Рішення

від 26.01.2021 по справі 473/4442/20

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4442/20

РІШЕННЯ

іменем України

"26" січня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ Приват Банк , Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зобов`язання зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - звернулася до суду з позовом до АТ КБ Приват Банк (далі відповідач 1), Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі відповідач 2) про зняття арешту з нерухомого майна в якому вказувала, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/12 часток в праві власності на чотири земельні ділянки, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Олександрівської селищної ради Вознесенського району площами 3,637 га (кадастровий номер 4822055000:01:000:0060), 0,6429 га (кадастровий номер 4822055000:03:000:0751), 0,0054 га (кадастровий номер 4822055000:02:000:0929), 0,0960 га (кадастровий номер 4822055000:02:000:0418) і при намірі здійснити реєстрацію права оренди цих земельних ділянок він отримав відмову реєстратора з обґрунтуванням наявності зареєстрованого Державним реєстратором Вознесенського міськрайонного управління юстиції обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №7438888 (спеціальний розділ) від 23.10.2014 року стосовно арешту всього нерухомого майна.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача вказував, що згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешт був накладений згідно постанови державного виконавця ВДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області від 27.06.2014 року про арешт на майно боржника, який на теперішній час не знятий, але ніяких боргових зобов`язань за виконавчими провадженням позивач не має, в т.ч. і перед АТ КБ Приват Банк , виконавче провадження про стягнення на користь АТ КБ Приват Банк кредитної заборгованості, оскільки 30.10.2020 року поза виконавчим провадженням здійснив погашення заборгованості, що підтверджується гарантійним листом банку.

Посилаючись на необхідність усунення порушення права позивача, як власника майна, представник позивача просив позов задовольнити.

В судове засідання позивач та представник позивача ОСОБА_2 не з`явилися, представник позивача суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності та про підтримання позовних вимог.

Представник відповідача АТ КБ Приват Банк в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Представник Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

У частині першій статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення . У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 був стороною виконавчого провадження №53869671, яке було відкрито 03.05.2017 року і завершено станом на 11.06.2018 року, заперечення проти арешту (опису) майна, не пов`язані зі спором про право на це майно, є вимогою припинення дії, яка порушує право власності і не стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, а тому вимогу слід розглядати не за правилами розділу VII ЦПК України, а в позовному провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/12 часток в праві власності на чотири земельні ділянки, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Олександрівської селищної ради Вознесенського району площами 3,637 га (кадастровий номер 4822055000:01:000:0060), 0,6429 га (кадастровий номер 4822055000:03:000:0751), 0,0054 га (кадастровий номер 4822055000:02:000:0929), 0,0960 га (кадастровий номер 4822055000:02:000:0418), вказане право власності виникло в порядку спадкування на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду від 07.02.2017 року і було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.04.2017 року, номер запису про право власності 20027915 і при намірі здійснити реєстрацію права оренди цих земельних ділянок він отримав відмову реєстратора з обґрунтуванням наявності зареєстрованого Державним реєстратором Вознесенського міськрайонного управління юстиції обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №7438888 (спеціальний розділ) від 23.10.2014 року стосовно арешту всього нерухомого майна.

07.08.2017 року ОСОБА_1 уклав договір оренди вказаних земельних ділянок з ПП Укрінтерпостача і при намірі здійснити реєстрацію права оренди цих земельних ділянок він отримав відмову реєстратора з обґрунтуванням наявності зареєстрованого Державним реєстратором Вознесенського міськрайонного управління юстиції обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №7438888 (спеціальний розділ) від 23.10.2014 року стосовно арешту всього нерухомого майна.

Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешт був накладений згідно постанови державного виконавця ВДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області від 27.06.2014 року про арешт на майно боржника ОСОБА_1 , який на теперішній час не знятий, підставою накладення арешту зазначено вказану постанову.

З метою з`ясування наявних боргових зобов`язань боржника встановлено, що він зобов`язаний був сплачувати на користь АТ КБ Приват Банк кредитної заборгованості.

Із відповіді державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) слідує, що це виконавче провадження було завершено, виконавчі документи повернені стягувачу, станом на 11.06.2018 року виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 на виконанні не перебувають, питання про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 не було вирішено.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 червня 2016року № 1404 Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404 ), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, в тому числі, встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи.

Водночас, норми Закону № 1404 містять комплекс дій обов`язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення. Одним із його заходів є звернення стягнення на майно боржника, яке відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1404 полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження № 1404 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 56 Закону № 1404, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку. Отже, як закінчення виконавчого провадження, так саме повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

При цьому, підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 11.06.2018 року). Зокрема, арешт знімається в разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження ).

Суд не вбачає у діях державного виконавця ВДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області при поверненні виконавчого документу стосовно боржника ОСОБА_1 бездіяльності щодо не зняття арешту з нерухомого майна належного йому, а тому триваюче порушення права власності ОСОБА_1 на майно з часу погашення кредитної заборгованості шляхом не зняття арешту з нього за відсутності будь яких інших боргових зобов`язань, підлягає припиненню шляхом зобов`язання державного виконавця зняти арешт з майна.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , оскільки згідно зі статтею 126 ЦПК позивач вправі об`єднати в одній позовній заяві кілька однорідних позовних вимог, пов`язаних між собою, в одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна.

При цьому, якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно.

Таким чином, судом встановлено, що:

-на все майно належне ОСОБА_1 накладено арешт, право власності на належне йому майно (земельні ділянки) виникло після накладення арешту на майно, арешт на майно продовжує діяти на теперішній час;

-на час розгляду справи встановлено заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ Приват Банк в межах виконавчого провадження існувала до його завершення станом на 11.06.2018 року, а позивач поза межами виконавчого провадження 30.10.2020 року, сплатив кредитну заборгованість перед АТ КБ Приват Банк внаслідок чого банк надав довідку, що він станом на 10.11.2020 року не має заборгованості, інших незавершених виконавчих проваджень, які б обумовлювали необхідність існування накладеного на майно арешту, не існує, внаслідок чого самостійне скасування виконавцем арешту є неможливим.

За встановлених обставин, суд вважає, що наведені обставини свідчать, що існування арешту майна позивача при визнанні державним виконавцем факту завершення всіх виконавчих проваджень відносно позивача порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано завершено, а відтак позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ Приват Банк , Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зобов`язання зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з усього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , що накладений постановою про арешт майна боржника від 27.06.2014 року; дата державної реєстрації обтяження - 23.10.2014 року; реєстратор - Державний реєстратор Вознесенського міськрайонного управління юстиції; номер запису про обтяження - №7438888 (спеціальний розділ).

Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: О.Є. Старжинська