ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" травня 2010 р.
Справа № 12/362-10
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький
до Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький
про стягнення 18043,59 грн.
Суддя Шпак В.О.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1 - приватний підприємець;
ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 07.04.10 року
відповідача: ОСОБА_4 - приватний підприємець
ОСОБА_5 - представник за довіреністю від 03.09.09 року
Рішення приймається 13.05.2010року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Суть спору:
Позивач - Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся із позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення про стягнення 18043,59 грн. А саме, орендної плати за користування орендованим приміщенням протягом чотирьох місяців у розмірі 1800 грн. 00 коп. (450 грн. 00 коп. х 4 місяці (грудень 2007 року, січень, лютий, березень 2008 року), три процента річних від простроченої суми - 96 грн. 98 коп. та інфляційних - 385 грн. 14 коп., використаної електричної енергії в сумі 4961 грн. 47 коп. (грудень 2007 року - 1157 грн. 45 коп., + січень 2008 року - 1221 грн. 24 коп. + лютий 2008 року - 1649 грн. 56 коп. + березень 2008 року - 933 грн. 22 коп.), вартості витрат спеціальної техніки, яка належить позивачу в сумі 3800 грн. та вартості вивезення і утилізації відходів від виробництва відповідача, яка складає 7000 грн.
В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача: орендної плати за користування орендованим приміщенням протягом чотирьох місяців у розмірі 1800 грн. 00 коп. (450 грн. 00 коп. х 4 місяці (грудень 2007 року, січень, лютий, березень 2008 року), три процента річних від простроченої суми - 102 грн. 70 коп. та інфляційних - 412 грн. 14 коп. Крім того, Відповідач використовував орендоване приміщення для виробництва дерев'яної продукції. Зокрема ним було виготовлено 3500 дерев'яних піддонів (перероблено 274 куб. м. половника дерева тополя), про що свідчать трудова угода, укладена між Відповідачем та гр. ОСОБА_6 та акти про виконані роботи. Для виробництва дерев'яної продукції Відповідач використовував електричну енергію, яка подавалася через вимірювальні пристрої Позивача без згоди останнього. Вартість спожитої електричної енергії Відповідачем для виробництва 3500 дерев'яних піддонів була сплачена Позивачем згідно з укладеного з ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" договору постачання електричної енергії. в сумі 4961 грн. 47 коп. (грудень 2007 року - 1157 грн. 45 коп., + січень 2008 року - 1221 грн. 24 коп. + лютий 2008 року - 1649 грн. 56 коп. + березень 2008 року - 933 грн. 22 коп.). Після припинення дії договору оренди, укладеного між Відповідачем та Позивачем, від виробництва Відповідачем 3500 дерев'яних піддонів залишилися відходи. Для вивезення та утилізації відходів Позивачем було укладено договір з ФОП ОСОБА_7 за вивіз та утилізацію відходів від діяльності Відповідача Позивач сплатив ФОП ОСОБА_7 7500 грн.
Всього просить стягнути з відповідача 12 461грн.47коп. збитків.
Відповідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що заява позивача відповідає положенням чинного законодавства вона підлягає задоволенню.
Відповідач позов не визнав. У відзиві зазначив, що між сторонами не було орендних правовідносин. Плату за оренду встановлено символічно, оскільки між сторонами фактично існувала спільна діяльність по використання його обладнання. Вимога позивача щодо стягнення оплати орендної плати не підтверджена документальним зверненням до нього (вимоги, претензії або рахунку для здійснення оплати). Відповідно до п. 3.2. Договору оренди Орендодавець набуває права вимоги оплати не пізніше 10 банківських днів з дня пред'явлення орендодавцем рахунку для здійснення оплати. Право вимоги у ПП ОСОБА_1 виникає, або могло б виникнути з моменту пред'явлення ним мені вимоги про оплату. Позивачем не подано належних доказів, які б свідчили про те що відповідачем неправомірно використано електричну енергію, яку він оплатив, а також не підтверджено належними доказами суму вартості використання спеціальної техніки, яка складає 3 800грн. Не підтверджено, на думку відповідача, понесення ним витрат в сумі 7000грн. на вивезення та утилізацію відходів, залишених Орендарем після закінчення дії Договору. В уточненні позовних вимог, відповідач зазначив, що відповідно до Договору оренди землі №040774200271 від 25.12.2007 року позивач мав право на оренду землі по АДРЕСА_1. Це саме ця спірна територія оренди приміщення. ОСОБА_1 не подав до суду будь-яких обґрунтувань на своє право здавати в оренду приміщення відповідно до названого вище Договору оренди. Відповідно ст.761 ЦК України має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Просить в позові відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 3 грудня 2007 року було укладено договір оренди нежитлового приміщення.
