Рішення

від 25.01.2021 по справі 640/21639/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1224

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року м. Київ № 640/21639/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління ДПС у Київській області (надалі - відповідач), адреса: 03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5А, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 45805-5305-1008 від 28 травня 2020 року на суму 351 530,36 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 45806-5305-1008 від 28 травня 2020 року на суму 217 065,19 грн.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваних рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 20 травня 2019 року між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було укладено договір оренди землі б/н за результатами електронних торгів. Заявником в оренду отримано земельну ділянку загальною площею 63,0000га, кадастровий номер 3222080700:01:013:0018, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Керуючись умовами укладеного Договору, яким, на думку позивача, встановлено розмір орендної плати за весь період оренди земельної ділянки, тобто за 7 (сім) років, що складає 351 530,36 грн., позивач сплатив вказану суму до бюджету. Проте, не дивлячись на відсутність будь-якої заборгованості позивача, податковим органом було направлено на адресу позивача два податкових повідомлення-рішення № 45805-5305-1008 від 28 травня 2020 року (податковий період 2020 року) на суму 351 530,36 грн; № 45806-5305-1008 від 28 травня 2020 року (податковий період 2019 року) на суму 217 065,19 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями прийнятими податковим органом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач не погоджуючись з викладеними позивачем у позовній заяві аргументами подав відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що аргументи викладені в позовній заяві позивачем, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення прийняте податковим органом є правомірним та скасуванню не підлягає.

При цьому, відповідач зазначає, що Горностайпільською сільською радою було надано перелік орендарів, з якими укладено договори оренди, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки, площею 63,0га на території Горностайпільської сільської ради. Нормативно грошова оцінка землі згідно договору становить - 536 862,22 грн, відсоток від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати відповідно договору складає 65,48 %, річна орендна плата становить 351 530,36 грн.

Тобто, на думку податкового органу вказана вище оренда плата за оренду земельної ділянки за один рік оренди такої земельної ділянки, а не як зазначає позивач, у своїй позовній заяві, з весь період використання, а саме за 7 років.

Враховуючи вищенаведене, Головне управління ДПС у Київській області мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для прийняття відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2020 року № 45805-5305-1008, №45806-5305-1008.

Керуючись вказаним, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом в свою чергу було встановлено та проти чого не заперечуються сторони, 20 травня 2019 року між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було укладено договір оренди землі б/н за результатами електронних торгів.

Відповідно до вказаного вище договору заявником в оренду отримано земельну ділянку загальною площею 63,0000га, кадастровий номер 3222080700:01:013:0018, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (п. 2.1., 2.2.,2.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. вказаного Договору Строк дії договору складає 7 (сім) років. Розділом 4 Договору передбачений розмір орендної плати та порядок її сплати.

Так, пунктом 4.2.1. Договору містить умову, що Орендна плата складає 351 530,36 грн. (триста п`ятдесят одна тисяча п`ятсот тридцять гривень 36 коп.) .

Згідно з пунктом 4.4. Договору Орендар (переможець електронних земельних торгів) сплачує орендну плату за перший рік користування не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 4.5. Договору Гарантійний внесок, сплачений переможцем до початку електронних земельних торгів, зараховується до купівельної ціни.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2019 року позивачем у розмірі 2 147,45грн, відповідно до квитанції № 0.0.1352084090.1 від 14 травня 2019 року було сплачено авансовий внесок.

22 травня 2019 року позивачем було здійснено доплату до повної суми орендної плати за весь період оренди у розмірі 349 385,91 грн, що підтверджується платіжним дорученням № Р24А612375313А71819.

Проте, звертаю увагу суду, що укладений Договорі оренди землі не містить положень щодо річних платежів орендної плати за землю, а містить суму орендної плати за весь період користування земельною ділянкою.

Надалі, податковим органом було направлено на адресу позивача два податкових повідомлення-рішення № 45805-5305-1008 від 28 травня 2020 року (податковий період 2020 року) на суму 351 530,36 грн; № 45806-5305-1008 від 28 травня 2020 року (податковий період 2019 року) на суму 217 065,19 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними діями та рішеннями суб`єкту владних повноважень, та заперечуючи проти обґрунтувань, на які посилається податковий орган при прийнятті вказаних вище податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (надалі - Податковий кодекс України), Законом України Про оцінку земель від 11 травня 2003 року № 1378-ІV (надалі - Закону України Про оцінку землі ), Законом України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року 161-XIV (надалі - Закон України Про оренду землі ).

Порядок справляння плати за землю регламентовано Земельним кодексом України № 2768-ІП від 25 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - Земельний кодекс України) та розділом XII Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.240 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , ставка земельного податку для цілей розділу XII цього Кодексу - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно обчислювати суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним . Об`єктам плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними часками за місцями.

Згідно із пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітнім) періодом для плати за землю (земельного податку) є календарний рік.

Згідно із пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового місяця.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем .

Згідно з статтею 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок .

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України Про оцінку земель .

Відповідно до статті 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідальність платника передбачена п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, а саме у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу,- тягне за собою накладання на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. | Підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу визначено, що дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; Відносини, пов`язані з орендою земельних ділянок, регулюються зокрема Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд звертає увагу, що згідно підпункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки .

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог приписів чинного законодавства, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зміни.

Відповідно до пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства вбачається, що орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір, визначений відповідно до наведених вище приписів законодавства, встановлюється в договорі.

З матеріалів справи судом було встановлено, що відповідно до підпункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України Горностайпільською сільською радою було надано перелік орендарів, з якими укладено договори оренди, що підтверджується листом від 20 травня 2020 року № 17250/9/10- 36-53. (т. 1, а.с. 48).

Згідно наданої інформації, ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки, площею 63,0 га на території Горностайпільської сільської ради.

З наданого переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі по Горностайпільській сільській раді станом на 16 травня 2020 року вбачається, що між позивачем та Горностайпільською сільською радою було укладено договір оренди на 7 років, та вказаним переліком зазначено, що Річна сума орендної плати становить 351 530,36 грн , що дає підстави суду для висновку, про безпідставність аргументів та доводів позивача, що розмір орендної плати вказаний в договорі являється за весь період оренди земельної ділянки, тобто за 7 (сім) років.

Керуючись вищевикладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позовної заяви в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 45805-5305-1008 від 28 травня 2020 року на суму 351 530,36 грн (за податковий період 2020 року), являються необґрунтованими, оскільки позивачем відповідно до умов договору необхідно сплачувати орендну плату за землю за кожний рік користування.

При цьому, щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 45806-5305-1008 від 28 травня 2020 року на суму 217 065,19 грн (податкового періоду 2019 року), суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, як вже було зазначено судом вище, 20 травня 2019 року між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було укладено договір оренди землі б/н за результатами електронних торгів.

Відповідно до вказаного вище договору заявником в оренду отримано земельну ділянку загальною площею 63,0000га, кадастровий номер 3222080700:01:013:0018, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (п. 2.1., 2.2.,2.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. вказаного Договору Строк дії договору складає 7 (сім) років. Розділом 4 Договору передбачений розмір орендної плати та порядок її сплати.

Так, пунктом 4.2.1. Договору містить умову, що Орендна плата складає 351 530,36 грн. (триста п`ятдесят одна тисяча п`ятсот тридцять гривень 36 коп.) .

Згідно з пунктом 4.4. Договору Орендар (переможець електронних земельних торгів) сплачує орендну плату за перший рік користування не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 4.5. Договору Гарантійний внесок, сплачений переможцем до початку електронних земельних торгів, зараховується до купівельної ціни.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2019 року позивачем у розмірі 2 147,45грн, відповідно до квитанції № 0.0.1352084090.1 від 14 травня 2019 року було сплачено авансовий внесок.

22 травня 2019 року позивачем було здійснено доплату до повної суми орендної плати у розмірі 349 385,91 грн, що підтверджується платіжним дорученням № Р24А612375313А71819.

Тобто, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку що у період 2019 року, позивачем було належним чином виконано умови договору та сплачено грошове зобов`язання по сплаті орендної плати за землю у повному обсязі за весь рік.

Таким чином, з урахуванням викладеного в сукупності та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 685,96 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 170, 65 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 45806-5305-1008 від 28 травня 2020 року на суму 217 065,19 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 170, 65 грн (дві тисячі сто сімдесят гривень 65 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5а, код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова