Постанова

від 26.01.2021 по справі 804/5911/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 804/5911/17

адміністративне провадження №К9901/56506/18, №К/9901/57811/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №804/5911/17

за позовом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - Державного підприємства Національні інформаційні системи , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агроволодар , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - про визнання протиправним і скасування наказу та висновку комісії, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю Агроволодар на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, прийняте у складі: головуючого судді Рябчук О.С., суддів Дєєва М.В., Врони О.В., і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, ухвалену в складі: головуючого судді Прокопчук Т.С. суддів Шлай А.В. Кругового О.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_4, позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮУ, відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - Державного підприємства Національні інформаційні системи (далі - третя особа-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 (далі - третя особа-2), Товариства з обмеженою відповідальністю Агроволодар (далі - третя особа-3), ОСОБА_1 (далі - третя особа-4), ОСОБА_2 (далі - третя особа-5), ОСОБА_3 (далі - третя особа-7) - з вимогами:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 11 вересня 2017 року № 2852/5;

1.2. визнати протиправним і скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 07 вересня 2017 року за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 від 09 серпня 2017 року №118/а, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2017 року за № 2427-0-33-17;

1.3. відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання чого доручити Державному підприємству Національні інформаційні системи , яке є технічним адміністратором Державного реєстру речових прав.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що висновок відповідача про порушення нею вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час державної реєстрації права оренди земельних ділянок за ТОВ Агроволодар є безпідставним.

3. Позивачка доводить, що ТОВ Агроволодар реєструвало право, яке виникло після 2013 року, при цьому в складі пакету документів, що подавався для державної реєстрації права оренди, було надано витяги з Державного земельного кадастру, яким підтверджується відсутність будь-яких суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2012 році ТОВ Агро-Віта 2000 уклало договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1223284500-02-019-0268, 1223284500-02-019-0442, 1223284500-02-028-2337 на сім років, які зареєстровані Відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області.

5. 03 травня 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4. прийняла рішення з індексним номером 35027731, яким на підставі договору оренди від 26 квітня 2017 року №996/04 зареєструвала право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223284500-02-019-0442 за ТОВ Агроволодар .

6. 04 травня 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4. прийняла рішення з індексним номером 35043308, яким на підставі договору оренди від 26 квітня 2017 року №011/02 зареєструвала право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223284500-02-019-0268 за ТОВ Агроволодар .

7. 04 травня 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4. прийняла рішення з індексним номером 35034515, яким на підставі договору оренди від 26 квітня 2017 року №5003/16 зареєструвала право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223284500-02-028-2337 за ТОВ Агроволодар .

8. 15 серпня 2017 року ТОВ Агро-Віта 2000 звернулося до МЮУ зі скаргою на вказані дії приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4., яку мотивувало тим, що земельні ділянки, щодо яких вчинялися реєстраційні дії, знаходяться в користуванні ТОВ Агро-Віта 2000 на підставі зареєстрованих у встановленому порядку договорів оренди, що було перешкодою для реєстрації права оренди ТОВ Агроволодар на них.

9. Розглянувши зазначену скаргу, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі - Комісія) складено висновок від 07 вересня 2017 року, у якому зазначено про порушення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4. вимог абзацу 1 пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суть якого полягає в тому, що під час проведення вказаних реєстраційних дій позивачка не перевірила інформації про наявність або відсутність уже зареєстрованих речових прав на земельні ділянки з метою уникнення існування подвійної реєстрації речових прав на них.

10. Наказом МЮУ від 11 вересня 2017 року №2852/31 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 травня 2017 року №35027731Ю від 04 травня 2017 року №35034515, №35043308 і заблоковано доступ ОСОБА_4. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 12 місяців.

11. Не погоджуючись з указаним наказом, позивачка звернулася до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

12. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

13. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка, реєструючи речові права на земельні ділянки, зобов`язаний був перевірити наявність або відсутність уже зареєстрованих прав на неї.

14. Проте вказаного обов`язку не виконав, унаслідок чого право оренди на вказані земельні ділянки було зареєстровано одночасно за двома різними суб`єктами.

15. При цьому суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивачки на витяги з Державного земельного кадастру як доказ вчинення вказаних дій, оскільки зазначені витяги були отримані позивачкою не самостійно, а наявна в них інформація була неповною.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

16. Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права позивачка і третя особа-3 звернулися до суду касаційної інстанції зі скаргами, у яких вимагають скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

17. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржники зазначили, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

18. За доводами скаржників, указана норма не зобов`язує державного реєстратора, який проводить державну реєстрацію права оренди, що виникло після 01 січня 2013 року, запитувати від будь-яких органів інформацію щодо цього речового права.

19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішення немає.

20. За наслідками автоматизованого розподілу касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Бевзенка В.М.

21. Ухвалами Верховного Суду від 25 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.

22. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 24 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаних касаційних скарг.

23. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2019 року касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

26. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

27. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

28. Підстави та порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

30. Згідно з частинами першою, третьою статті 10 Закону №1952-IV державним реєстратором є, зокрема нотаріус. Державний реєстратор, зокрема: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

31. Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

32. Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

33. Згідно з частинами першою, другою статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

34. Частиною шостою статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав і проведення державної реєстрації прав і тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

VI. Позиція Верховного Суду

35. У цій справі підставою для скасування рішень про державну реєстрацію прав, прийнятих позивачкою, та тимчасового блокування їй доступу до Державного реєстру прав був висновок Комісії про порушення позивачкою пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV, що виразилося у проведенні державної реєстрації права оренди без інформації про наявність або відсутність вже зареєстрованих до 01 січня 2013 року прав на відповідні земельні ділянки, що призвело до подвійної реєстрації права оренди на одну і ту саму земельну ділянку за різними суб`єктами.

36. Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора випливає, що одним з його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію; вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

37. Такий обов`язок узгоджується із закріпленими у частині першій статті 3 Закону №1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

38. Як установили суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про державну реєстрацію права оренди від 03 травня 2017 року №35027731, від 04 травня 2017 року №35034515, №35043308, позивачка відомостей щодо наявності чи відсутності зареєстрованих до 2013 року речових прав на відповідні земельні ділянки не перевіряла.

39. Суди попередніх інстанцій правильно відхилили посилання позивачки та ТОВ Агроволодар на витяги з Державного земельного кадастру, які подавалися ТОВ Агроволодар у складі пакету документів для державної реєстрації, як на доказ виконання позивачкою обов`язку щодо перевірки відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

40. Визначений у статті 10 Закону №1952-IV алгоритм вчинення реєстраційних дій покладає на державного реєстратора обов`язок самостійно провести пошук у Державному реєстрі прав, а в окремих випадках - отримати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, - інформації (інформацію) про вже зареєстровані речові права на нерухомі майно та їх обтяження, що виключають можливість реєстрації заявлених речових прав.

41. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що отримання від заявника витягів з Державного земельного кадастру не звільняло позивачку від обов`язку одержати від територіальних органів Держгеокадастру інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих до 2013 року речових прав або обтяжень на відповідні земельні ділянки.

42. Аргументи касаційних скарг, в яких скаржники повторюють викладені в позовній заяві та доповненнях до неї доводи про процедурні порушення, допущені Комісією під час розгляду скарги ТОВ Агро-Віта 2000 , що полягали в неповідомлені про дату, час і місце розгляду вказаної скарги; невідповідності часу ухвалення висновку Комісії від 07 вересня 2017 року часу безпосереднього розгляду зазначеної скарги; суперечностей щодо тривалості блокування доступу до Державного реєстру прав Судом відхиляються, адже суди попередніх інстанцій надали їм належну правову оцінку. Касаційна скарга не містить посилань на неправильне застосування норм матеріального права або порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у цій частині.

43. Суд також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуваний наказ підписаний уповноваженою особою. Відповідно до наказу МЮУ від 24 жовтня 2016 року №4922/к Про розподіл повноважень між Міністром, першим заступником Міністра, заступниками Міністра, заступником Міністра з питань європейської інтеграції, заступником Міністра з питань виконавчої служби, заступником Міністра з питань державної реєстрації та заступником Міністра - керівником апарату , на яких посилається позивачка, доводячи зворотне, Шкляр С.В. як заступник Міністра з питань виконавчої служби виконує також інші повноваження за дорученням міністра.

44. Отже, підписання ним оскаржуваного наказу у період тимчасової непрацездатності заступника Міністра з питань державної реєстрації не суперечить вимогам вказаного наказу.

45. Аргументи касаційних скарг про недійсність додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223284500-02-019-0268 Суд відхиляє, адже дійсність чи недійсність цієї угоди не входить до предмету доказування у цій справі.

46. Таким чином, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для задоволення позову.

47. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

51. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

52. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

53. Касаційні скарги приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальність Агроволодар залишити без задоволення.

54. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року в справі №804/5911/17 залишити без змін.

55. Судові витрати не розподіляються.

56. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко