Постанова

від 18.01.2021 по справі 910/16800/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. Справа№ 910/16800/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 18.01.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 про забезпечення позову

у справі №910/16800/20 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_3

2. ОСОБА_1

про розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсними актів та договору дарування, скасування державної реєстрації, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 910/16800/20 задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 3 150 000,00 грн, що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 . В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 у справі №910/16800/20 та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Підставами для скасування ухвали у справі скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, зокрема ст. 136, 137 ГПК України.

Зокрема, у доводах апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що позивачем не наведено жодного аргументу у зв`язку з чим та з яких підстав відповідач-2 може відчужити спірну частку в подальшому на користь третіх осіб; позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів; факт відсутності оплати відповідачем-1 вартості частки у статутному капіталі Товариства базується лише на твердженнях позивача за відсутності доказів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивачу відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін, наголошуючи на правомірності висновків суду і безпідставності доводів, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідач-1 не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 у справі №910/16800/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 21.12.2020 на 15:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 16.12.2010. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 16.12.2010. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 у справі №910/16800/20 на 18.01.2021 о 16 год. 40 хв. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 20.01.2021 з`явилися представники позивача та відповідача-2.

Відповідач-1 до судового засідання не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

Колегією суддів враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з подальшими змінами) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 28.02.2021 на всій території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні заходи.

В той же час, за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 18.01.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, ураховуючи те, що від учасників справи не надходило будь-яких заяв чи клопотань, зокрема щодо відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх представника позивача та відповідача-2, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у якій викладено такі вимоги:

1) розірвати договір купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 02 серпня 2019 року (зі змінами), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 1608;

2) визнати недійсним акт прийому-передачі частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 325, ідентифікаційний код 39532133) від 02.08.2019 до договору купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 02 серпня 2019 року (зі змінами), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 1608;

3) визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 22.10.2020, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

4) визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 22.10.2020 до договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 22.10.2020, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

5) скасувати реєстраційну дію № 10701050012056184 від 05.08.2019, вчинену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Жуковою Ю.В.;

6) скасувати реєстраційну дію № 1000701070020056184 від 22.10.2020, вчинену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Розсохою Є.Є.;

7) визнати за ОСОБА_2 право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 3 150 000,00 грн., що становить 45 % статутного капіталу цього товариства, відчужену ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по удаваному договору дарування, яким було приховано відносини купівлі-продажу.

Одночасно з указаним позовом заявник подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

1) накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 325, ідентифікаційний код 39532133) у розмірі 3 150 000,00 грн. (три мільйони сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

2) заборонити всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинення буд-яких реєстраційних дій щодо частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД- ТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 325, ідентифікаційний код 39532133) у розмірі 3 150 000, 00 грн. (три мільйони сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заява мотивована тим, що є дійсні підстави вважати, що частка у розмірі 45% статутного капіталу ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" може бути відчужена в подальшому третім особам, та у позивача, у зв`язку із декількома подальшими відчуженнями, виникнуть об`єктивні труднощі її повернення. При цьому, заявник посилається на те, що відповідач-1: отримав частку у статутному капіталі ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" за відповідним актом прийому-передачі, не оплатив її ціну продавцю у встановлений строк (за умовами Договору купівлі-продажу оплата мала бути здійсненна в день підписання договору); у зв`язку із небажанням здійснювати оплати за Договором купівлі-продажу, вирішив подарувати третій особі; з метою приховання дійсних правовідносин уклав з ОСОБА_1 саме договір дарування, оскільки в такому разі статутом не передбачено обов`язок повідомляти іншого учасника про відчуження частки.

За доводами заявника, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до проведення незаконних реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про склад учасників та органи управління ТОВ "ЕКО-БУД- ТРЕЙД", і як наслідок утруднити чи навіть зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі відхилення судом заяви про забезпечення позову та за наявності рішення суду по суті на користь позивача, обраний позивачем спосіб захисту стане неефективним, оскільки незаконні дії відповідача, призведуть до необхідності застосовувати вже інші способи захисту незаконно порушених прав позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Суд виходить з того, що забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення. Згідно з положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, в тому числі:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч.1 )

- не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору (частина 5);

- суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу. (частина 9)

- заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (частина 10).

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або здійснюється ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення немайнового позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову;

- заборони забезпечення позову таким способом, який суперечить частині 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України та порушують прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.

