Рішення

від 21.01.2021 по справі 695/1246/20

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1246/20

номер провадження 2/695/274/21

21 січня 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.,

за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коробівської сільської ради Золотоніського району черкаської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якого, серед іншого, входить: 1/4 частина житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частина земельної ділянки, площею 0,280 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер: 7121586200:10:001:0508, що розташована на території с. Кедина Гора Золотоніського району Черкаської області та зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Після смерті своєї сестри позивач по справі належним чином спадщину прийняла шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою. Однак належним чином оформити свої спадкові права на вказане вище майно позивач не може, оскільки постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18.12.2019 року нотаріус відмовив у проведенні такої нотаріальної дії вказуючи на те, що неможливо встановити обсяг спадкового майна, а саме неможливо визначити частку у праві приватної спільної власності на земельну ділянку.

Оскільки іншим шляхом оформити свої спадкові права позивач можливості не має, тому вона була змушена звернутися до суду із відповідним позовом для визнання своїх спадкових прав.

У судове засідання позивач не з`явилась, однак скерувала до суду заяву відповідно до якої розгляд справи просила проводити за її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в судове засідання не з`явився, направивши до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає, просив суд справу розглянути без участі представника сільської ради,.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі та прийняти рішення на підставі доказів, що знаходяться у ній.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно до свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 від 01.06.2018 року) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №899.

Із матеріалів справи вбачається,що позивач ОСОБА_1 та померла ОСОБА_2 були сестрами, що стверджується Свідоцтвом про народження позивача (серії НОМЕР_2 від 10.11.1951 року), а також Свідоцтом про народження Спадкодавиці (серії НОМЕР_3 від 25.06.1953 року), в яких в графі батько зазначений ОСОБА_4 , а в графі мати ОСОБА_5 .

Зміна позивачем прізвища відбулася в результаті укладення шлюбів, зокрема під час першого шлюбу, вона взяла прізвище чоловіка ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 25.01.1969 року, а при укладенні другого - прізвище чоловіка ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюбсерії НОМЕР_5 від 21.12,2007року.

Частинами 1 та 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Нормами ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на її майно.

Як вбачається із копії спадкової справи №52-2018, яка заведена 21.06.2018 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, за свого життя ОСОБА_2 склала заповіт за яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповіла своїй дочці ОСОБА_8 .. Однак ОСОБА_8 відмовилась від спадщини як спадкоємець першої черги на користь своєї тітки та рідної сестри померлої ОСОБА_9 , про що звернулася до нотаріуса із відповідною заявою.

Таким чином спадкування здійснюється у порядку визначеному законом.

Згідно із ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Отже після смерті ОСОБА_2 до другої черги на спадкування за законом увійшла позивач по справі ОСОБА_1 .

Інші спадкоємці першої черги до нотаріальної контори по питаннях прийняття спадщини не звертались та спадщину у порядку визначеному чинним законодавством не оформляли.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 та звернулася до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, де 09.12.2018 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлої.

Окрім того позивач звернулася до нотаріуса з відповідними заявами про прийняття спадщини після смерті своєї сестри і на зазначене у позовній заяві майно.

Однак постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області від 18.12.2019 року у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки неможливо встановити обсяг спадкового майна, а саме неможливо визначити частку у праві приватної спільної власності на земельну ділянку.

Згідно загальних норм закріплених в ст. 1216 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Так згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до норм ст.. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 87,2 кв.м., з яких житлової площі 53,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стверджується технічним паспортом, а також витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.06.2007 року за № 14978831, Свідоцтвом про право на спадщину за законом, за реєстровим № 2155 від 03.10.1997 року, а також довідкою виданою КП Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації № 7372 від 06.12.2018 року у якій вказано, що зазначене домоволодіння зареєстроване в тому числі за ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частки.

Право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини права власності на земельну ділянку, площею 0,280 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер: 7121586200:10:001:0508, що розташована на території с. Кедина Гора Коробівської сільської ради, що зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , стверджується Державним актом на право приватної власності на землю Серії ЧР №5-18 від 05.08.1998, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 172, Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, які містяться в матеріалах справи.

Суд бере до уваги, що вказані вище документи, які підтверджують право власності на майно спадкодавця видані спеціальним уповноваженим органом на підставі рішення органу місцевого самоврядування, та зареєстровані належним чином.

Доказів, які б спростовували належність вказаного майна ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного Кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 п. г ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Статтею 131 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яку ратифіковано Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також суд враховує норми ст. 1296 ЦК України, відповідно до яких відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, в зв`язку з тим, що оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку позивач не має можливості, її права підлягають судовому захисту.

Окрім того суд, при вирішенні вказаної справи бере до уваги, що згідно ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільська рада, як відповідач по справі та орган місцевого самоврядування, що здійснює представництво територіальної громади позовні вимоги визнала повністю, а отже визнала і факт належності вказаного майна ОСОБА_2 .

Згідно із ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, то первинна реєстрація права власності в такому випадку не може бути проведена на померлого, оскільки власник спадкового майна помер, а за життя право власності не було зареєстровано в належному порядку, то визначення належності зазначеного майна повинно проводитись шляхом визнання права власності за спадкоємцем, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини чи іншим чином має право на спадщину.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач належним чином прийняла спадщину після смерті своєї сестри, а оскільки у реєстрації належних спадкових прав позивачу відмовлено, вбачається обмеження прав позивача у можливості прийняття та належного розпорядження своїм спадковим майном, а тому, враховуючи наявність законних підстав, позов підлягає до повного задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись

ст., ст. 346, 1268 ЦК України та ст.,ст. 76, 264, 265

ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_6 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,28 га, кадастровий номер 7121586200:10:001:0508, яка розташована на території с. Кедина Гора Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН: НОМЕР_6 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя: Середа Л.В.