Рішення

від 21.01.2021 по справі 917/1722/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021 Справа № 917/1722/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтехкомплект» , ідентифікаційний код 37097603 місцезнаходження: 36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 47Б, кімната 20

до Фермерського господарства «Зоря Полтавщини» , ідентифікаційний код 32166085 місцезнаходження: 38712, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Косточки

про стягнення 250223,81 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Христофоров Ю.В., док. в справі

представник відповідача: Пістряк М.С., док. в справі

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтехкомплект» звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства «Зоря Полтавщини» про стягнення 250223,81 грн заборгованості за товар (двигун ЯМЗ-238 вартістю 330 000,00), що поставлений згідно видаткової накладної № 845 від 27 лютого 2019р., в тому числі: основну заборгованість в розмірі 230000,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 9085,00 грн. та 3% річних в розмірі 11138,81 грн.

Ухвалою від 02.11.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 19.11.20, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою від 19.11.2020р. суд відклав підготовче засідання на 01.12.20.

Ухвалою від 01.12.2020р. суд відклав підготовче засідання на 15.12.20.

Ухвалою від 15.12.2020р. суд закрив підготовче провадження у справі № 917/1722/20, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14.01.2021.

17.12.20 від відповідача надійшов до суду відзив на позов.

Ухвалою від 14.01.2021р. суд відклав розгляд справи на 21.01.2021.

16.01.20 від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 21.01.21 суд заслухав вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого позову, вступне слово представника відповідача, з`ясував обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив докази, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.01.21р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

25 лютого 2019р. ТОВ Полтехкомплект (далі по тексту позивач) виставило ФГ Зоря Полтавщини (далі по тексту відповідач) рахунок- фактуру № 1003 на оплату товару - двигун ЯМЗ-238 вартістю 330 000,00 грн.

26 лютого 2019р. на виконання зобов`язання щодо оплати ФГ Зоря Полтавщини здійснило часткову оплату на користь ТОВ Полтехкомплект в сумі 100 000,00 (сто тисяч) грн. за товар згідно рахунку-фактури, що підтверджується банківською випискою від 26.02.2019р.

27 лютого 2019р. ТОВ Полтехкомплект передало, а ФГ Зоря Полтавщини прийняло товар - двигун ЯМЗ-238 вартістю 330 000,00 (триста тридцять тисяч) грн., що підтверджується видатковою накладною № 845 .

Позивач вказує, що відповідач грошове зобов`язання не виконує, заборгованість не сплачує, звернення Позивача щодо погашення заборгованості ігнорує.

14.05.2020p. TOB Полтехкомплект направило на ім`я ФГ Зоря Полтавщини вимогу про погашення заборгованості в розмірі 230 000,00 грн. Поштове відправлення було вручене 21.05.2020р.

З огляду на те, що відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 250223,81 грн заборгованості за товар (двигун ЯМЗ-238 вартістю 330 000,00), що поставлений згідно видаткової накладної № 845 від 27 лютого 2019р., в тому числі: основну заборгованість в розмірі 230000,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 9085,00 грн. та 3% річних в розмірі 11138,81 грн.

Відповідач, не заперечуючи факту отримання товару (двигун ЯМЗ-238 вартістю 330 000,00), що поставлений згідно видаткової накладної № 845 від 27 лютого 2019р., проти позову заперечив, зазначаючи, що сторони не уклали письмовий договір, не дійшли всіх істотних умов договору, а видаткова накладна не є договором купівлі-продажу.

Заперечуючи проти щодо інфляційних збитків та 3% річних відповідач вказав, що вимогу про погашення вказаних нарахувань позивач йому не висував.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо розрахунку видаткової накладної на оплату товару та його безпосередня оплата засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, 25 лютого 2019р. ТОВ Полтехкомплект (далі по тексту позивач) виставило ФГ Зоря Полтавщини (далі по тексту відповідач) рахунок- фактуру № 1003 на оплату товару - двигун ЯМЗ-238 вартістю 330 000,00 грн.

26 лютого 2019р. на виконання зобов`язання щодо оплати ФГ Зоря Полтавщини здійснило часткову оплату на користь ТОВ Полтехкомплект в сумі 100 000,00 (сто тисяч) грн. за товар згідно рахунку-фактури, що підтверджується банківською випискою від 26.02.2019р.

27 лютого 2019р. ТОВ Полтехкомплект передало, а ФГ Зоря Полтавщини прийняло товар - двигун ЯМЗ-238 вартістю 330 000,00 (триста тридцять тисяч) грн., що підтверджується видатковою накладною № 845 .

Наведені вище докази свідчать про те, що між позивачем як покупцем та відповідачем як продавцем був укладений договір поставки у спрощений спосіб на загальну суму 330 000,00 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено оплату товару на загальну суму 100 000,00 грн. (підтверджується банківською випискою від 26.02.2019р.).

Загальна сума поставленого, але не оплаченого товару складає 230 000,00 грн.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Водночас, відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку, оскільки договором та актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доказів оплати заборгованості постачальнику в добровільному порядку у розмірі 230 000,00 грн. відповідач не надав.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 230 000,00 грн.

