Постанова

від 26.01.2021 по справі 909/257/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа №909/257/20

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" б/н та дати (вх. № ЗАГС 01-05/3371/20 від 23.11.2020)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2020 (суддя Рочняк О.В., повний текст рішення складено 30.10.2020, м.Івано-Франківськ)

у справі №909/257/20

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м.Дніпро,

до відповідача-1: Фермерського господарства "Королівська Перепілка", сел. Королівка Коломийського району Івано-Франківської області

до відповідача-2: ОСОБА_1 , смт. Королівка Коломийського району Івано-Франківської області

про солідарне стягнення заборгованості в сумі 202 395,65грн

Короткий зміст позовних вимог .

АТ Комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фермерського господарства "Королівська Перепілка" (боржника) та ОСОБА_1 (поручителя) про стягнення солідарно заборгованості за договором №б/н від 11.12.2017 в розмірі 202 395, 65грн, з яких: 180 408,37грн заборгованість за кредитом; 12 865,90грн заборгованість за відсотками з користування кредитом; 7 317, 30грн пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань; 180 408,00 грн заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позивач позовні вимоги обгруновує тим, що ФГ "Королівська перепілка", як позичальник, не виконав обов`язку по поверненню кредиту за договором від 11.12.2017, який за своєю правовою природною є договором приєднання, у відповідному розмірі. ОСОБА_1 відповідно до договору поруки від 20.04.2018 виступив поручителем перед кредитором за виконання підприємством зобов`язань за угодою-приєднання. А тому позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредиту у розмірі 202 395, 65грн, з яких: 180 408,37грн заборгованість за кредитом; 12 865,90грн заборгованість за відсотками з користування кредитом; 7 317, 30грн пеня за несвоєчасніть виконання зобов"язань; 180 408,00грн заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2020 у справі №909/257/20 позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Фермерського господарства "Королівська Перепілка" задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Королівська Перепілка" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" 180 40837грн заборгованості за кредитом та 2 692,87грн судового збору. В решті позову відмовлено. У задоволенні позову Акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "Приватбанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відтак в даному випадку відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, пені та комісії.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, а відтак, дійшов висновку про відсутність правових підстав для солідарного стягнення з боржника та поручителя спірних сум, оскільки порука за договором поруки №P1524225254107143536 від 20.04.2018 є припиненою в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" подано апеляційну скаргу б/н та дати (вх. № ЗАГС 01-05/3371/20 від 23.11.2020), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2020 у справі №909/257/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Фермерського господарства " Королівська Перепілка", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу .

Скаржник посилається на те, що рішення суду прийняте з порушенням норми процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач, відповідно до ст.634 ЦК України, підписавши Заяву від 11.12.2017 про відкриття банківського рахунку та Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, зафіксував факт приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг за послугою Кредитний ліміт , Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua та отримав доступ до всіх без виключення послуг банку, отже Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", що розміщені на сайті www.pb.ua є складовою договору комплексного банківського обслуговування.

Також, скаржник зазначає, що у даній справі необхідно відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Зокрема, у справі № 342/180/17 розглядався спір між пересічним споживачем банківських послуг у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" та АТ КБ "ПриватБанк", вид кредитування - споживче кредитування, що є відмінним від спірних правовідносин. Крім того, на спірні правовідносини не розповсюджується Закон України "Про захист прав споживачів" .

Окрім того, скаржник вважає, що оскільки відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, скористався послугами банку Кредитний ліміт , що регламентовані розділом 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг та порушив зобов`язання з повернення кредитних коштів, а поручитель зобов`язався за угодою приєднання відповідача саме до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг, отже поручитель несе солідарну відповідальність за виконання зобов`язань, що регламентовані розділом 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг.

На думку скаржника, судом належним чином не досліджено умови договору від 11.12.2017 та умови договору поруки, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення боргу з відповідачів.

Відповідачами відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В. відкрито апеляційне провадження у справі №909/257/20 та вирішено розглядати апелційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції про стягнення 202 395,65грн, тобто з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Враховуючи положення ч.2 ст.4, ст.ст.20, 45 ГПК України, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Відповідної правової позиції дотримується Велика палата Верховного суду у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18.

Отже, оскільки, кредитний договір (основне зобов`язання) укладено між юридичними особами, вказаний спір належить до юрисдикції господарських судів.

Як вбачається із матералів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.12.2017 ФГ Королівська перепілка підписано Заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Заява) (а. с. 18). Згідно вказаної Заяви відповідачу - ФГ Королівська перепілка відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні.

Відповідно до зазначеної Заяви, відповідач - ФГ Королівська перепілка цією анкетою - заявою, згідно з ст.634 Цивільного Кодексу України , у повному обсязі приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", які знаходяться на сайті банку, тарифів банку, що разом з даною заявою складають договір банківського обслуговування, засвідчив згоду на ведення з АТ КБ "ПриватБанк" документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Своїм підписом позивач приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах банку, договорі банківського обслуговування в цілому.

Зі змісту заяви вбачається, що відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися, як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією, погодження з банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку чи інший інтернет/sms-ресурс, що зазначено банком.

Згідно п.3.2.1.1.6 Умов та Правил ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач встановив відповідачу - ФГ "Королівська перепілка" 21.04.2018 кредитний ліміт в розмірі 10 000,00грн. Станом на 16.08.2018 кредитний ліміт становив 0 гривень, а 11.03.2019 кредитний ліміт відповідачу встановлено у розмірі 200 000,00 грн. Даний факт підтверджується довідкою про розмір встановлених лімітів від 11.02.2020 вих. №71212IFJWS1BA (а. с. 37).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 11.12.2017 та виписок по рахунку (наданих позивачем), залишок основної заборгованості за наданим кредитом становить 180 408,37грн (а.с.38-39, 40).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що за порушення взятих на себе зобов`язань по договору позивач на підставі Умов та Правил нарахував 12 865,90грн процентів за користування кредитом, 7 317,30грн пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором та 1 804,08грн комісії за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 11.12.2017 (а.с.38,39) та виписками по рахунках (а.с.45).

Також, як вбачається із матеріалів справи, 20.04.2018 між ОСОБА_1 , як поручителем, та АТ КБ "ПриватБанк", як кредитором, підписано договір поруки №P1524225254107143536 (а.с.46-47), предметом якого, згідно п.1.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ФГ "Королівська перепілка" зобов"язань за угодами приєднання, зокрема:

1.1.1 до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг (Угода 1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом.

За період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.2 Угоди 1- 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою.

За період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3 Угоди 1 - 42 % річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою.

б) комісійна винагорода згідно п.3.2.1.1.17 Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до п.3.2.1.4.4 Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 10 000 грн.

Згідно з п. 1.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов"язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені, та інших платежів, відшкодування збитків.

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2" цей договір припиняє свою дію (пункт 4.1 договору).

Зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді шляхом укладення відповідного договору про внесення змін (п.4.2 договору).

Повідомленням №71212IFJWS1BA від 27.12.2019 АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до ФГ "Королівська перепілка" про те, що в разі непогашення простроченої заборгованості в сумі 188 684,85грн у строк по 29.01.2020 кредитний договір буде розірваний починаючи з 30.01.2020 (а.с.48).

Згідно розрахунку заборгованості до договору №б/н від 11.12.2017, (поданого позивачем) (а.с.38-39), станом на 30.01.2020 заборгованість склала: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом -180 408,37грн, в т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом - 180 408,37грн, загальний залишок заборгованості за процентами - 12865 грн 90 коп, заборгованість з комісії - 1 804,08грн, загальна сума пені - 7 317,30грн. Всього заборгованість за кредитом склала 202 395,65грн, яку просить позивач стягнути солідарно з відповідачів.

Згідно зі статтею 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України на позичальника покладений обов`язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що зважаючи на специфіку укладення договору приєднання, Заява від 11.12.2017, в якій вказано на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, свідчить про укладення між сторонами в письмовій формі кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті. Отже, з врахуванням вимог ч.2 ст. 530 ЦК України , за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Зазначеними вище виписками по рахунках та розрахунком заборгованості підтверджується факт користування відповідачем кредитом та невиконання зобов`язань щодо оплати по погашенню кредиту.

Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що у ФГ "Королівська перепілка" наявна заборгованість за кредитом у розмірі 180 408,37грн, яка підлягає стягненню.

Позивач також просить стягнути 12 865,90грн заборгованості за відсотками з користування кредитом; 7 317,30грн пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором та 1 804,08грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до ст. 1056 - 1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633 , 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).

Як вбачається із матеріалів справи, Заява ФГ "Королівська перепілка" на відкриття рахунку та заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не містить даних про процентну ставку, пеню та комісію.

Також, судова колегія зазначає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Судова колегія також погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять підтверджень (належних та допустимих доказів), що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг (який наданий позивачем суду) розумів відповідач - ФГ "Королівська перепілка", ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ ПриватБанку , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки.

Окрім того, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача та не може бути розцінений як частина кредитного договору. Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача - АТ КБ ПриватБанк ( www.privatbank.ua ), не можуть бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить зміни в умови та правила кредитування.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та установленою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.09.2019 у справі №704/1023/16-ц, від 13.08.2020 у справі №876/68/19).

При цьому Суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.09.2014 (провадження № 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.

Наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, пені та комісії.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (ч.1 ст.546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч.1 ст.553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України ). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України ).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України ).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що вимога про солідарне стягнення обґрунтована договором поруки №P1524225254107143536 від 20.04.2018, укладеним між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 (поручителем), згідно якого ОСОБА_1 надав поруку по виконанню зобов`язань ФГ Королівська перепілка за кредитним договором на суму наданого кредитного ліміту -10 000,00 грн.

Разом з тим, 11.03.2019 банк змінив розмір кредитного ліміту, який збільшився до 200 000,00 грн, що підтверджується відповідною довідкою банку (а.с.37).

За змістом ст.559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину (ч.3 ст.651 ЦК України).

Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (абз.3 ч.3 ст.202 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Аналогічного за змістом висновку щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18.

Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін.

В матеріалах справи відсутні та не надані такі сторнами у справі, докази внесення змін до договору поруки №P1524225254107143536 від 20.04.2018 щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв"язку зі збільшенням 11.03.2019 кредитного ліміту ФГ "Королівська перепілка" до 200 000,00грн, як і згоди поручителя на збільшення такого кредитного ліміту.

Враховуючи викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, отже відсутні підстави для солідарного стягнення з боржника та поручителя спірних сум , оскільки порука за договором поруки №P1524225254107143536 від 20.04.2018 є припиненою в силу положень ч.1 ст. 559 ЦК України (у відповідній редакції).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано підставності заперечень, викладених в апеляційній скарзі.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що у даній справі необхідно відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, оскільки, у справі № 342/180/17 розглядався спір між пересічним споживачем банківських послуг у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" та АТ КБ "ПриватБанк", вид кредитування - споживче кредитування, що є відмінним від спірних правовідносин, а також, що на спірні правовідносини не розповсюджується Закон України "Про захист прав споживачів" , судова колегія до уваги не бере, оскільки визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2020 у справі №909/257/20 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України ,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2020 у справі №909/257/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" б/н та дати (вх. № ЗАГС 01-05/3371/20 від 23.11.2020) без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.01.2021.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.