Рішення

від 22.01.2021 по справі 200/8860/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2021 р. Справа№200/8860/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, в якому просив суд:

скасувати рішення відповідача № 3758 від 14.08.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , період роботи гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті з 21.05.2014 року по 05.08.2019 року та з 18.09.2019 року по 11.08.2020 року (день подання заяви про призначення пенсії) в ПАТ ОП Шахта Жданівська ,

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 11.08.2020 року №3758 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з зарахуванням до спеціального пільгового стажу періоду роботи гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті з 21.05.2014 року по 05.08.2019 року та з 18.09.2019 року по 11.08.2020 року (день подання заяви про призначення пенсії) в ПАТ ОП Шахта Жданівська .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 11.08.2020 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та пакетом необхідних документів. Рішенням Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 3758 від 14.08.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач просить задовольнити позовні вимоги, оскільки записи в трудовій книжці підтверджують стаж роботи на пільгових умовах, зауважує, що видані на тимчасово непідконтрольній українській владі території довідки підлягають прийняттю на підставі так званих намібійських винятків .

Ухвалою від 05 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідно до ухвали від 05 листопада 2020 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 10 грудня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому підтвердив обставини звернення позивача з заявою про призначення пенсії, зазначив, що позивачу не зараховано до страхового стажу період робот з 08.10.2012 року по 17.10.2012 року та з 29.04.2014 року по 20.05.2014 року в зв`язку з неналежністю роботи в даний період до пільгової. Щодо зарахування роботи гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті з 21.05.2014 року по 05.08.2019 року та з 18.09.2019 року по 11.08.2020 року в ПАТ ОП Шахта Жданівська відповідач зазначає про несплату підприємством за позивача страхових внесків та неможливістю перевірки довідок про пільговий характер роботи підприємства, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Зазначене рішення відповідач вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Позивач надсилав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З`ясовуючи обставини справи, дослідивши наявні докази, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Відповідно до довідки від 11.08.2020 року № 1438-5000296977 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 (а.с.6).

Рішенням Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 3758 від 14.08.2020 року на заяву від 11.08.2020 року, позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років (а.с.31-32). Відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, трудової книжки, страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення за призначенням пенсії склав 24 роки 1 місяць 27 днів, в тому числі, стаж на підземних роботах - 15 років 29 днів.

Відповідач відмовив у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи позивача з 08.10.2012 року по 17.10.2012 року та з 29.04.2014 року по 20.05.2014 року в зв`язку з неналежністю роботи в даний період до пільгової.

Позивач оскаржує не розгляд відповідачем питання щодо зарахування до спеціального пільгового стажу період роботи гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті з 21.05.2014 року по 05.08.2019 року та з 18.09.2019 року по 11.08.2020 року (день подання заяви про призначення пенсії) в ПАТ ОП Шахта Жданівська .

Згідно з даними трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 28.06.1995 року, позивач у період з 21.05.2014 року по 05.08.2019 року працював та з 18.09.2019 року продовжую працювати в ПАТ ОП Шахта Жданівська гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (а.с.15).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру підприємстві та організацій України підприємство Публічне акціонерне товариство Орендне підприємство Шахта Жданівська (код 32953421) розташовано за адресою: Донецька область, м. Жданівка, тобто на території, де органи української влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

На підтвердження наявності пільгового стажу позивачем надані довідки з підприємства, що видані на тимчасово непідконтрольній українській владі території (а.с.19, 20, 23-28).

Відповідач зазначає про відсутність сплати підприємством страхових внесків та неможливістю перевірити надані документи через знаходження зазначених позивачем підприємств на тимчасово не підконтрольній Україні території.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Стосовно встановлених при розгляді справи фактичних обставин суд враховує так звані намібійські винятки Міжнародного суду ООН, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Тому суд приймає в якості доказів надані позивачем документи про його роботу у період з 21.05.2014 року по 05.08.2019 року та з 18.09.2019 року в ПАТ ОП Шахта Жданівська гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті.

Проте, суд зауважує, що спірним у цій справі є не встановлення факту роботи позивача, а правові наслідки роботи у підприємстві, яке не перереєстроване на підконтрольній Україні території та здійснює діяльність виключно під контролем окупаційної влади.