Відповідно до п.п.1.1,1.2 даного договору Позивач передав ФОП ОСОБА_2 у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 30 м2. для розміщення обладнання, визначеного додатком №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною. Строк оренди за цим Договором становить один рік.
Згідно п.3.1 договору оренди від 3.12.2007 року плата за користування орендованим майном становила 450 грн. 00 коп. на місяць з урахуванням її індексації.
Орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 банківських днів з дня пред‘явлення Орендодавцем рахунку для здійснення оплати (п.3.2 Договору).
Пунктом 5.4 Договору сторони встановили, що дія договору може бути достроково припинена на вимогу будь-якої Сторони, за умови попередження іншої Сторони за 10 календарних днів.
02.04.2008року ФОП ОСОБА_2 отримав від Орендодавця лист-попередження про припинення договору оренди відповідно до п. 5.4 Договору.
В ст.604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приймаючи до уваги, положення п.5.4 договору, суд дійшов до висновку, що сторони розірвали договір оренди від 3.12.2007року за погодженням сторін 12.04.2008року (через 10 календарних днів з дня отримання повідомлення).
Про те, що договір є розірваним підтвердив у судовому засіданні і Орендар (ФОП ОСОБА_2.)
6.05.2008 року, 26.05.2008 року, звертався до Відповідача з листами про сплату орендної плати за 4 місяці. Проте Відповідач не відреагував на прохання Позивача.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
У відповідності із п.1 та 6 ст. 283 Господарського процесуального кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
В п. 3.2 договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 банківських днів з дня пред‘явлення Орендодавцем рахунку для здійснення оплати.
Позивач стверджує, в листах від 06.05.2008р. та від 26.05.2008р. він ставив вимогу про сплату орендної плати. Однак, із змісту листів вбачається, що він не зазначав конкретну суму, яка підлягає сплаті. Рахунки для оплати ним не виставлялись, як того вимагають положення договору оренди.
Проте, 07.04.2010року позивач направив на адресу (адресу реєстрації) відповідача вимогу про сплату орендної плати разом з рахунками за грудень 2007 року, січень, лютий, березень 2008 року на суму 1800грн.(доказ направлення в матеріалах справи: опис цінного листа та квитанція від 07.04.2010р).
Таким чином, на думку суду, позивач виконав свої зобов‘язання щодо направлення відповідачу рахунків для оплати (п.3.2,Договору).
Відповідач свого зобов‘язання стосовно сплати орендної плати не виконав, вимогу позивача залишив без задоволення.
Згідно пунктів 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_2 1800грн. орендної плати за грудень 2007 року, січень, лютий, березень 2008 року є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню.
Доводи ФОП ОСОБА_2, що між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин щодо оренди нежитлового приміщення що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 30 м2 судом не приймаються оскільки в матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками договір від 03.12.2007року. Його посилання на те, що між сторонами фактично існували правовідносини спільної діяльності по використанню майна є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Крім того, вказане приміщення було фактично передано в оренду, про що свідчить п.2.1 Договору оренди від 03.12.2007р. Зазначення в договорі обов‘язку Орендаря надавати Орендодавцю право користування своїм майном (п.4.1 Договору), не спростовує наявності орендних правовідносин між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Господарського процесуального кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу три процента річних від простроченої суми - 102 грн. 70 коп. та інфляційних - 412 грн. 14 коп.
З розрахунку позивача вбачається, що позивачем вказані нарахування здійснено за період з 01.06.2008р. по 19.04.2010р.
Судом при визначенні строку виконання зобов’язання, що є підставою для стягнення боргу, крім вищенаведених норм ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, враховано також положення пунктів 4.1., 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, відповідно до яких нормативний строк пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України становить 4 дні з дня, наступного за днем подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку.
Позивачем подано до справи опис цінного листа та квитанцію від 07.04.2010р. про направлення відповідачеві (за адресою його державної реєстрації вул.. Суворова,16) рахунків для оплати.
