Рішення

від 25.01.2021 по справі 317/3196/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/3196/20

Провадження № 2/317/188/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Нікітіна В.В., за участю секретаря Московкіної І.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про припинення права на частку у спільному майні, в обґрунтування якого зазначила, що позивач євласником 33/200 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач, яка є рідною сестрою позивача, є співвласником 33/200 частки зазначеного житлового будинку.

Крім того, як позивач так й відповідач є співвласниками земельної ділянки під житловим будинком АДРЕСА_1 в зазначених долях.

Позивач зазначає, що відповідач в зазначеному будинку не проживала та на проживає до теперішнього часу, оскільки мешкає постійно по АДРЕСА_2 , який належить їй на праві власності. Позивач в житловому будинку АДРЕСА_1 постійно мешкає разом зі своєю сім`єю та несе усі витрати по утриманню будинку. Також позивачем вказано, що навесні 2018 року відповідач за її бажанням отримала від неї грошову компенсацію за належні відповідачеві 33/200 частки в житловому будинку АДРЕСА_1 та 33/200 частки земельної ділянки, яка розташована під будинком АДРЕСА_1 у сумі 120000,0 грн., які терміново їй були необхідні на той час. Проте, до теперішнього часу відповідач самоусунулася від переоформлення на позивача належної їй частки нерухомого майна, на звернення позивача до відповідача з питаннями переоформлення нерухомого майна відповідач не реагує, тому позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Позивач до суду не з`явилася, натомість надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує та прохає задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_2 , до суду не з`явилася, про день та час розгляду справи сповіщалася належним чином. На адресу суду подала заяву, згідно до якої позов визнала, підтвердила отримання нею від позивача грошової компенсації та просить суд розглянути справу без її участі у суді.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Таке рішення може бути ухвалене під час підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно до договору дарування посвідченого Карташовою Т.М., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області від 05.01.2009 року за р. № 01 відповідач є власником 33/200 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що відповідач є власником 33/200 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2322155300:04:010:2180.

Судом встановлено, що відповідач в житловому будинку по АДРЕСА_1 не проживає, не сплачує будь-яки витрати по його утриманню та не має бажання надалі користуватися належною часткою в будинку, оскільки має інше житло на праві власності в якому й проживає за адресою: по АДРЕСА_2

Відповідно до ст. 322 ЦК України, вбачається, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, судом встановлено, що відповідач за власної ініціативи отримала від позивачки грошову компенсацію своєї частки в житлового будинку АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2322155300:04:010:2180 у сумі 120000,0 грн., які терміново їй були необхідні на той час, що підтверджується розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У відповідності до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майна є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Отже, зважаючи на те, що частка відповідача внаслідок незначної площі будинку АДРЕСА_1 не дозволяє виділити її в натурі, оскільки на кожну особу по нормам ДБН повинно припадати не менш ніж 30 кв.м., тому згідно до встановлених нормативів, частка відповідача, яка нею не використовується, як власником є замалою та незначною, відтак суд вважає, що припинення право власності відповідача на належну їй 33/200 частку в вищезазначеному житловому будинку не завдає істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, тим паче, що вона добровільно та за власним бажанням вже отримала повністю грошову компенсацію від позивачки.

Згідно пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у правах за позовами про захист права приватної власності" при визначенні грошової компенсації, суд повинен виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок від 4 жовтня 1991 року № 7 (з подальшими змінами та доповненнями), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку/квартирі, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку/квартири з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При неможливості виділу частки в натурі власнику, що виділяється, присуджується грошова компенсація.

Вказане вище положення Постанови Пленуму Верховного суду України було прийняте з метою врегулювання ряду спорів, ще до того як набув чинності 1 січня 2005 року Цивільний Кодекс України, яким затверджено норму ч. 1 ст. 365 ЦК України, яка передбачає припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, саме за тих умов, які зазначені в зазначеній вище Постанові Пленуму Верховного суду України, тобто яка на сьогоднішній день знайшла своє законодавче затвердження та врегулювання цього роду суспільно-правових відносин між співвласниками з приводу припинення права спільної часткової власності за умов, що чітко передбачені ч.1 ст. 365 ЦК України.

Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Сукупність зазначених обставин у відповідності з ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України є підставою для припинення права за кожним з відповідачів на їх частку у спільній квартирі за рішенням суду.

Реалізовуючи свої права позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню та вважаються встановленими.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право на частку майна може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною та не може бути виділена в натурі; спільне володіння та користування майном є неможливим.

Відповідно до ст. 358 ЦК України у разі неможливості спільного користування майном, один з співвласників має право вимагати від інших співвласників матеріальну компенсацію за свою частку в майні в спільній власності.

Отже, суд вважає можливим припинити право власності на належні відповідачці 33/200 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 та 33/200 частки земельної ділянки під будинком АДРЕСА_1 шляхом отримання нею грошової компенсації та визнання права власності за позивачем на дане нерухоме майно, оскільки компенсація співвласнику здійснена за її згоди.

Враховуючи те, що позивач не наполягала на стягненні з відповідача судових витрат, судовий збір покладається судом на позивача у цій справі.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-82, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права на частку у спільному майні- задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 33/200 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 33/200 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2322155300:04:010:2180.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 33/200 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 33/200 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2322155300:04:010:2180.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області шляхом подачі у 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Нікітін