати від Позичальника сплати заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, за кредитом, а також сум штрафних санкцій, збитків, у випадках, передбачених умовами цього Договору.

Так, у п. 9.2 Кредитного договору сторони домовилися, що за порушення встановлених цим договором строків погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших строкових платежів, передбачених цим Договором, Кредитор має право нараховувати та стягувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити на вимогу Кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченої заборгованості за кожен день простроченого платежу.

Перевіривши правильність розрахунку пені за прострочення передбачених умовами Кредитного договору зобов`язань, суд зазначає, що такий здійснено позивачем вірно, а отже, позовні вимоги про стягнення частини такої у розмірі 50000,00грн. є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст.193 ГК України.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо стягнення заборгованості виключно з Позичальника, суд зазначає наступне:

виконання Позичальником зобов`язань за Кредитними договором, у відповідності до умов укладеного 31.12.2014р. договору №20141231/8 було забезпечено порукою, яким передбачено солідарний обов`язок Позичальника та Лідертано Холдінгс ЛТД, як поручителя, перед кредитором виконання визначених у п.2.1. вищевказаного договору поруки зобов`язань по Кредитному договору.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Враховуючи викладене, у позивача наявне право вимагати у Позичальника виконання зобов`язань за Кредитним договором, а відтак, наявне право на стягнення з відповідача суми заборгованості за таким договором.

Щодо стягнення частини, а не усієї заборгованості, суд зазначає наступне:

реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

За таких обставин, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням. У розумінні ст..13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод „ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За таких обставин, враховуючи те, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачу, позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом щодо стягнення частини, а не усієї суми заборгованості.

Беручи до уваги викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №573255 (#2181349801) від 17.12.2019р. про сплату судового збору в розмірі 7500,00грн. за подання позовної заяви.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви судового збору, станом на момент прийняття цього рішення, позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи наявність підстав для задоволення позову повністю, судовий збір у вищевказаному розмірі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАЛК ИНВЕСТ (місцезнаходження: Україна, 79000, Львівська обл., місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 176; ідентифікаційний код: 37059919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (місцезнаходження: Україна, 04053, місто Київ, вулиця Кудрявський Узвіз, будинок 5-Б; ідентифікаційний код: 36799749) заборгованість за Кредитним договором №134/11/12 від 16.11.2012р. у розмірі 500000,00грн., що складається з суми часткової заборгованості по тілу кредиту (основного боргу) - 400000,00грн., суми строкових та прострочених відсотків - 50000,00грн., суми часткової заборгованості по пені - 50000,00грн., а також 7500,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб - адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 25.01.2021р.

Суддя М.Р. Король