Ухвала

від 19.01.2021 по справі 761/9398/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12016100100010778 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, за апеляційними скаргами представника потерпілого ТОВ «МАРКО ФАРМ ЛТД» - адвоката ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 8 липня 2020 року,

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурора ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_9

обвинуваченої ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 8 липня 2020 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурора та обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12016100100010778 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України повернуто прокурору.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, проте, відносно формулювання обвинувачення та інших складових обвинувального акта в законі немає будь - яких застережень чи вимог.

Як вказує представник потерпілого, таблична форма викладення даних у обвинувальному акті, як одна з підстав прийняття оскаржуваної ухвали, є обраним прокурором способом викладення фактичних обставин кримінального провадження та формулювання обвинувачення, а, відтак, повністю узгоджується з вимогам ст. 291 КПК України. В обвинувальному акті у таблиці систематизовано інформацію по датах банківських операцій, сумах видатків з рахунку та оприбуткування по касових книгах та касових ордерах, суми привласнення грошових коштів, реквізити первинних документів та банківських рахунків, що дозволяє раціонально та компактно дослідити обставини кримінального правопорушення.

Представник потерпілого вказує на те, що спосіб же викладення формулювання обвинувачення та правильність зазначення інших відомостей може бути предметом оцінки суду лише під час судового розгляду кримінального провадження, який відповідно до вимог ст. 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Апелянт наголошує, що в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 серпня 2016 року за № 12016100100010778, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України.

Також апелянт наголосив на тому, що, зазначаючи в оскаржуваній ухвалі про відсутність формулювання обвинувачення, суд першої інстанції на стадії підготовчого судового засідання фактично вдався до оцінки обставин, викладених в обвинувальному акті, що має здійснюватися виключно після дослідження доказів під час судового розгляду кримінального провадження по суті, а томунаведені обставини не можуть слугувати підставами для повернення обвинувального акта прокурору.

Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу, призначити новий розгляд в суді першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314-316 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов`язується з моментом складання обвинувального акту, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. До процедури висунення обвинувачення у порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування особа перебуває у статусі підозрюваного.

Підозра є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КПК). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.

З посиланням на практику Європейського суду з прав людини, прокурор зазначає про те, що в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 12016100100010778 відносно ОСОБА_5 вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат, викладено чітко і конкретно.

Апелянт переконаний, що відсутні підстави стверджувати, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується останній, а тому належить визнати необґрунтованими такі доводи, зазначені в ухвалі місцевого суду.

Також прокурор посилається на те, що про повернення матеріалів кримінального провадження (обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) прокурору суд постановляє відповідну ухвалу. Такою ухвалою суд зобов`язує прокурора усунути виявлені недоліки протягом визначеного ним розумного строку, який має бути достатнім для виправлення допущених недоліків. Ухвала негайно направляється прокурору для усунення зазначених у ній недоліків обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або для долучення необхідних додатків тощо, але оскаржувана ухвала не містить переліку недоліків, які необхідно усунути та які б перешкоджали розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора та представника потерпілого на підтримку апеляційних скарг, захисника та ОСОБА_5 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, у провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадження № 12016100100010778по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

За результатами підготовчого засідання ухвалою суду від 8 липня 2020 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурора та обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12016100100010778 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору.

Суд мотивував своє рішення тим, що в обвинувальному акті, складеному щодо ОСОБА_5 , містяться відомості про фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статтю закону України про кримінальну відповідальність. Разом із цим, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_5 , і від якого її буде захищати захисник під час розгляду кримінального провадження.

Тобто, в обвинувальному акті, складеному щодо ОСОБА_5 , містяться відомості про фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, однак, відсутнє формулювання обвинувачення, оскільки під таким заголовком в обвинувальному акті міститься дослівно переписані фактичні обставини кримінального правопорушення. При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що термін «фактичні обставини кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення» має різний правовий характер, що повинно враховуватись стороною обвинувачення.

Крім того, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, при викладенні фактичних обставин та формулюванні обвинувачення слідчим та прокурором застосовано таблична форма викладення даних, яка не розкриває суті обвинувачення, не містить даних, що є об`єктивною та суб`єктивною складовою складу злочину, що інкримінується обвинуваченій ОСОБА_5 .

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, з огляду на таке.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.

За змістом положень ч. 4ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування і саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено приписамист. 337 КПК України.

