Постанова

від 14.01.2021 по справі 917/2212/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/2212/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.

секретар судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

скаржника - Корольов І.М.,

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 (судді: Ільїн О.В. (головуючий), Россолов В.В., Хачатрян В.С.)

та рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 (суддя Ціленко В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс-Буд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Комунальне підприємство "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради"

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокіл" (далі - Позивач, ТОВ "Сокіл") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс-Буд" (далі - Відповідач, ТОВ "Полюс-Буд") про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна: Ангар для сільськогосподарської техніки, площею 1803,8 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 60; Сарай, площею 141,3 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 61; Будівля бані, площею 79,4 кв.м, розташована за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 62; Будинок механізатора, їдальня, площею 298,7 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 63; Водонапірна башта, площею 7,0 кв.м, розташована за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 64; Зерносклад-комплекс №2, площею 2024,7 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 67; Пункт штучного осіменіння, площею 31,7 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 68; Водонапірна башта, металева, розташована за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 69; Корівник, площею 1583,6 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 70; Свинарник, площею 813,7 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, село Соколова Балка, вулиця Перемоги, 71; Телятник, площею 822,7 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 72; Будинок плотні-майстерні, площею 143,6 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 73; Зерносклад (тік) №3, площею 1124,6 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 75; Зерносклад (тік) №2, площею 1050,1 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 77; Зерносклад (тік) №1, площею 601,2 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 78; ЗAB-20, площею 84,8 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, село Соколова Балка, вулиця Перемоги, 79; Будинок комірника, площею 27,0 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 80; Склад матеріалів, площею 532,6 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, село Соколова Балка, вул. Перемоги, 91; Автогараж, площею 700,7 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 92; Будинок-диспетчерська, площею 58,3 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 93; Ангар-зерносклад, площею 1775,2 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Андріївка, вул. Центральна, 36; Зерносклад, площею 1217,1 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Андріївка, вул.. Центральна, 40; Вагова, площею 16,9 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, се. Андріївка, вул. Центральна, 43; Свинарник-відгодівельник, площею 954,8 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Андріївка, вул. Центральна, 45; Корівник, площею 1632,3 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Андріївка, вул. Центральна, 47; Водонапірна башта, металева, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Андріївка, вулиця Центральна, 50; Комплекс-відгодівельник, площею 1296,4 кв.м, розташований за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Андріївка, вул. Центральна, 51; Вагова, площею 9,6 кв.м, розташована за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Соколова Балка, вул. Перемоги, 85.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є правонаступником майнових і немайнових прав та обов`язків Сільськогосподарського кооперативу "імені Шевченка", який був створений на підставі реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 у справі №917/2212/19 позов задоволено у повному обсязі. Визнано за Позивачем право власності на вищезазначене майно. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

2.2. Місцевий господарський суд з посиланням на приписи статей 316, 321, 328 та 392 Цивільного кодексу України дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявністю правових підстав для їх задоволення.

2.3. ОСОБА_1 , вважаючи, що рішенням господарського суду першої інстанції вирішено питання про його права та інтереси, як спадкоємця члена КСП імені Шевченка, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №917/2212/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

2.5. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не надано відповідних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників

3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

3.2. Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень скаржником визначені положення пунктів 3, 4 статті 287, пункту 8 частини першої статті 310, пунктів 1, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник стверджує, що місцевим судом у рішенні від 18.02.2020 вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки, як спадкоємця одного з членів КСП ім. Шевченка, майно якого є предметом спору у даній справі, внаслідок чого у останнього є очевидний і безумовний правовий зв`язок із зазначеним рішенням, проте судом апеляційної інстанції не надано жодної оцінки з цього приводу та не досліджено поданих на підтвердження цих обставин доказів (свідоцтво про право на спадщину, сертифікат на майновий пай тощо).

3.4. Також скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 30.05.2017 у справі №542/1375/16-ц, яка, на його думку, має преюдиційне значення та містить висновок про те, що Позивач не є майновим правонаступником КСП ім. Шевченка.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2020 вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення її недоліків.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2020 відкрито касаційне провадження та визначено дату проведення судового засідання.

4.3. В судовому засіданні 19.11.2020 в порядку приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.12.2020.

