Рішення

від 25.01.2021 по справі 460/6808/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2021 року м. Рівне №460/6808/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доБерезнівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Березнівської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Березнівської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви від 30.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,11 га в АДРЕСА_1 у власність;

- зобов`язати Березнівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,11 га в АДРЕСА_1 у власність та зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,11 га в АДРЕСА_1 у власність шляхом прийняття відповідного рішення.

Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_1 зазначав, що в його користуванні перебуває земельна ділянка, яка межує з належною йому на праві власності земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 30.04.2020 він звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Листами від 21.05.2020, від 11.06.2020 йому було повідомлено про розгляд його заяви на сесії Березнівської міської ради та про неприйняття рішення за результатами такого розгляду. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, такою, що суперечить вимогам ст.118 Земельного кодексу України та практиці Верховного Суду, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив задовольнити його.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 16.11.2020 на 10:15 год.

22.10.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти задоволення позову. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що заява позивача від 18.02.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою була розглянута відповідачем 31.03.2020 на сесії Березнівської міської ради. Однак, запропонований проект рішення не набрав необхідної кількості голосів депутатів, про що позивача було повідомлено 03.04.2020 відповідним листом. Повторна заява ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації від 30.04.2020 була розглянута відповідачем 04.06.2020, в результаті чого запропонований проект рішення знову не набрав необхідної кількості голосів. У подальшому жодних звернень 2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від позивача до Березнівської міської ради не надходило. Тому, відповідно до діючих норм законодавства та враховуючи всі об`єктивні обставини щодо розгляду звернення позивача, відповідач вважав, що діяв в межах встановлених ст.118, 122, 123 Земельного кодексу України вимог. За наведеного, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.32-34).

Ухвалою суду від 16.11.2020 у Березнівської міської ради у строк до наступного судового засідання витребувано належним чином засвідченні докази на підтвердження повноважень В.Тарасюк, як в.о. міського голови Березнівської міської ради, що підтверджують займану особою посаду, та права на підписання відзиву на позовну заяву. Закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 18.12.2020 на 09:30 год.

Ухвалою суду від 18.12.2020 вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №460/6808/20 по суті у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно записів в земельно-кадастровій книзі Березнівської міської ради за №1339, надано у власність, перебувають у користуванні земельні ділянки загальною площею 0,18 га: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,10 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,08 га. Вказане підтверджується довідкою Березнівської міської ради від 05.11.2013 №2273 (а.с.10).

Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим №5620410100:01:001:0371, належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.05.2014, індексний номер:22092117 (а.с.11).

03.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до голови Березнівської міської ради із письмовою заявою, в якій просив надати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,11 га, у власність (а.с.12).

Відповідно до витягу з рішення Березнівської міської ради від 11.02.2020 "Про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації", відповідачем вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,11 га (а.с.13).

Листом від 03.04.2020, надісланим у відповідь на заяву позивача від 18.02.2020 за вх.№С-126/02-15 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідач повідомив, що заява розглянута на засіданні 48 сесії VII скликання Березнівської міської ради від 31.03.2020. Пункт 1.1 даного проекту рішення не набрав необхідної кількості голосів, та відповідно до регламенту Березнівської міської ради, ст.32-1, був виключений з проекту рішення (а.с.14).

30.04.2020 ОСОБА_1 подав до Березнівської міської ради заяву, в якій на підставі ст.118, 121, 122 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,11 га. Додатково у вказаній заяві позивач повідомляв про належність йому на праві власності суміжної земельної ділянки. До заяви додав: копію паспорта, копію довідки Березнівської міської ради від 05.11.2013 №2273 та графічні матеріали (а.с.15-17).

Листом від 21.05.2020 за №598/02-19 відповідач повідомив, що заява від 30.04.2020 за вх.С-242/02-15 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, буде розглянута на засіданні 50 сесії VII скликання Березнівської міської ради, яка відбудеться 04.06.2020 (а.с.18).

З протоколу засідання Березнівської міської ради від 04.06.2020 №50 судом встановлено, що по питанню наданню дозволів на виготовлення землевпорядної документації доповідав спеціаліст ІІ категорії міської ради ОСОБА_2 . Виступили депутат ОСОБА_3 , яка запропонувала пункт "3. Відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність..." проголосувати окремо. Пропозицію депутата ОСОБА_3 депутати не підтримали. Також виступив депутат ОСОБА_4 , який висловився, що надаючи дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою вони створюють прецедент і такого робити не потрібно. Вирішили: "рішення не прийняте, проект додається" (а.с.19-20).

Відповідно до листа Березнівської міської ради від 11.06.2020 №690/02-19, заяву ОСОБА_1 від 30.04.2020 за вх.№С-242/02-15 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, було розглянуто на засіданні 50 сесії VIІ скликання Березнівської міської ради, яка відбулась 04.06.2020. Проект рішення не підтриманий депутатами. Рішення не прийнято (а.с.21).

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 81 Земельного кодексу України визначає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом ч.1-3, 5 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений у ст.118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою наведеної норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України).

