Постанова

від 21.01.2021 по справі 910/5771/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2021 р. Справа№ 910/5771/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Дідиченко М.А.

Кропивної Л.В.

за участі секретаря - Стародуб М.Ф.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Громадської організацій Європейський закон і порядок на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 (повний текст складено 27.10.2020) у справі №910/5771/20 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Громадської організацій Європейський закон і порядок

до 1) Офісу Генерального прокурора,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Оболоньторгстандарт ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21

про визнання договору недійсним,-

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Європейський закон і порядок (далі також - Громадська організація) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі також - Генеральна прокуратура), товариства з обмеженою відповідальністю Оболоньторгстандарт (далі також - Товариство) про визнання недійсним договору, а саме: визнати недійсним договір про дольову участь у будівництві в редакції додаткової угоди від 25.05.2018 року до договору про реконструкцію адміністративної будівлі з добудовою житлового будинку №11/05/17 від 11.05.2017, із змінами внесеними додатковою угодою від 03.05.2019, укладений між Генеральною прокуратурою України та товариством з обмеженою відповідальністю Оболоньторгстандарт .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21 (далі також - ТОВ Спецмезхбуд 21 ).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/5771/20 у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції здійснив перевірку укладеної між відповідачами додаткової угоди на предмет її відповідності вимогам закону, визначеним Громадською організацією у якості підстав позовних вимог. Встановивши відсутність при укладенні договору обмежень повноважень директора ТОВ Оболоньторгстандарт та обмежень повноважень заступника Генерального прокурора України щодо укладення спірної угоди, відсутність необхідності застосування процедури державних закупівель, встановленої Законом України Про здійснення державних закупівель , Законом України Про публічні закупівлі , як і застосування постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2001 №1314 Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності та Постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договір про спільну діяльність, договір комісії, доручення та управління майном дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оскаржуваної угоди недійсною з посиланням на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Громадська організація Європейський закон і порядок звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/5771/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Громадська організація дублює викладені у позовній заяві судження щодо недійсності оскаржуваної ним угоди з огляду на наявність обмежень у представництві відповідачів їх керівниками, необхідності застосування процедури державних закупівель, як і списання об`єкту державної власності або ж застосування Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями договорів.

19.11.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи №910/5771/20 на 17.12.2020.

04.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив офісу Генерального прокурора України, у яком відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судом рішення - без змін.

Однак, 17.12.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 розгляд скарги призначено на 14.01.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021, у зв`язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5771/20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду для розгляду справи № 910/5771/20: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 прийнято апеляційну скаргу Громадської організацій "Європейський закон і порядок" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 (повний текст складено 27.10.2020) у справі №910/5771/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.01.2021.

Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Одночасно, згідно з частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що подана Громадською організацією Європейський закон і порядок апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.05.2017 між Генеральною прокуратурою України в особі Заступника Генерального прокурора України Столярчука Юрія Васильовича, що діє на підставі Закону України Про прокуратуру з однієї сторони (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Оболоньстандарт в особі директора Гончарука Данила Миколайовича, що діє на підставі Статуту, з другої сторони (Сторона-2) укладено договір реконструкції адміністративної будівлі з добудовою житлового будинку №11/05/17 (далі - договір реконструкції адміністративної будівлі).

11.05.2017 між сторонами підписано Акт приймання-передачі до договору реконструкції адміністративної будівлі.

У подальшому до договору реконструкції адміністративної будівлі укладено додаткову угоду №1 від 01.11.2017, додаткову угоду №2 від 30.11.2017 та акти прийому-передачі №1, №2, №3, №4 квартир від 30.11.2017, додаткову угоду №3 від 10.01.2018.