Водночас призначене на 10.12.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Зуєва В.А. на лікарняному з 07.12.2020 до 23.12.2020 включно.

4.4. Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2020 визначено дату та час проведення наступного судового засідання у цій справі.

4.5. Ураховуючи зазначене , справа розглядається Верховним Судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є однією з основних засад судочинства.

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

5.3. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

5.4. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

5.5. За правилами статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі , якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

5.6. Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто вказаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Одночасно зазначена стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право та/або (2) інтерес та/або (3) обов`язок, а також такий правовий зв`язок має бути не ймовірним, а очевидним та безумовним.

5.7. За таких обставин чинне процесуальне законодавство передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням .

5.8. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

5.9. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

5.10. Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 09.07.2019 у справі №905/257/18, від 12.09.2019 у справі №905/946/18, від 12.09.2019 у справі №905/947/18, від 09.10.2020 у справі №910/12465/18.

5.11. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112 та від 16.01.2020 у справі №925/1600/16.

5.12. Частинами першою-третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.13. Судова колегія акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

5.14. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

5.15. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.16. В такий спосіб, зважаючи на приписи процесуального законодавства та усталені правові позиції Верховного Суду, при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки має місце наступний алгоритм дій суду:

1. Суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи.

2. Після відкриття апеляційного провадження суд має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Для вирішення цього питання судом аналізується (за необхідності) текст судового рішення, документи, що підтверджують наявність у заявника прав, інтересів та (або) обов`язків щодо яких прийнято відповідне судове рішення тощо.

3. Якщо судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому про прийняття такого рішення апеляційний господарський суд виносить ухвалу, яка за змістом приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Якщо ж апеляційний господарський суд доходить висновку про наявність у заявника прав, інтересів та (або) обов`язків щодо яких прийнято відповідне судове рішення, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина друга статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 цього Кодексу, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

5.17. Проте, в даному випадку, апеляційна інстанція в порушення вищенаведених положень процесуального законодавства ухвалила судове рішення по суті спору (оскаржувану постанову), яким залишила рішення місцевого господарського суду без змін, а касаційну скаргу особи, яка не приймала участі у розгляді справи - без задоволення, не встановивши наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі в контексті впливу рішення місцевого господарського суду на права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

5.18. Крім того, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 колегія суддів Східного апеляційного господарського суду не надала оцінки правовому статусу апелянта у справі, наявності у останнього права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в контексті впливу цього судового рішення на права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази (свідоцтво про право на спадщину та обсяг майна, який перейшов до скаржника за ним), обставини пов`язані з виникненням або відсутністю прав на майно, яке є предметом спору у цій справі, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для вирішення питання наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

5.19. При цьому, апеляційна інстанція, процитувавши загальні норми Господарського процесуального кодексу України щодо інституту доказування у господарському процесі, обмежилась формальним посиланням про неприйняття доводів скаржника без наведення будь-якого аргументування, на яких базуються такі висновки.

5.20. З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції не може бути визнана обґрунтованою, оскільки апеляційна інстанція фактично вирішила спір по суті заявлених позовних вимог та, при цьому, не з`ясувала чи є судове рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і не вирішила питання про залучення його у якості третьої особи.

5.21. В свою чергу, відповідно до імперативних приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Звідси Верховний Суд позбавлений можливості встановити обставини щодо наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі в контексті впливу рішення місцевого господарського суду на права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

5.22. Інші доводи касаційної скарги судовою колегією не розглядаються, оскільки під час касаційного провадження Верховним Судом встановлено допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

При цьому, за змістом своїх повноважень суд касаційної інстанції позбавлений можливості як закрити апеляційне провадження у випадку відсутності у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, так і переглянути оскаржуване судове рішення за умови відсутності повно та всебічно встановлених обставин справи та досліджених доказів, що є невід`ємною умовою законного та обґрунтованого рішення у справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6.4. Зважаючи на відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, постановлене судове рішення апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6.5. Під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, з`ясувати правовий статус ОСОБА_1 у справі, наявності у нього права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в контексті впливу цього судового рішення на його права, інтереси та (або) обов`язки.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 у справі №917/2212/19 скасувати.

3. Справу №917/2212/19 направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак