Ухвала

від 26.01.2021 по справі 490/8891/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

490/8891/20

н\п 1-кс/490/520/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з погодженим із прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання вказав, що в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №42020151300000051 від 16.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

30.09.2020 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 було обгрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Згідно інформації про право власності на нерухоме майно, у приватній власності ОСОБА_6 на момент повідомлення про підозру перебувала квартира АДРЕСА_1 . 10.10.2020 року ОСОБА_6 , будучи підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, розуміючи, що санкція статті передбачає конфіскацію майна як виду покарання, за договором дарування передав право повної приватної власності на вищевказану квартиру своїй дружині ОСОБА_5 .

19.01.2021 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна, тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є необхідність накласти арешт на вищевказане майно.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив задовольнити.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України зазначене клопотання розглядається без повідомлення власника майна.

Заслухавши пояснення слідчого, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: правову підставудля арештумайна; можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

ОСОБА_6 підозрюється увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.5ст.191КК України,яке відноситьсядо категоріїособливо тяжкихзлочинів таза вчиненняякого передбаченопокарання увиді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Підозра є обґрунтованою, підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження.

Разом з тим, оскільки на момент подання клопотання про накладення арешту на майно, квартира АДРЕСА_1 підозрюваному ОСОБА_6 не належить,у задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7