25.05.2018 між Генеральною прокуратурою України, в особі заступника Генерального прокурора Столярчука Юрія Васильовича, що діє на підставі Закону України Про прокуратуру , з однієї сторони (Сторона-1), та Товариством з обмеженою діяльністю Оболоньторгстандарт , в особі директора Гончарука Данила Миколайовича, який діє на підставі Статуту (Сторона-2), укладено додаткову угоду до договору про реконструкцію адміністративної будівлі з добудовою житлового будинку від 11.05.2017 № 11/05/17 (надалі - основний договір), яким зміст основного договору викладено у новій редакції, а також у новій редакції викладено назву основного Договору - Договір про дольову участь у будівництві (договір про дольову участь). Згідно п.1.1 договору про реконструкцію будівлі його предметом є участь сторін у реконструкції з добудовою і надбудовою об`єкту згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією, з подальшим отриманням у власність відповідних часток в об`єкті, на умовах і в порядку, передбаченому цим договором.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога Громадської організації визнати недійсним договір про дольову участь у будівництві в редакції додаткової угоди від 25.05.2018 до договору про реконструкцію адміністративної будівлі з добудовою житлового будинку №11/05/17 від 11.05.2017 із змінами внесеними додатковою угодою від 03.05.2019, укладений між Генеральною прокуратурою України та товариством з обмеженою відповідальністю Оболоньторгстандарт . Тобто позивач не як сторона спірного договору оскаржує його як такий, що порушує його права та законні інтереси з посиланням на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України та обставини щодо:

наявності при укладенні договору обмежень повноважень директора Товариства з обмеженою діяльністю Оболоньторгстандарт щодо представництва від імені товариства та заступника Генерального прокурора України,

укладення договору в порушення встановленої Законом України Про здійснення державних закупівель , Закон України Про публічні закупівлі обов`язкової процедури закупівлі та конкурсних торгів у розуміння зазначеного Закону,

відсутності доказів знесення та списання об`єкту, що знаходився на зазначеній ділянці у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2001 №1314 Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності ,

необхідності застосування до спірних правовідносин норм Постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договір про спільну діяльність, договір комісії, доручення та управління майном .

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту .

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 Цивільного кодексу України.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19).

В обґрунтування права на звернення до суду та наявності порушення оскаржуваним договором прав, позивач наголошував на виконанні ним статутного завдання щодо представництва та захисту своїх законних інтересів та законних інтересів своїх членів чи інших осіб у судах. Позивачем наголошено, що оскарження договору про дольову участь у будівництві є прямим обов`язком позивача як громадського об`єднання у контексті виконання покладених на нього завдань.

Право громадської організації на звернення до суду із даним позовом пояснюється іще й тим, що існування в Україні можливих незаконних угод, укладених органами влади свідчить про порушення права громадян на правову державу та демократичне суспільство.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу не надав оцінку наявності порушеного права позивача, одразу ж розглянувши спір по суті. Такі дії суду є передчасними та суперечать приписам статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про громадські об`єднання громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Частиною третьою цієї статті визначено, що громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Згідно пункту 2 частини першої статті 11 Закону України Про громадські об`єднання статут громадського об`єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності.

Конституційний Суд України у рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 вказав про те, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Тобто, визначення у статуті завдань та цілей громадської організації не означає автоматичне виникнення у неї права звернення до суду із позовом щодо захисту прав своїх членів чи інших осіб, позаяк для цього мають бути відповідні законодавчі приписи.

Водночас, норми чинного законодавства не передбачають виникнення у громадської організації права на звернення до суду та представництво в суді інтересів фізичних чи юридичних осіб лише на підставі завдань організації, самостійно визначених нею у своєму статуті.

Положення статуту громадської організації не можуть підміняти норми чинного законодавства щодо необхідності доведення у суді наявності порушеного права як обов`язкової умови звернення до суду та не мають вищої юридичної сили ніж відповідні норми процесуального закону.

Обґрунтування наявності права на звернення за судовим захистом порушенням оскаржуваним договором права громадян як і самого Громадського об`єднання на правову державу та громадське суспільство, також не можуть розглядатись судом як достатня підстава для розгляду вимог позивача про недійсність правочину.

Так, стаття 1 Конституції України проголошує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. На практиці, правова держава та демократичне суспільство реалізується через принцип верховенства права.

