Ухвала

від 19.01.2021 по справі 707/1176/18

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1176/18

2/707/10/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря Федорової Л.С.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси клопотання в цивільній справі за об`єднаними позовами заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва на право власності, та скасування державної реєстраціїправа власності з одночасним припиненням речового права на неї, -

в с т а н о в и в:

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , звернулася із клопотанням про залишення позовної заяви без рогляду.

В обгрунтування своїх вимог зазначила, що прокурором не обгрунтовано наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в даному позові.

Прокурор заперечив проти даного клопотання, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом у цій справі). А відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 16.12.2020 року у справі № 707/1298/18, (в якій розглядався аналогічний позов заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, щодо земельної ділянки, яка входить до того ж загального земельного масиву , що і спірні земельні ділянки ), зазначив, що в даному випадку йде річ про земельні ділянки, які за своїм цільовим призначенням відносяться до земель водного фонду.

Верховний Суд зазначив, що в даному випадку Державне агенство водних ресурсів України (надалі Держводагенство) є центральним органом виконавчої влади, який мав би здійснювати контроль за даною категорією земель.

Прокурор, звертаючись до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його в тому числі неправомірною зміною цільового призначення спірних земель, повинен надати підтверджень про повідомлення суб`єкта владних повноважень, який здійснює контроль за використанням земель водного фонду.

Дослідивши матеріали даної справи, суд встановив, що 11.04.2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури Троцько Є.В. звернувся з листами до Голови Держводагенства Овчаренка І.І., в яких просив повідомити, чи погоджувалася проектна документація, щодо ряду земельних ділянок, (в тому числі наданих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ), за рахунок земель водного фонду. В даному листі прокурор зазначає кадастрові номера на дані земельні ділянки та прізвища громадян, яким вони були надані.

19.04.2018 року Державним водним агентством України були направлені відповіді на лист прокурора, в яких повідомлялося, що проект землеустрою, щодо земельних ділянок, в тому числі спірних, ним не погоджувався.

Беручи до уваги дані відповіді, суд вважає, що Держводагенство з квітня 2018 року було повідомлено про відведення спірних земельних ділянок, оскільки прокурором повідомлялися кадастрові номери даних земельних ділянок і у Держводагенства були всі можливості перевірити на публічній кадастровій карті розміщення вказаних земельних ділянок, та в разі встановлення їх розміщення на землях водного фонду належним чином відреагувати.

Доказів відповідного реагування з боку Держводагенства, як на момент подачі прокурором позову в червні 2018 року так і до даного часу суду надано не було. За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлено про вибуття даних земельних ділянок з власності держави, фактично не вчинило і не вчиняє жодних дій з даного приводу.

Прокурор, звертаючись з позовом, зазначив про те, що спірні земельні ділянки є землями водного фонду (штучними водосховищами) і порушення інтересів держави відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним із співвідповідачів, незаконного рішення, тому прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави.

У збереженні земельних ділянок водного фонду виражаються загальнодержавні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Частина друга статті 59 ЗК України передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду, у ЗК України немає.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

У спорах стосовно земель водного фонду, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

На думку суду, прокурор встановивши, що відчуження земельної ділянки відбулося органом місцевого самоврядування, в порушення вимог законодавства і вказані дії призвели до порушення прав держави, а орган, який мав би контролювати вказані порушення фактично самоусунувся, має право звертатися з позовом, який спрямований на захист права власності держави і свідчить про наявність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави у цій справі.

Крім того, суд бере до уваги, що оспорювані рішення було прийнято у 2016 році. Держводагенству було відомо про дані обставини з квітня 2018 року, дана цивільна справа перебуває в судовому розгляді з червні 2018 року (провадження було зупинено відповідно до ухвали судді Соколишиної Л.Б. з березня 2019 року). За таких обставин, суд вважає, що залишення позову без розгляду суперечитиме законним інтересам держави.

Керуючись ст.ст. 257, 259, 260 ЦПК України, -

постановив:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 22.01.2021 року.

Суддя: Є. П. Тептюк