Рішення

від 25.01.2021 по справі 922/3559/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3559/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 41/2, корп. 8, офіс 1-12 до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63 простягнення 12 841, 08 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 12 841, 08 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 102, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Також позивач у пункті 3 прохальної частини позовної заяви, просить суд, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (вх. № 3559/20 від 04.11.2020) залишено без руху. Встановлено Товариству з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: - зазначення відомостей, щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України; - максимально чіткої якості та придатної для читання першої сторінки посвідчення водія, кваліфікаційного свідоцтва, посвідчення про кваліфікаційне свідоцтво.

23.11.2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 27235) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3559/20. Розгляд справи № 922/3559/20 здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 25.11.2020 року про відкриття провадження у справі № 922/3559/20 відповідачем отримано 30.11.2020 року, про що свідчить поштове повідомлення, яке судом долучено до матеріалів справи (а.с. 58).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, між Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2020011 від 17.01.2020 року (а.с. 12).

Згідно пункту 3.4. договір діє по 17.01.2021 року.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника/вигодонабувача, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, що визначений у пункті 2 цього договору (пункт 1.4. договору).

Відповідно до пункту 2 договору, страхувальник передає, а страховик приймає на страхування транспортний засіб: марка, модель Hyundai Elantra держаний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску (а.с. 12).

20.05.2020 року на перетині просп. Гагаріна та вул. Аерофлотської в м. Харкові трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Elantra держаний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було складено європротокол (а.с. 13).

Суд визнає Європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

Так, з набранням чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування від 17.02.2011 pоку, яким внесено зміни та доповнення до Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ( європротокол ) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами д - є пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Як вбачається із повідомлення про ДТП від 20.05.2020 року, воно заповнене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми. Із даного європротоколу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась 20.05.2020 року о 08:00 год. у м. Харкові, пр.-т. Гагаріна, вул. Аерофлотська. Відповідно до інформації, зазначеної сторонами у протоколі дорожньо - транспортна приготов виникла з вини водія ВАЗ, державний знак державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 13).

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку із тим, що між учасниками ДТП спільно складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) від 20.05.2020 року та схеми, ДТП відбулася внаслідок вини водія ОСОБА_2 , про що зазначено у повідомленні про ДТП.

Враховуючи вищевикладене, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Hyundai Elantra, держаний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні ушкодження, чим власнику транспортного засобу була спричинена матеріальна шкода.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 008/05/20 оцінювача Фізичної особи -підприємця Васильєва від 09.06.2020 року вартість відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу становить суму у розмірі 14 841, 08 грн. (а.с. 16).

21.05.2020 року страхувальник ОСОБА_1 звернувся до страховика Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 14).

За умовами договору страхування було складено страховий акт № 18239 від 16.06.2020 року, відповідно до якого визначено страхове відшкодування на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 008/05/20 від 09.06.2020 року у розмірі 14 841, 08 грн. (а.с. 15).

Відповідно до платіжного доручення № 7481 від 16.06.2020 року було сплачено страхове відшкодування у розмірі 14 841, 08 грн. (а.с. 15 зворот).

Як зазначає позивач, цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди на момент настання страхової події була застрахована у відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", згідно полісу № АО 001038906, станом на 20.05.2020 року.

За яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., франшиза - 2000, 00 грн. (а.с. 31).

За твердженнями позивача, оскільки відповідач здійснював страхування цивільно-правової відповідальності законного користувача транспортного засобу ВАЗ 21120, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до полісу № АО 001038906) позивач має право вимоги до відповідача, в межах виплаченого страхового відшкодування з вирахуванням суми франшизи (14 841, 08 грн. - 2 000, 00 грн.) у розмірі 12 841, 08 грн. у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 12 841, 08 грн. страхового відшкодування (за вирахуванням 2 000,00 грн. франшизи).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною другою статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами частини третьої статті 985 Цивільного кодексу України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 19 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 910/3650/16 та справі № 910/32969/15).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки Приватне акціонерне товариство "Харківська муніципальна страхова компанія" здійснювало страхування цивільно-правової відповідальності забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21120, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до полісу № АО 001038906, Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" має право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" страхового відшкодування.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно статті 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вирахувано суму франшизи, яка складає 2 000,00 грн. (а.с. 2).

Відповідач доказів оплати страхового відшкодування позивачу не надав наявності заборгованості перед позивачем не спростував.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 12 841, 08 грн. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. (а.с. 2 зворот).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії:

- договору № б/н від 03.06.2019 року про надання правничої допомоги (а.с. 39-40);

- детальний опис робіт (надання послуг), виконаних для надання правничої допомоги від 30.10.2020 року (а.с. 41).

- копію довіреності № 3770 від 27.12.2019 року на Коваленко А.О. (а.с. 42);

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5196 на Коваленко А.О. (а.с. 43).

Як вбачається із наданого позивачем детального опису робіт (надання послуг), виконаних для надання правової допомоги від 30.10.2020 року, адвокатом Коваленко А.О. надано наступні послуги: 1. підготовчі дії: з`ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує заявник, та якими доказами вини підтверджуються; з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного суду; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз судової практики; вартість однієї години 1 000, 00 грн.; кількість годин - 2, вартість 2 000, 00 грн.; 2. підготовка та подання позовної заяви до суду: - визначення підсудності розгляду позовної заяви; - розрахунок ціни позову та розмір судових витрат; - написання, підготовка, копіювання, скріплення та надсилання позовної заяви з додатками до суду; - участь у судових засіданнях - вартість однієї години 1 000, 00 грн.; кількість годин - 2, вартість 2 000, 00 грн. Всього на суму 4 000, 00 грн. (а.с. 41).

У справі « East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.

Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у своїй постанові від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18 та постанові від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

В даному випадку витрати позивача на послуги адвоката в заявленому розмірі 4000,00 грн. підтверджені належними фінансовими документами, копії яких наявні у матеріалах справи № 922/3559/20 (а.с. 39-43).

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги; що відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному пунктом 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 4 000,00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 102, 00 грн. (а.с. 11 платіжне доручення № 8799 від 30.10.2020 року).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 102, 00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63, ЄДРПОУ 21186813) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр.-т. Гагаріна, буд. 41/2, корп. 8, оф. 1-12, ЄДРПОУ 31236795) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 12 841, 08 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. та судові витрати у розмірі 2 102, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр.-т. Гагаріна, буд. 41/2, корп. 8, оф. 1-12, ЄДРПОУ 31236795);

відповідач: Приватне акціонерне товариство "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63, ЄДРПОУ 21186813).

Повне рішення складено "25" січня 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова