Ухвала

від 21.01.2021 по справі 917/711/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21.01.2021 р. Справа № 917/711/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 року у справі № 917/711/20

за позовною заявою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка", вул. Прилуцька, 67, с. Верхоярівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37000;

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

3. ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Дяченко Д.Б.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідачів: 1. Забара В.М., 2 та 3 не з`явились

Обставини справи: до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю про надання відстрочки виконання рішення від 05.11.2020 року по справі № 917/711/20.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.01.2021 року прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" про надання відстрочки виконання рішення від 05.11.2020 року по справі № 917/711/20, розгляд заяви призначено у судове засідання на 21.01.2021 року на 10:40 год.

Стягувач (позивач) та відповідачі (боржники) 2 та 3 представництво у судове засідання не забезпечили. Останні були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.

Стягувач (позивач) надав заперечення № КНО-61.3.1/6 від 19.01.2021 р. (вх. № 659 від 21.01.2021 р.), в яких зазначає, що він заперечує проти задоволення заяви боржника щодо відстрочення виконання останнім рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/711/20.

Крім того, стягувач наголошує, що на даний час жодних перешкод у відповідача виконати рішення немає, зокрема, відповідач 1 є власником восьми нежитлових будівель, відповідачі 2 та 3 також мають у власності земельні ділянки та об`єкти нерухомості (копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів майна щодо суб`єкта наявна у матеріалах справи).

18.01.2021 р., 19.01.2021 р. та 21.01.2021 р. року до Господарського суду Полтавської області від позивача (стягувача) надійшли заяви про участь представника позивача у судовому засіданні у справі №917/711/20 в режимі відеоконференції. В даній заяві позивачем в якості місця для проведення судового засідання в режимі відеоконференції обрано Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Розглянувши заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції суд зазначає наступне.

Порядок участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції визначено статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 7 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

З огляду на те, що дані заяви були подані до суду за межами п`ятиденного терміну встановленого ст. 198 ГПК України, у задоволенні заяв позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції слід відмовити.

21.01.2021 р. до Господарського суду Полтавської області від відповідача (заявника, боржника) 1 надійшов лист вх. № 671, відповідно якого відповідач 1 просить суд додати копію біржового контракту до матеріалів справи № 917/711/20 та врахувати при вирішенні заяви.

Як вбачається з тексту заяви відповідача 1 про відстрочення виконання рішення, в порушення вимог ст. 170 ГПК України, останнім не було надано доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява, також не було наведено причин їх неподання. При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що біржовий договір, копію якого відповідач 1 просить долучити до матеріалів справи, був укладений 26.11.2020 р. і на момент складання заяви про відстрочення виконання рішення був наявний у відповідача 1. Також відповідач всупереч приписам ст. 80, 170 ГПК України не направив копію листа позивачу.

П. 2 ст. 170 ГПК України встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Водночас за змістом частин восьмої, дев`ятої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач 1 повинен подати суду відповідні докази разом з поданням заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В разі подання до суду копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Закону України "Про електронний цифровий підпис" або ін. Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання іншим учасникам справи листа вх. № 671 від 21.01.2021 р. з додатком, а також приймаючи до уваги те, що копія Біржового договору № 34 АБ від 26.11.2020 р. є незавіреною в установленому законом порядку, суд не бере до уваги Біржовий договір № 34 АБ від 26.11.2020 р.

21.01.2021 р. року до Господарського суду Полтавської області від позивача (стягувача) надійшла заява вх. № 661 про відкладення розгляду справи. В обґрунтування даної заяви, позивач посилається на те, що у нього відсутня можливість взяти участь у судовому засіданні, у зв`язку з введенням карантину.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, частиною 2 ст. 331 ГПК України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Даний строк є присікальним, а тому суд не оцінює дану обставину як підставу для відкладення розгляду даної заяви.

Представник заявника (відповідача) на задоволенні заяви наполягає.

21.01.2021 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину ухвали та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Господарським судом Полтавської області розглядалася справа № 917/711/20 за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка"; 2. ОСОБА_1 ; 3. ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" та солідарних з ним боржників : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 595 740,02 грн. заборгованості за кредитним договором №МБ-К-КНА-2603 від 24.07.2019 року та договором поруки №МБ-П-КНА-2603/2 від 24.07.2019 року, договором поруки №МБ-П-КНА-2603/3 від 24.07.2019 року

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" та солідарних з ним боржників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" 520 335,33 грн. простроченої заборгованості за кредитом по кредитному договору №МБ-К-КНА-2603 від 24.07.2019 року, 2 314,46 грн. пені за порушення строків сплати суми кредиту та процентів, 7839,75 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено в задоволенні вимог. Повернуто Акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний банк" з Державного бюджету України 8834,87 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 9-КНО від 23.04.2020 року.

15.12.2020 року на виконання рішення Господарського суду Полтавської області, яке набрало законної сили 08.12.2020 року, видано відповідні накази.

29.12.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" до суду надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 року у справі № 917/711/20.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення відповідач 1 посилається на важке фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка".

Наведені обставини на думку заявника є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення суду по даній справі, а тому просить суд відстрочити виконання рішення суду від 05.11.2020 року на шість місяців.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про надання відстрочки виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З зазначених норм права, суд вбачає, що відстрочка рішення допускається лише при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги те, що п.1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на то мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс визначає перелік обставин, які зазначалися вище в ч. 4 ст. 331 ГПК України, разом з тим, не обмежує їх перелік, оскільки можуть бути і інші обставини, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення суду.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В заяві боржник посилається на важкий фінансовий стан, що спричинений встановленим у країні карантином та укладеними договорами про реалізацію сільськогосподарської продукції, виконання яких настало 07.12.2020 р., проте грошові кошти до цього часу не надійшли на його рахунок. На підтвердження даних обставин заявником не надано суду жодних доказів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому, заявник не наводить мотивованих обґрунтувань, чому саме через 6 місяців він очікує наявність грошових коштів, які спрямує на сплату заборгованості перед позивачем (Стягувачем).

Суд вважає, що складне фінансове становище заявника за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступають підставою для відстрочки виконання рішення суду.

За визначенням ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництвом є діяльність, яка ведеться на власний ризик, метою якої є отримання прибутку. В той же час, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може служити підставою для невиконання зобов`язання по оплаті.

Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності відповідача, не може бути перекладений на позивача (стягувача), яким було фактично передана відповідачу власна продукція (товар).

Отже, невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем негативно відображується на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає йому істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Заявником не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про реальний фінансовий стан боржника (відомості про рахунки у банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу) до заяви не додано.

Отже, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували те, що для виконання рішення суду необхідна відстрочка виконання рішення суду саме на 6 місяців.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем 1 не подано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Керуючись ст. ст.73,74,76-80,234,331 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 року у справі № 917/711/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та можу бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 25.01.2021 р.

Суддя О.М.Тимощенко