У широкому розумінні цей принцип реалізується як принцип правової організації державної влади у суспільстві в цілому, тобто верховенства права над державою , коли він практично ототожнюється із засадами правової державності. Подібним чином цей принцип розглядається у правових системах, які користуються англомовною конструкцією верховенства чи пануванням права (rule of law) подібно до континентальної моделі правової держави. Наприклад, проблема американського досвіду підтримання верховенства права включає вирішення широкого кола питань: конституціоналізму, федералізму, поділу влади, громадянських прав, судового захисту, судової системи, кримінального судочинства, адміністративного права тощо.

По-друге, у вузькому контексті як співвідношення права і закону в регулюванні суспільних відносин у сенсі верховенства права над законом . Саме на такий підхід орієнтує стаття 8 Конституції України, яка закріплює визнання і дію принципу верховенства права, роз`яснюючи відповідно до цього його зміст як:

1) найвищу юридичну силу Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй;

2) пряму дію норм Конституції України, яка передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

У позовній заяві Громадська організація ставить питання про невідповідність оскаржуваного договору вимогам закону, не як нікчемного, тобто незаконного в силу прямої вказівки у нормі матеріального права, а як оспорюваного, тобто такого дійсність якого хоча і охоплюється принципом свободи договору, проголошеним статтею 627 Цивільного кодексу України, однак, може бути предметом розгляду за умови порушення цим договором прав та інтересів позивача у справі. При цьому, порушенням у такому випадку розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Натомість, позовна заява не містить посилань та доказів порушення особистих немайнових та майнових прав та законних інтересів як членів Громадської організації, так і Громадської організації в цілому. Доводи позивача щодо порушення його прав та законних інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси.

Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес та що цей інтерес належить саме йому, натомість посилається на порушення інтересу міської громади, частиною якої він є і для якої він має значення. Безпосередньо позивач не зазнав жодного втручання в свої права або реальної шкоди внаслідок укладення 25.05.2018 між Генеральною прокуратурою України та Товариством з обмеженою діяльністю Оболоньторгстандарт додаткової угоди до договору про реконструкцію адміністративної будівлі з добудовою житлового будинку від 11.05.2017 № 11/05/17.

Переглядаючи справу колегія суддів зауважує, що сама лише згадка у позові про правову державу та демократичне суспільство у контексті порушення оскаржуваним договором права громадян та Громадської організації не є достатньою та самостійною підставою для надання судом оцінки оскаржуваному договору.

Викладені ж у позові уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, під час апеляційного перегляду судом встановлено відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача та порушення його цивільних прав, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання апелянта на те, що в провадженні адміністративних судів перебувала справа № 640/11643/19 за позовом Громадської організації "Європейський закон і порядок" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Генеральна прокуратура України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21" про визнання протиправним і скасування дозволу на виконання будівельних робіт, яка була розглянута судами по суті, що свідчить про правильність процесуального складу сторін за участі Громадської організації "Європейський закон і порядок" як позивача у даній справі, колегія суддів відхиляє, позаяк в порядку господарського судочинства розглядаються спори у справах, що стосуються порушення цивільних прав та приватних інтересів сторін, що не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів сторони у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Як унормовано статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За правилами частини четвертої статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на правильність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у справі №910/5771/20, апеляційна скарга Громадської організації Європейський закон і порядок на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020, з огляду на викладені у ній доводи задоволенню не підлягає. Разом з цим, враховуючи викладені у постанові висновки, мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/5771/20 підлягає викладенню у редакції цієї постанови. Розглядаючи спір, суд першої інстанції не дотримався вимог статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України та передчасно надав оцінку дійсності укладеної 25.05.2018 між Генеральною прокуратурою України та Товариством з обмеженою діяльністю Оболоньторгстандарт додаткової угоди до договору про реконструкцію адміністративної будівлі з добудовою житлового будинку від 11.05.2017 № 11/05/17 у розрізі наведених Громадською організацією доводів.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.

Керуючись статями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організацій "Європейський закон і порядок" залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/5771/20, виклавши її в редакції цієї постанови, із залишенням в силі його резолютивної частини про відмову в задоволенні позову повністю.

3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено26.01.2021.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді М.А. Дідиченко

Л.В. Кропивна