Пунктами 1-9 частини 2статті 291 КПК Українивизначено перелік тих відомостей, які має містити обвинувальний акт. Зокрема, обвинувальний акт обов`язково повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення зпосиланнямна положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а згідно з п. 9 ч. 2ст. 291 КПК України- дату та місце його складення та затвердження.

Таким чином, повернення обвинувального акту прокурору може бутилише у разі, якщо при його складанні були допущені порушення вимог ч. 2ст. 291 КПК України.

Згідно з висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, аналіз ст. 291 КПК України свідчить про те, що закон вимагає, зокрема, обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення. Верховний Суд України, в своєму рішенні зазначив про те, що під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Проте порушень, які перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі обвинувального акта, колегією суддів не встановлено.

Проаналізувавши зміст обвинувального акта ОСОБА_5 , колегія суддів зазначає, що у ньому чітко викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а тому колегія суддів не вбачає обставин, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_5 , і від якого її буде захищати захисник під час розгляду кримінального провадження, є безпідставними та спростовуються змістом обвинувального акта (ас. 70-137 т.1).

Окрім того, на думку колегії суддів, є необґрунтованими й посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що «в обвинувальному акті, складеному щодо ОСОБА_5 , містяться відомості про фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, однак, відсутнє формулювання обвинувачення, оскільки під таким заголовком в обвинувальному акті міститься дослівно переписані фактичні обставини кримінального правопорушення, оскільки термін «фактичні обставини кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення» має різний правовий характер, що повинно враховуватись стороною обвинувачення».

Так, системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства свідчить, що обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду. Тому він має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.

Розуміння поняття «формулювання обвинувачення» як складової частини обвинувального акта має визначатися у логічному зв`язку з положеннямист. 373 КПКУкраїни, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним». Так, п. 2 ч. 3ст. 373 КПКвстановлено, що у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Таким чином, на підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК зміст формулювання обвинувачення як складової частини обвинувального акта, яке лише буде підлягати доведенню стороною обвинувачення під час судового розгляду та в аспекті ст. 338 КПК не завжди може бути остаточним на момент його надходження до суду, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення.

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні відповідає зазначеним вимогам.

Також, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими й посилання суду в оскаржуваній ухвалі на те, що «при викладенні фактичних обставин та формулюванні обвинувачення слідчим та прокурором застосовано таблична форма викладення даних, яка не розкриває суті обвинувачення, не містить даних, що є об`єктивною та суб`єктивною складовою складу злочину, що інкримінується обвинуваченій ОСОБА_5 »

Відповідно до змісту обвинувального акту у формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 191 КК України зазначені місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форма вини і мотиви кримінального правопорушення, а у таблиці, яка є складовою обвинувального акту, конкретизовані обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, які слідчий і прокурор вважають встановленими, а саме, дата банківських операцій, суми видатків з рахунку та оприбуткування по касових книгах та касових ордерах, суми привласнення грошових коштів, реквізити первинних документів (чеків) та банківських рахунків, на що обґрунтовано посилається представник потерпілого в апеляційній скарзі.

Враховуючи, що згідно з ч. 3ст. 314 КПК Українина стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогамст. 291 КПК України, а обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

При цьому, на переконання колегії суддів, приймаючи рішення за результатами підготовчого судового засідання, місцевий суд має виходити із положень ст. 22, ст. 26 КПК Українищодо змагальності та диспозитивності кримінального провадження та положень ст. 337 КПК України, яка визначає межі судового розгляду, який проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а обов`язок доказування обставин, передбачених ст.. 91 КПК України, відповідно до ст. 92 КПК України, покладається під час судового розгляду на прокурора.

Зазначені положення норм процесуального законодавства судом першої інстанції не було враховано належним чином.

Таким чином під час апеляційного розгляду колегією суддів не було встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_5 ,які б перешкоджали суду першої інстанції призначити кримінальне провадження до судового розгляду, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора та представника потерпілого є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України та повернення обвинувального акту прокурору є помилковим, у зв`язку з чим апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого підлягають до задоволення, ухвала суду на підставі ст. 409 КПК України у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги представника потерпілого ТОВ «МАРКО ФАРМ ЛТД» - адвоката ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 8 липня 2020 року, якою задоволено клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурора та обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12016100100010778 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України повернуто прокурору, скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3