Рішення

від 26.01.2021 по справі 497/1763/2020

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.01.2021

Справа № 497/1763/2020

Провадження № 2/497/183/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Сітченка М.М.

без участі сторін,

розглянувши, у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права в порядку спадкування на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з названим позовом та просить постановити рішення, яким визнати за нею в порядку спадкування право на земельну частку (пай) під багаторічними насадженнями в розмірі:

- 0,60 умовних кадастрових гектара на підставі сертифікатів серії ОД № 0211393 та серії ОД №0211392, що розташовані на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, як за спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , Спадкоємцем після його смерті була дружина ОСОБА_2 , яка успадкувала усе належне спадкодавцю майно та права на земельну частку пай в розмірі 0.30 умовних кадастрових гектара, що розташована території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, право на яку не було реалізовано померлим за життя.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . До складу спадщину якої також входило право на земельну частку пай в розмірі 0.30 умовних кадастрових гектара, що розташована території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, яке не було нею реалізовано за життя, а також те право, яке нею було успадковано після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Вона, позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 , та як є її донькою, і всю спадщину прийняла шляхом подачі заяви нотаріусу про оформлення земельних часток (паїв) під багаторічними насадженнями, але їй було відмовлено у зв`язку з тим, що не було надано жодного оригіналу документу, що підтверджує право ці земельні частки (паї).

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Позивач підтримала свої вимоги, наполягала на їх задоволенні, про що подала відповідну заяву, та розгляд справи просила проводити у її відсутність (а.с.112).

Відповідач Кубейська сільська рада Болградського району Одеської області до суду не прибув, про час та місце проведення підготовчого розгляду сповіщений належним чином (а.с.25). Позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив розглянути справу без участі представника, про що надав відповідну заяву (а.с.113).

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини, а саме між сторонами виник спір із правовідносин, що виникають із спадкових прав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входило усе належне йому майно, в тому числі право на земельну частку пай у землі, яка перебувала у колективній власності в КСП Кубей розміром 2.0 умовних кадастрових гектара, згідно сертифікату серії ОД №0211393, виданого в 1997 році на підставі рішення Болградської районної державної адміністрації Одеської області від 13.09.1996 року за № 738 (а.с.16).

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 була його дружина ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 12.03.1960 року Болградським районним відділом РАЦС Одеської області на підставі актового запису № 44 (а.с.38).

Спадкоємець ОСОБА_2 на день смерті спадкодавця була зареєстрована та фактично проживала в одному домоволодінні зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 143 від 15.01.2021 року Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області (а.с.111).

З матеріалів спадкової справи (а.с.30-46), наданої Одеським державним нотаріальним архівом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 вбачається, що з заявою від 13.12.2002 року про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , дружина померлого, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 (а.с.36,38) та їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності СВК Кубей с.Червоноармійське, Болградський район розміром кожний в 2.0 умовних кадастрових гектарах (а.с.45).

Як встановлено судом, спадщина відкрилася в момент смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто в період чинності ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Статтею 12 Закону України Про власність однією з підстав виникнення права власності є спадкування. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом (ст.524 ЦК УРСР).

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ч.1 ст. 549 ЦК УРСР.

Оцінивши всі надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивач довів факт вступу, в порядку визначеному п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР ОСОБА_2 в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_3 .

А відтак, ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка, і успадкувала земельну частки (пай) в землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Кубей" в розмірі 0.30 умовних кадастрових гектарах у вигляді багаторічних насаджень, однак належним чином не оформила правовстановлюючий документ на неї.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина:

- на земельну частку (пай) в землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Кубей" в розмірі 0.30 умовних кадастрових гектарах у вигляді багаторічних насаджень, яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ОД № 0211392 від 1997 року на право на земельну частку, виданого Болградською районною державною адміністрацією на підставі рішення №738 від 13.09.1996 року (а.с.16);

- на земельну частку (пай) в землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Кубей" в розмірі 0.30 умовних кадастрових гектарах у вигляді багаторічних насаджень, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ОД № 0211393 на право на земельну частку, та була успадкована ОСОБА_2 , але не оформлена своєчасно згідно вимог чинного законодавства.

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 , що підтверджується:

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданого 12.11.1964 року Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області, актовий запис №87;

- свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданим 29.10.1988 року (а.с.13,14).

З копії матеріалів спадкової справи №277/2012, надісланої Одеським державним нотаріальним архівом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.50-106) слідує, що позивач ОСОБА_1 звернулася до Болградської районної державної нотаріальної контори 11.07.2012 року з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 (а.с.55), та їй було видано свідоцтво на право на спадщину за законом на житловий будинок, на земельну ділянку площею 3.45 га. та грошові внески (а.с.84,87,99).

За повідомлення Відділу у Болградському районі Головного управління держгеокадастру в Одеській області від 13.01.2021 року вбачається, що згідно наявних у відділі у Болградському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 року за гр. ОСОБА_2 зареєстрована земельна ділянка на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області:

- площею 3.45 га на підставі державного акту серії ЯА №154334 (кадастровий номер №1-5121487000:01:007:0636 (1.7567 га) кадастровий номер №2-5121487000:01:007:0503 (1.6925 га), зареєстрованого за №010551800424, від 11.10.2005 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до державного акту додано сертифікати на право на земельну частку (пай) на гр. ОСОБА_2 серії ОД №0211392, розміром 2.0 умовних кадастрових гектарів, реєстр №619; на гр. ОСОБА_3 серії ОД №0211393, розміром 2.0 умовних кадастрових гектарів, реєстр №618 (на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.12.2002 року НОМЕР_6 право надано ОСОБА_2 ) на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області (а.с.110).

Громадяни-члени КСП Кубей , у тому числі і гр. ОСОБА_2 , реалізували своє право власності на земельні ділянки лише під ріллею. Таким чином, залишилось не реалізованим право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 саме на багаторічні культури: 0.60 умовних кадастрових га (0.30 умовних кадастрових га - за особистим сертифікатом та 0.30 умовних кадастрових га - за успадкованим сертифікатом) (а.с.110).

Середній розмір земельної частки (пай) в колишньому КСП Кубей становить 2.0 умовних кадастрових га (в тому числі: рілля - 1.68 у.к.га, сади - 0.0574 у.к.га, виноградники - 0.2526 у.к.га) (а.с.110).

Під час виділення в натурі на місцевості земельних ділянок державні акти були видані пайщикам лише на земельні ділянки під ріллею, право на землю під багаторічними насадженнями (сади та виноградники) реалізовано не було.

Таким чином, розмір земельної частки (паю) на які мають право громадяни власники земельних часток паїв складає 0.31 га (0.0574 + 0.2526).

Оскільки право на земельні частки (паї) визначалася в умовних кадастрових гектарах, то число яким зазначалася відповідна площа завжди округлювалася до десятих (одна цифра після коми), то в усіх документах, які складалися з цього приводу завжди зазначалася площа 0.3 у.к.га.

Позивач мала намір оформити належним чином своє право на земельні частки (паї), однак приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 за життя не зареєструвала належним чином своє право (а.с.19).

Правовідносини з приводу спадщини регулюються відповідними нормами ЦК України.

За ч. 2 ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

Положеннями ст.ст.1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Разом з цим її, позивача ОСОБА_1 право порушено, оскільки вона позбавлена можливості в позасудовому порядку реалізувати у повному обсязі свої спадкові права, хоча володіє всіма необхідними законними підставами для цього, оскільки за час свого життя ОСОБА_2 не оформила належним чином своє право на земельні частки (паї) розміром 0.30 у.к.га та право на земельну частку (пай) розміром 0.30 га на багаторічні насадження, що успадковано нею.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Пунктом 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності в 2002 році передбачено, що відповідно до формулювань Указу Президента України від 08 серпня 1993 року № 720/95 слід розуміти, що сертифікат на право на земельну частку (пай) має не правовстановлююче, а правопосвідчувальне значення, тобто право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку (пай) та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року № 899-VІ (надалі Закон) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Статтею 1 Закону визначено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), а саме:

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом…

Також ч. 3 ст. 1 цього ж Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно ст. 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Частиною другою цієї статті визначено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Стаття 3 Закону визначає підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Як роз`яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, судом встановлено на підставі належних і допустимих доказів, що ОСОБА_2 мала право на дві земельні частки (паї) розміром кожна по 0.30 умовних кадастрових гектара під багаторічними насадженнями у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Кубей.

Проте за час свого життя ОСОБА_2 , не змогла реалізувати своє право на ці земельні частки (паї) зі складом сільськогосподарських угідь у вигляді багаторічних насаджень, та не отримала відповідних державних актів.

З огляду на зазначене, позивач згідно вимог чинного законодавства успадкувала дане право, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктами 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

При таких обставинах суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про визнання за нею права в порядку спадкування на земельні частки (паї) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.81, 152 Земельного Кодексу України, ст.ст.328, 373, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, та керуючись ст.ст.4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права в порядку спадкування на земельну частку (паї) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 06 січня 2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , право на земельну частку (пай) в землі, яка перебувала у колективній власності КСП Кубей , розміром 0.60 умовних кадастрових гектара на підставі сертифікатів серії ОД № 0211393 та серії ОД №0211392 виданих в 1997 році, що розташовані на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Болградський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя С.В.Кодінцева