Рішення

від 25.01.2021 по справі 910/16590/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2021Справа № 910/16590/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Український рисовий елеватор

до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Легіон

про стягнення 77962,68 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Український рисовий елеватор звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Легіон про стягнення 77962,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем не виконано власних зобов`язань за Договором поставки №3247/2020 від 10.09.2020, в частині поставки попередньо оплаченого товару, що підтверджується платіжним дорученням від 11.09.2020 №387, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 76434 грн попередньої оплати, яку позивач просить стягнути на свою користь, а також, 1528,68 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.11.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти вимог позивача, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Український рисовий елеватор було порушено порядок приймання продукції за кількістю, окрім того позиція позивача не обґрунтована належними доказами, у зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.11.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначив, що заперечення викладені відповідачем не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім того, 25.11.2020 від позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення щодо зазначення ціни позову з урахування розрахунку та вартісних показників, в яких останній зазначив, що просить суд стягнути з відповідача 76434 грн суми передоплати, штраф у розмірі 1528,68 грн та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Український рисовий елеватор (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Легіон (відповідач, постачальник) було укладено Договір поставки №3247/2020 відповідно до умов якого, постачальник зобов`язаний передати у власність покупцеві металопрокат, іменований надалі продукція , в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у рахунках, або специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, покупець зобов`язаний прийняти продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним договору та додатками до нього.

Згідно з п. 2.1. договору, поставка продукції здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС-2010 , з урахуванням особливостей, встановлених цим договором. Умови поставки: постачальником за рахунок покупця за адресою: Херсонська обл., Каланчацький район, с. Олександрівка, вул. Піонерська, 2.

Пунктом 2.2. договору визначено, що кількість кожної партії продукції узгоджується між сторонами або специфікаціях до цього договору.

Згідно з п. 2.5. договору, право власності на продукцію, а також усі ризики, переходять від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцеві або перевізнику, що підтверджується підписом представника покупця/перевізника на видатковій накладній чи іншому документі, що підтверджує факт передачі продукції покупцю.

Пунктом 2.6 договору визначено, що термін поставки продукції - 5 банківських днів після зарахування 100% передоплати.

У п. 3.3. договору визначено, умови оплати - 100% передоплата на поточний рахунок постачальник.

Відповідно до п. 4.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється представником покупця у відповідності з вимогами діючого законодавства України та умовами даного договору.

Згідно з п. 4.3. договору, якщо будуть виявлені факти нестачі або недоліків продукції під час її приймання за кількістю/якістю виклик представника постачальника є обов`язковим. Повідомлення про виклик представника постачальника надсилається негайно, протягом 24-х годин з дня зазначеного у товаросупровідних документах. Нестачею вважається кількість товару, що є різницею між кількістю продукції, обумовленою у відповідній специфікації або накладній на відвантаження з врахуванням узгодженого толерансу поставки та фактичною кількістю поставленої

Пунктом 4.5. договору визначено, що підписання особою уповноваженою покупцем на прийняття продукції видаткової накладної, свідчить про згоду покупця із характеристиками та кількістю продукції, вказаними постачальником у цій видатковій накладній.

Відповідно до п. 7.1. договору, договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору виставлено позивачу рахунок на оплату №59910 від 09.09.2020 на загальну суму 76934 грн, який було оплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №387 від 11.09.2020 на загальну суму 76434 грн, у графі призначення платежу: оплата за швелер та доставку згідно рахунку №59910 від 09.09.2020 та договору №3247/2020 від 10.09.2020.

Проте, як зазначає позивач, у строк визначений договором, відповідач у визначений договором строку не здійснив поставку товару, у зв`язку з чим, листом №24-09 від 24.09.2020 на юридичну адресу відповідача було направлено претензію про повернення суми попередньої оплати у розмірі 76434 грн, що підтверджується копією конверту та поштового повідомлення про вручення.

Листом №20 від 20.10.2020 позивачем було направлено відповідачу претензію №20 в якій останнього було повідомлено, що останнім порушено п. 2.6. договору, у зв`язку з чим, позивач вимагав негайно повернути суму попередньої оплати у розмірі 76434 грн, три відсотки річних у розмірі 214,18 грн та штраф у розмірі 1528,68 грн.

Вищезазначені претензії позивача були залишені без розгляду та задоволення з боку відповідача.

У зв`язку із не поверненням відповідачем попередньої оплати, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованість у розмірі 76434 грн та штраф у розмірі 1528,68 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним лише після прострочення подавцем передачі товару та тільки в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Таким чином, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише у випадку, якщо продавець не здійснить поставку товару покупцю в установлений строк.

З матеріалів справи вбачається, що оплата виставленого рахунку відбулась 11.09.2020, проте як зазначає позивач, у погоджений між сторонами строк, який визначено у п. 2.6. договору відповідач не здійснив поставку товару.

Заперечення відповідача щодо здійснення ним поставки у порідку та строки, обумовлені договором судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абз. 4 ст. 1 Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 ст. 9 Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Проте судом встановлено, що посилання відповідача на видаткову накладну, яка підписана уповноваженим позивачем представником та якою підтверджується прийняття позивачем товару на виконання умов договору, не може вважатись доказом поставки товару, оскільки відповідна містить істотні недоліки.

Так, у долученій відповідачем до відзиву на позовну заяву видатковій накладній №15 від 18.09.2020 на загальну суму 76434 грн, у графі товар зазначено: швеллер 10 у кількості 4,14 т за ціною 18462,32 грн за 1 тону, що відрізняється від виставленого відповідачем рахунку на оплату товару від 09.09.2020, оскільки відповідно до вказаного рахунку вартість швелеру за тонну складає 18100 грн, а загалом за 4,14 т складає 74934 грн. Окрім того, відповідно до виставленого рахунку позивачем оплачено послуги з доставки товару за ціною 1500 грн.

Крім того, як вбачається з пояснень представників сторін у поданих документах по суті справи, зазначені видаткова накладна та довіреність надсилалися сторонами засобами електронного зв`язку, за відсутності доказів скріплення цифровим підписом тому не можуть вважатися належними доказами. Доказів існування зазначених документів у паперовій формі, підписаних уповноваженими представниками суду не надано.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1528,68 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п 5.1. договору, у разі порушення постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 2% від суми партії несвоєчасно поставленого товару. Постачальник не несе відповідальність за порушення терміну поставки, пов`язаним з несвоєчасним вивезенням продукції покупцем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено що вказане нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Легіон (04050, м. Київ, пров. Глибочицька, буд. 16, офіс 6; ідентифікаційний код 41393191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український рисовий елеватор (01103, м. Київ, вул. Михайла Драгоманова, буд. 4, нежиле приміщення 120; ідентифікаційний код 38473093) 76434 (сімдесят шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн заборгованості, 1528 (одна тисяча п`ятсот двадцять вісім) грн 68 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 25.01.2020.

Суддя Я.В. Маринченко