За приписами п.3 ч.І ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем сплати позивачу грошових коштів у розмірі 230 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні за період прострочення з березня 2019 року по серпень 2020 року та річні за загальний період прострочення з 28.02.2019 по 09.10.2020.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розраховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованих трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 11 138,81 грн., а також суми нарахованих інфляційних збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 9 085,00 грн. є обґрунтованими.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 230000,00 грн., інфляційних збитків в розмірі 9085,00 грн. та 3% річних в розмірі 11138,81 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача про те, що сторони не уклали письмовий договір, не дійшли всіх істотних умов договору, а видаткова накладна не є договором купівлі-продажу, а також про те, що позивач йому не висував вимогу про погашення інфляційних збитків та 3% річних не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з мотивів, що наведені вище у мотивувальній частині рішення.

Доводи відповідача щодо пошкодження отриманого товару та проведення переговорів з позивачем не підтверджені відповідачем доказами.

Судовий збір у розмірі 3 753,36 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно матеріалів справи, правничу допомогу позивачу надавав адвокат Христофоров Ю.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 583 від 13.03.2008).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Полтехкомплект 05.10.2020р. уклало з Адвокатським бюро Юрія Христофорова договір про надання правової допомоги № 05/10-20 щодо надання правової допомоги Клієнту щодо стягнення у судовому порядку заборгованості з Фермерського господарства Зоря Полтавщини , яка утворилась на підставі неналежного виконання грошового зобов`язання за отриманий Товар, який був переданий на підставі видаткової накладної № 845 від 27 лютого 2019р.

До послуг, що надаються за цим Договором входить:

- Ознайомлення з документами, що стосується предмету Договору та їх аналіз

- підготовка позовної заяви та подання її до суду:

- здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат;

- здійснення представництва інтересів в Господарському сулі Полтавської області (за необхідності) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полтехкомплект до Фермерського господарства Зоря Полтавщини ) про стягнення заборгованості за отриманий товар згідно видаткової накладної № 845 від 27 лютого 2019р.

На виконання ч. З ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ Полтехкомплект надав детальний опис наданих послуг Адвокатським бюро Юрія Христофорова станом на 09.10.2020р. у справі за позовом ТОВ Полтехкомплект до ФГ Зоря Полтавщини про стягнення у судовому порядку заборгованості з Фермерського господарства Зоря Полтавщини , яка утворилась на підставі неналежного виконання ФГ Зоря Полтавщини грошового зобов`язання за отриманий Товар, який був переданий ТОВ Полтехкомплект на підставі видаткової накладної № 845 від 27.02.2019р.

Згідно опис наданих послуг загальна вартість наданих послуг 4 400,00 грн.

Відповідно до умов договору, Позивач має сплатити на користь адвокатського бюро грошові кошти в розмірі 2700,00 грн. (зазначені кошти підлягають оплаті протягом 7 (семи) календарних днів з дня ухвалення судового рішення), а також 3% (три відсотки) від суми, що буде присуджена до стягнення з Відповідача.

Як вбачається з наведеного, витрати зі сплати гонорару адвокату (адвокатському бюро) в розмірі 4400,00 грн. (строк оплати згідно умов Договору визначений відкладальною обставиною - протягом 7-ми календарних днів з дня ухвалення судовим рішення у справі, що розглядається Господарським судом Полтавської області).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв"язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК).

Відповідну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 922/902/19. Звертаємо увагу шановного суду на висновки Великої палати Верховного Суду, зроблені у додатковій постанові від 19.02.2020 р. щодо розподілу судових витрат у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а саме: Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44).

Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 400,00 грн., суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів розмір судових витрат, які має сплатити у зв"язку з розглядом справи, в сумі 4 400,00 грн.

З вказаних документів вбачається, що адвокатом договір про надання професійної правничої допомоги № 05/10-20 виконано.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач у відзиві вказав на неспіврозмірність розміру витрат на оплату адвоката складності справи та та обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому, жодних обгрунтувань в підтвердження цього відповідачем не наведено.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів, стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначалося вже вище, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів розмір судових витрат, які має сплатити у зв"язку з розглядом справи, в сумі 4 400,00 грн.

Разом з тим, відповідач жодним чином не обґрунтував своє посилання щодо неспівмірності та необґрунтованості заявленого адвокатом розміру судових витрат на правову допомогу, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено саме на заявника клопотання).

Суд, вирішуючи питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ураховуючи приписи статті 15 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено критерії пропорційності та розумності, вважає справедливим призначення позивачу компенсації вартості послуг адвоката у розмірі 4 400,00 грн, а доводи відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Оцінивши витрати з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, суд покладає судові витрати на професійну правничу допомогу на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Зоря Полтавщини» (ідентифікаційний код 32166085, місцезнаходження: 38712, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Косточки) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтехкомплект» (ідентифікаційний код 37097603, місцезнаходження: 36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 47Б, кімната 20) основну заборгованість в розмірі 230000,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 9085,00 грн. та 3% річних в розмірі 11138,81 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3753,36 грн., 4 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2021 р.

Суддя Киричук О.А.