Тому, вирішуючи справу, суд враховує прями приписи спеціального Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень статті 5 Закону 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають МІЖ СУБ`ЄКТАМИ системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. ВИКЛЮЧНО цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, ЯКІ ЗАСТРАХОВАНІ згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Стосовно правового регулювання спірних відносин суд вказує, що абзацом першим частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

З метою забезпечення сплати податків платниками у разі зміни місцезнаходження/місця проживання з території Луганської та Донецької областей (територій, де здійснюється антитерористична операція) на інші території України запроваджено механізм, який дозволяє перереєструвати суб`єктів господарювання із зони АТО/ООС в інші регіони України.

Для реєстрації зміни свого місцезнаходження/місця проживання юридична особа або фізична особа - підприємець, яка зареєстрована на території проведення АТО/ООС, звертається до державного реєстратора реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Після отримання відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про зміну місцезнаходження/місця проживання відповідні контролюючі органи в інших областях або місті Києві здійснюють взяття на облік платників.

Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші зобов`язання платників на контрольованих територіях України.

Зазначений механізм нормативно врегульований:

статтею 4 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції";

наказом Міністерства фінансів України від 17.11.2014 № 1127 "Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1453/26230, який набрав чинності 19.11.2014 року.

У справі не є спірними обставини, що з 2014 року ПАТ ОП Шахта Жданівська не було перереєстроване на території, підконтрольній українській владі, та не сплачувало страхові внески за законодавством України.

При цьому суд зауважує, що відповідно до даних, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5, відповідні страхові внески за період роботи позивача з червня 2014 року не сплачені, що відповідає загальновідомій інформації про припинення сплати страхових внесків підприємствами, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній Українській владі території.

Відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (надалі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Статтею 2 Закону № 1207-VII встановлено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Правовий режим тимчасово окупованої території визначений статтею 4 Закону № 1207-VII:

1. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

2. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

3. Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано виключно законами України.

Захист прав і свобод людини і громадянина, культурної спадщини на тимчасово окупованій території передбачений статтею 5 Закону № 1207-VII:

1. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

2. Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

3. Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

4. Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

5. Кабінет Міністрів України здійснює постійний моніторинг стану дотримання прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, за результатами якого оприлюднює та надає відповідну інформацію міжнародним організаціям у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та вживає необхідних заходів.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює згідно із законом парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території.

6. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

7. Відповідальність за охорону культурної спадщини на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Забезпечення реалізації прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту передбачено статтею 7 Закону № 1207-VII:

1. Для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

2. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи правове регулювання спірних відносин, суд зауважує, що відповідно до приписів Закону № 1207-VII для громадянам Україна, які проживають на тимчасово окупованій території, гарантується, в тому числі, реалізація права на пенсійне забезпечення, але відповідно до законодавства України.

Згідно з вказаними нормами відповідачем у цій справі не заперечується право позивача на пенсійне забезпечення за період трудового стажу, за який сплачені страхові внески до початку окупації відповідної території.

Водночас, продовжуючи працювати в підприємстві, яке не було перереєстроване на території, підконтрольній Україні, позивач у цей період вибув з системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування України.

Отже, період роботи позивача на окупованій території з 21.05.2014 року по 05.08.2019 року та з 18.09.2019 року за жодних обставин не може бути зарахований до загального та спеціального страхового стажу за законодавством України.

З наведених підстав суд вказує, що твердження позивача про набуття ним трудового стажу у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України, не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки спірними у справі є періоди з 21.05.2014 року по 05.08.2019 року та з 18.09.2019 року по 11.08.2020 року.

Таким чином твердження позивача про те, що всі первинні документи були сформовані до проведення антитерористичної операції, і з цих підстав не можуть піддаватися сумніву, не відповідають дійсності, оскільки предметом спору є не документи, видані окупаційною владою, а відсутність у позивача права на зарахування до трудового стажу періоду його роботи у підприємстві, діяльність якого здійснюється за межами правового поля України в колаборації з окупаційною владою.

Стосовно дотримання прав позивача в період окупації, суд зазначає, що відповідно до вказаної вище частини 3 статті 5 Закону № 1207-VII відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Питання не зарахування до страхового стажу період роботи позивача з 08.10.2012 року по 17.10.2012 року та з 29.04.2014 року по 20.05.2014 року не є спірним, оскільки не заявлено у складі позовних вимог.

Отже, рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 3758 від 14.08.2020 року, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, відповідає приписам законодавства та встановленим у справі обставинам.

З наведених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій та рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 21.05.2014 року по 05.08.2019 року та з 18.09.2019 року по 11.08.2020 року.

Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496) про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов