Постанова

від 25.01.2021 по справі 545/3409/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3409/18 Номер провадження 22-з/814/23/21 Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві заяву адвоката Даценко Юлії Іванівни, представника ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міськрайонного управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про встановлення меж між суміжними земельними ділянками,

треті особи: ОСОБА_3 , Чорноглазівська сільська рада Полтавського району Полтавської області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, після зміни предмету позовних вимог, просила:

- встановити межі між земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,25 га кадастровий номер 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням фактичного землекористування станом на 26.09.2015 року (день укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1564);

- зобов`язати Міськрайонне управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області внести зміни до Державного земельного кадастру щодо меж земельної ділянки за кадастровим номером 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до висновку експерта судової земельно-технічної експертизи № 7 від 17.07.2019р.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що позивач разом з ОСОБА_3 (її двоюрідна сестра) є співвласниками в рівних частинах житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,25 га, на якій розташований будинок, що дістався їй у спадок, виділена в натурі на місцевості без відповідних правовстановлюючих документів.

Після отримання у 2017 році дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки під час натурного обстеження було встановлено, належний позивачці і ОСОБА_3 будинок розташований не в межах земельної ділянки, яка виділялась для його обслуговування рішенням сільської ради, а в межах суміжної земельної ділянки з кадастровим № 5324086905:05600160094 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стверджувала, що визначення меж суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 проведено з порушенням закону, а саме без погоджень суміжних землекористувачів.

Вказувала, що між домоволодіннями по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 був відсутній паркан та за мовчазною згодою співвласників житлових будинків встановилось фактичне землекористування земельними ділянками, межі не визначались, однак влітку 2016 року ОСОБА_1 самостійно встановив паркан, яким огородив належний їй будинок з порушенням будівельних норм.

Після встановлення паркану площа земельної ділянки, закріпленої за належним їй і ОСОБА_3 будинком, зменшилась більше ніж як на 0,04 га, при цьому відбулось часткове накладення земельних ділянок.

Зазначала, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_1 зі встановлення незаконного паркану та самовільною зміною межі між суміжними земельними ділянками, порушено її майнові права щодо землекористування земельною ділянкою, закріпленою за її житловим будинком, та зробило неможливим в позасудовому порядку оформити документацію на землекористування земельною ділянкою.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено межі між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 площею 0,25 га кадастровий номер 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням фактичного землекористування станом на 26.09.2015 року (день укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1564).

Зобов`язано Міськрайонне управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області внести зміни до Державного земельного кадастру щодо меж земельної ділянки за кадастровим номером 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 7 від 17.07.2019р.

Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2020 року доповнено резолютивну частину рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29.09.2020 року по цивільній справі № 545/3409/18, провадження № 2/545/24/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення меж між земельними ділянками двома абзацами наступного змісту:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за проведену кадастрову зйомку та судову експертизу у розмірі 1 500 грн.

Стягнути з Міськрайонного управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за проведену кадастрову зйомку та судову експертизу у розмірі 1500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення по суті заявлених вимог, яким відмовлено за недоведеністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міськрайонного управління у Полтавському районі та м.Полтаві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про встановлення меж між суміжними земельними ділянками.

04 січня 2021 року на адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява адвоката Даценко Юлії Іванівни, представника ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі №545/3409/18.

Заява мотивована тим, що докази витрат на правничу допомогу та заява про стягнення витрат була подана разом з апеляційною скаргою, а суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови не вирішив питання судових витрат.

15 січня 2021 року на запит Полтавського апеляційного суду справа надійшла з Полтавського районного суду Полтавської області.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення в разі не вирішення судом питання про судові витрати.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 та п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалась адвокатом Даценко Ю.І. на підставі ордеру на надання правової допомоги від 01.10.2019 року (т.1 а.с.213).

До ухвалення рішення судом першої інстанції ні ОСОБА_1 , ні його представник адвокат Даценко Ю.І. не подали суду докази у підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, проте до закінчення дебатів у справі зроблена заява (усна) про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення по суті спору у справі ухвалене судом першої інстанції 29 вересня 2020 року (т.2 а.с.60-64).

Заява про стягнення судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, разом з відповідними доказами подана адвокатом Даценко Ю.І. 05 листопада 2020 року, тобто після сплину п`ятиденного строку, встановленого законом.

Надані ОСОБА_1 докази (т.2 а.с.94-98) стосуються лише витрат, понесених у під час розгляду справи у суді першої інстанції, при цьому суду не надано договору про надання правничої допомоги, на який зроблене посилання в актах прийому-здачі виконаних робіт та в описі виконаних робіт.

За таких обставин відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України заява адвоката Даценко Ю.І. про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу має бути залишена без розгляду.

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачу витрат зі сплати судового збору, апеляційний суд керується нормою ч.3 ст.136 ЦПК України, згідно якої, враховуючи майновий стан сторони у справі, суд у порядку передбаченому Законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 100%.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 2 523 грн. судового збору (т.2 а.с.80).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді надавалась безоплатна вторинна правова допомога як особі, яка належить до однієї з категорій, визначених пунктами 1, 2, 8-12 частини першої ст.14 ЗУ Про безоплатну правову допомогу (т.1 а.с.155, 227).

Згідно ст.13 ЗУ Про безоплатну правову допомогу безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, яка включає у себе: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складання документів процесуального характеру.

Відповідно до ст.14 ЗУ Про безоплатну правову допомогу право на безоплатну вторинну правову допомогу мають, зокрема, категорії осіб, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім`ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до ЗУ "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (п.1 ч.1).

Тобто, надання безоплатної вторинної правової допомоги, мають право отримувати лише категорії осіб, визначені Законом, з урахуванням двох критеріїв - критерію малозабезпеченості та належності до тих категорій осіб, для яких законами вже закріплено право на безоплатну правову допомогу.

З наданих ОСОБА_2 довідок вбачається, що вона отримувала пенсію за віком в середньому розмірі 1 677,81 грн. за період з серпня 2019 року по січень 2020 року, і у розмірі 1 818,87 грн. за період з липня 2020 року по грудень 2020 року.

Враховуючи вік ОСОБА_2 , її майновий стан (отримання мінімальної пенсії) та відсутність у неї будь-якого іншого доходу, апеляційний суд вважає за можливе зменшити суму витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що підлягає стягненню з неї на користь ОСОБА_1 до 500 грн.

Керуючись ст.136, ст.141, ст.270 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Заяву адвоката Даценко Юлії Іванівни, представника ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у частині відшкодування витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового у розмірі 500 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст додаткової постанови виготовлено 25 січня 2021 року

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов