Рішення

від 26.01.2021 по справі 380/10234/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10234/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Позивач звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :

Визнати протиправним та скасувати наказ №13-10251/16-20-СІ від 07.10.2020 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , в якому ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Залузької сільської ради Яворівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 1.9806 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

Визнати протиправним та скасувати наказ №13-10377/16-20-СІ від 09.10.2020 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , в якому ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Чернилявської сільської ради Яворівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 4.8690 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою, щодо земельної ділянки за кадастровим №4625884500:02:000:0083 орієнтовною площею 1.9806 для ведення особистого селянського господарства;

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою, щодо земельної ділянки за кадастровим №4625888800:03:000:0397 орієнтовною площею 4.8690 га для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову зазначено, що накази відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою не вмотивовані. Вичерпний перелік підстав для відмови передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України. Обов`язок доказування правомірності свого рішення, згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача.

Просив задовольнити позов повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві від 08.12.2020 за вх. №65943.

Щодо скасування наказу №13-10251/16-20-СІ від 07.10.2020 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою зазначає наступне. Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою було те, що запропонована позивачем земельна ділянка знаходиться в межах про інвентаризованого масиву та зареєстрована в ДЗК масиву (кадастровий номер 4625884500:02:000:0083, площею 8,3403 га), поділ якого не проведено та включено до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які плануються для передачі у комунальну власність. Такі земельні ділянки можуть передаватися у користування (оренду) для сільськогосподарського використання на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за умови відповідності площі та лінійних розмірів земельних ділянок параметрам, визначеним за результатами інвентаризації. У випадку невідповідності цих розмірів та площ необхідно здійснити роботи по виготовленню документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки.

Дана земельна ділянка з кадастровим номером 4625884500:02:000:0083, площею 8,3403 га, з якої 1,9806 га бажає приватизувати позивач, уже сформована шляхом її інвентаризації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (ст. 57 Закону України "Про землеустрій"). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Тому, за даних обставин неможливо сформувати нову земельну ділянку шляхом розроблення саме проекту землеустрою із ділянки, яка вже є сформованою, без її поділу. Згідно з законодавством, для передачі про інвентаризованих земель у власність необхідно поділити земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Наголосив, що ні Земельним кодексом України, ні Законом України "Про державний земельний кадастр", ні Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 не передбачено такої підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки (у даних правовідносинах земельної ділянки з кадастровим номером 4625884500:02:000:0083), як клопотання громадянина про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є частиною вже сформованої земельної ділянки.

Щодо скасування наказу №13-10377/16-20-СІ від 09.10.2020 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою зазначає наступне. Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, розташованої на території Чернилявської сільської ради Яворівського району, орієнтовний розмір 4,8690 га було те, що чинним законодавством не передбачено можливості мати фізичній особі на праві постійного користування земельні ділянки, їх набувають лише особи визначені ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, вважає такі похідними від перших позовних вимог; вважає дискреційними повноваження відповідача у цій частині. Тому, суд не вправі задовольняти такі позовні вимогі.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 10.09.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,9806 га (кадастровий номер 4625884500:02:000:0083), яка розташована на території села Залужжя ( Яворівський район, Львівської області).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 07.10.2020 №13-10251/16-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Залузької сільської ради Яворівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,9806 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: земельна ділянка знаходиться в межах про інвентаризованого масиву (кадастровий номер 4625884500:02:000:0083) площею 8,3403 га, який включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які першочергово заплановано для передачі у комунальну власність Залузькій сільській раді.

Також, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 10.09.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання у постійне користування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 4,8390 га (кадастровий номер 4625888800:03:000:0397), яка розташована на території села Чернилява (Яворівський район, Львівська область).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.10.2020 №13-10377/16-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Чернилявської сільської ради Яворівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 4,8690 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав : земельна ділянка належить до земель комунальної форми власності. Розпорядження такими землями не відноситься до повноважень Головного управління відповідно до п.4 ст. 122 Земельного кодексу України.

Вважаючи накази про відмову у наданні дозволів на розроблення документації безпідставними та такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Розглядаючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Згідно частин 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно до частин 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України Про землеустрій встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Як встановлено судом, земельна ділянка, на яку ОСОБА_1 бажає отримати дозвіл на розробку документації, сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 4625884500:02:000:0083, а відтак її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, якою встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №802/1535/17-а, від 16.07.2020 у справі №802/1447/17-а.

Також слід звернути увагу на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.12.2020 №53-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність (зі змінами внесеними наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21.12.2020 №60-ОТГ) та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 30.12.2020, відповідно до яких земельний масив з кадастровим номером 4625884500:02:000:0083, площею 8, 3403 га в межах якого ОСОБА_1 бажає отримати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, переданий Яворівській міській раді ( Яворівській територіальній громаді) у комунальну власність.

Відтак, суд приходить до висновку до наказ №13-10251/16-20-СІ від 07.10.2020 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , в якому ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Залузької сільської ради Яворівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 1.9806 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства прийнято відповідачем правомірно відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу №13-10377/16-20-СІ від 09.10.2020 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , в якому ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Чернилявської сільської ради Яворівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 4.8690 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають :

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових , соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Відтак, суд приходить до висновку, що Земельним кодексом України не передбачено можливості мати фізичній особі на праві постійного користування земельної ділянки, їх набувають лише особи визначені ст. 92 Земельного кодексу України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що спірні рішення відповідачем прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Згідно зі ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому відмовлено у позові повністю, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Гулкевич І.З.