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у місячний строк вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

За приписами п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 статті 47 Закону №280/97-ВР визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі ч.4 ст.47 Закону №280/97-ВР постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

При цьому, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме:

-невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

-невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

-невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 Земельного кодексу України.

Зазначену правову позицію сформульовано в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, а також підтримано у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №812/1313/18.

Суд зазначає, що визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання.

У відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства України рішення за результатами розгляду заяви позивача від 30.04.2020 повинно було бути прийнятим відповідачем на його пленарному засіданні не пізніше 30.05.2020, шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Як встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 30.04.2020, у місячний строк Березнівською міською радою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови прийнято не було.

Таким чином, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при розгляді заяви позивача від 30.04.2020, порушив вимоги земельного законодавства, яке регулює вказані правовідносини, оскільки не вирішив у встановлений законом місячний строк заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом надання такого дозволу або мотивованої відмови у його наданні.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що бездіяльності щодо розгляду клопотання позивача допущено не було, оскільки відповідне питання розглядалось на пленарному засіданні Березнівської міської ради, оскільки визначальним в даному випадку є своєчасне виконання відповідачем встановленого законом обов`язку, а не дотримання регламентних процедур.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Березнівської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви від 30.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,11 га в АДРЕСА_1 у власність, а також щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, які прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а, від 29.03.2018 у справі №816/303/16, від 06.03.2019 у справі №200/11311/18-а, від 16.05.2019 у справі №818/600/17.

При цьому, дискреційні повноваження не є необмеженими, чи абсолютними, та закінчуються з прийняттям таким органом виконавчої влади певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 817/498/17.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, наведеними в постанові від 30.04.2020 у справі №812/1313/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

Верховним Судом зазначено, що в такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Разом з тим, в межах спірних правовідносин клопотання позивача розглянуто не було, рішення не прийнято.

Отже, в даному випадку, зобов`язання Березнівської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, та не є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки такий звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач не розглянув таку заяву по суті не прийняв жодного рішення.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Водночас, враховуючи, що відповідно до п.34 ч.1 ст. 26, ч.1, 2 ст.59 Закону України №280/97-ВР, заяву позивача відповідач має розглянути на пленарному засіданні, суд вважає, що належним способом порушеного права позивача є зобов`язання Березнівської міської ради розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 від 30.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,11 га в АДРЕСА_1 , з прийняттям мотивованого рішення відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд враховує п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, де суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Вирішуючи питання відшкодування позивачу понесених судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає 420,40 грн. сплаченого судового збору.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд керується наступним.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з Березнівської міської ради судові витрати по справі.

18.12.2020 представником позивача подано клопотання про приєднання доказів витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 8190,00 грн.

На підтвердження фактичного понесення таких витрат у сумі 8190,00 грн. стороною позивача долучено до матеріалів справи:

-копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 10.11.2020 серія ВК №1012552 (а.с.37, 42);

-копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.03.2020 серія РН №1818 (а.с.38, 43);

-договір про надання правової допомоги б/н від 21.08.2020, укладеним між Адвокатським бюро "Катерини Самардак" та ОСОБА_1 (а.с.61);

-акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору б/н від 21.08.2020 від 01.09.2020 на суму 6690,00 грн. (а.с.62);

-акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору б/н від 21.08.2020 на суму 1500,00 грн. (а.с.63);

-квитанція АТ "Приватбанк" від 01.09.2020 №1821329835.1 (а.с.64);

-квитанція АТ "Приватбанк" від 01.09.2020 №1821314231.1 (а.с.64);

-детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро "Катерини Самардак" та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги відповідно до ч.4 ст.134 КАС України по справі №460/6808/20 станом на 17.12.2020 (а.с.65).

Положеннями п.1 ч.3ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім того, ч.6 та ч.7 ст.134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оцінюючи співмірність заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI та ст.28, 29, 30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.

При цьому, суд враховує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Поряд з цим, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в додатковій постанові від 19.06.2020 у справі №826/24815/15, згідно з якою законодавство покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як встановлено судом, відповідачем у справі №460/6808/20 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подавалось, хоча відповідна заява була завчасно йому направлена (а.с.66), відтак суд позбавлений права встановлювати співмірність заявлених витрат та зменшувати їх розмір для цілей розподілу.

У даному випадку відповідачем як суб`єктом владних повноважень клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не заявлялось, не було надано жодних доказів та не наведено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

В свою чергу, як було зазначено вище, за відсутності ініціативи з боку іншої сторони, суд не має права встановлювати такі обставини самостійно.

Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8190,00 грн. підтверджені належним чином і є співмірними з складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг.

Поряд з цим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд також керується ч.3 ст.139 КАС України, згідно з вимогами якої, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому, з урахуванням частковості задоволення позовних вимог, суд вважає, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000, 00 грн.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Березнівської міської ради (вул. Київська, 5, м. Березне, Березнівський район, Рівненська область, 34600, код ЄДРПОУ 04387823) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Березнівської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,11 га в АДРЕСА_1 , у власність.

Зобов`язати Березнівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,11 га в АДРЕСА_1 , з прийняттям мотивованого рішення відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Березнівської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Березнівської міської ради судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 січня 2021 року.

Суддя С.А. Борискін