Дослідивши зміст позовних вимог та визначених позивачем заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви, зважаючи на наступне.

Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Оскільки у цьому випадку ОСОБА_2 звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У цьому висновку суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як встановлено судом, позовні вимоги ОСОБА_2 спрямовані на повернення у власність частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", у зв`язку з чим вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження спірної частки статутного капіталу знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ОСОБА_2 та викличе необхідність подальшого звернення його до суду з метою повернення належного йому майна.

Тобто, фактично спір у даній справі стосується захисту та поновлення корпоративних прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок продажу відповідачем-1 спірної частки Товариства.

Отже, з метою уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в частині накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 3 150 000,00 грн, що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 .

Зазначений захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача.

У даному випадку невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості та значного ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, оскільки у разі подальшого відчуження спірної частки в статутному капіталі Товариства позивач не зможе захистити своє порушене право в межах даного судового провадження без інших звернень до суду до нових учасників Товариства, що потягне за собою також додаткові витрати.

У разі зміни власника спірної частки у позивача виникне необхідність змінювати предмет позову та залучати до розгляду справи інших осіб, що у свою чергу призведе до того, що розгляд справи по суті буде затримано, а позивача буде позбавлено оперативного, вчасного захисту та поновлення корпоративних прав, які він вважає порушеними.

При цьому, слід зауважити, що заявлені способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує логічний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, тож такі заходи забезпечення позову спроможні забезпечити належне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача-2 про порушення судом норм процесуального права з посиланням на неналежне, неповне дослідження зібраних у справі доказів, оскільки виходячи із характеру спірних правовідносин між сторонами, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та відповідають обраному позивачем способу захисту своїх прав та інтересів. Скаржником не доведено протилежного, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає жодних вагомих підстав вважати інакше. Доводи відповідача-2 зводяться передусім до переоцінки мотивів заяви про забезпечення позову, проте будь-яких конкретних аргументів скаржник не навів.

Крім того, не знайшли свого підтвердження як підстава скасування оскарженої ухвали, ствердження скаржника про те, що вжиті судом заходи забезпечення позову обґрунтовані лише посиланням на потенційну можливість учасників Товариства вчинити дії щодо подальшого відчуження спірної частки у статутному капіталі Товариства, при цьому не зазначено конкретного аргументу щодо обґрунтованості заяви позивача в цій частині. З цього приводу слід зазначити, що враховуючи предмет та підстави позову у справі, при розгляді заяви про забезпечення позову в тому числі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Між тим, у даному випадку застосування заходів до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, не перешкоджатиме господарській діяльності Товариства, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Твердження скаржника про те, що факт неоплати відповідачем-1 отриманої частинки Товариства у статутному капіталі випливає виключно зі слів позивача без належних доказів, у конкретному випадку не приймаються до уваги, як підстава скасування ухвали. До того ж ці аргументи будуть з`ясовані судом під час розгляду цієї справи по суті.

Що стосується заходу забезпечення, викладеного у пункті 2 заяви, а саме: заборони здійснення реєстраційних дій щодо згаданої частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що сам по собі арешт позбавляє права на відчуження, розпорядження майном, а отже як наслідок, і вчинення відповідних реєстраційних дій.

Таким чином, оскільки накладення арешту на майно виключає можливість вчинення з ним будь-яких реєстраційних дій, то такий захід забезпечення, як заборона всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинення щодо частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД- ТРЕЙД" не є необхідним та доцільним.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не підлягає задоволенню вимога про забезпечення позову шляхом заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинення буд-яких реєстраційних дій щодо частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД- ТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 325, ідентифікаційний код 39532133) у розмірі 3 150 000, 00 грн. (три мільйони сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Таким чином, з огляду на викладене вище, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

У разі зміни таких обставин сторони не позбавленні права звернутись із відповідною заявою про скасування заходів про забезпечення позову.

Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Заявником наведено достатньо обґрунтовані доводи та фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судом першої істанції обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, колегія суддів погоджується з виконанням судом першої інстанції обов`язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування ухвали суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження відповідача є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Оскільки підстав для скасування ухвали у справі та задоволення апеляційної скарги немає, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Апеляційне провадження Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 у справі №910/16800/20 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 22.01.2021.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.В. Владимиренко