Тобто, відповідач вважається отриманим рахунки 11.04.2010р.
Таким чином, обов’язок про здійснення оплати орендної плати у відповідача виник з 21.04.2010року (не пізніше 10 банківських днів з дня пред‘явлення Орендодавцем рахунку для здійснення оплати –п. 3.2 Договору).
Позивачем здійснено розрахунок 3 % річних і інфляції по 19.04.2010року.
З огляду на викладене, в задоволенні вимог щодо стягнення три процента річних від простроченої суми - 102 грн. 70 коп. та інфляційних - 412 грн. 14 коп. необхідно відмовити, оскільки у Орендаря не виникло зобов’язання щодо оплати за вказаний позивачем період.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною
Позивач в якості збитків просить стягнути з відповідача вартість електричної енергії в сумі 4961 грн. 47 коп. (грудень 2007 року - 1157 грн. 45 коп., + січень 2008 року - 1221 грн. 24 коп. + лютий 2008 року - 1649 грн. 56 коп. + березень 2008 року - 933 грн. 22 коп.), яку, на його думку, неправомірно використав відповідач.
Як було встановлено судом, договір сторони розірвали 12.04.2008року.
Оцінивши докази по справі та заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.
По-перше, позивач просить стягнути збитки у вигляді використаної електроенергії за той період коли відповідач користувався орендованим приміщення на підставі договорі оренди.
По –друге, самим договором оренди питання використання електричної енергії, порядок оплати не врегульовано.
При вирішенні вимоги позивача стосовно стягнення 7500 грн. вивезення та утилізації відходів, суд виходить з наступного.
У позовній заяві (в заяві про зменшення вимог від 19.04.2010р) позивач як на підставу позовних вимог посилається на ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Недоведеність хоч одного з елементів складу правопорушення виключає можливість задоволення судом позовних вимог, заявлених у такий спосіб.
В абз.2 п.1 Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди” ( від 01.04.19994 року № 02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 04-5/239)зазначено : „Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з’ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)”.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
За нормою ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В силу ст. 34 Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Позивач як на неправомірну поведінку відповідача зазначає –залишення ним відходів від виробництва 3 500 дерев’яних піддонів.
Однак, однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював свою діяльність до 12.04.2008року, тобто під час дії договору оренди.
З договору оренди вбачається, що сторони не обумовили (погодили) порядок вивезення чи утилізації відходів, порядку покладення витрат з цим пов’язаних.
Отже, твердження відповідача, що в даному випадку наявна неправомірна поведінка відповідача є безпідставним.
Посилання позивача як на доказ понесення ним збитків за вивезення (утилізацію) відходів на накладну №01/05 від 25 лютого 2010року, суд не може прийняти як належний та допустимий доказ, оскільки із вказаної накладної не видно, що відходи вивозились саме з території позивача і те що ці відходи виникли саме від діяльності ПП ОСОБА_2.
З огляду на викладене, в стягненні 7 500грн. збитків необхідно відмовити.
У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –
в и р і ш и в:
Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький до Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький про стягнення 14 776грн.31грн., а саме 1800грн. заборгованості по орендній платі, 102грн. 70коп. 3 % річних, 412грн.14коп. інфляції, збитків у вигляді використаної електроенергії в сумі 4961грн.47коп. та 7500 грн. за вивезення та утилізацію відходів задоволити частково.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_2) - 1800грн. (одна тисяча вісімсот гривень) заборгованості по орендній платі, 18грн. 03коп. (вісімнадцять гривень 03коп.) державного мита, 28грн. 79коп. (двадцять вісім гривень 79коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В частині стягненні 102грн. 70коп. 3 % річних, 412грн.14коп. інфляції, збитків у вигляді використаної електроенергії в сумі 4961грн.47коп. та 7500 грн. за вивезення та утилізацію відходів у позові відмовити.
Заходи забезпечення позову про накладення арешту на майно Приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, вжиті ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.02.2010р. скасувати.
Суддя
Віддруковано в 3 примірниках: 1. До справи; 2. Позивачу; 3. Відповідачу;
Суд | Господарський суд Хмельницької області |
Дата ухвалення рішення | 13.05.2010 |
Оприлюднено | 27.12.2010 |
Номер документу | 9439858 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Хмельницької області
Шпак В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні