Рішення

від 25.01.2021 по справі 504/3665/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/3665/19

Провадження № 2/504/620/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021 року смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Мельникової В.М., -

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні, в залі суду № 10, позовну заяву ОСОБА_1 , паспорт громадянина серії НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , паспорт громадянина серії НОМЕР_2 , про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, яким просить суд:

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на дві третини земельної ділянки площею 0,2813 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5122755400:03:001:0009, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на дві третини земельної ділянки площею 0,250 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122755400:03:001:0008, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 31.11.2019 року було відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання.

Позивач у позові зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

12.05.2020 року до Комінтернівського районного суду Одеської області від ОСОБА_2 надійшла заява, якою відповідач просить розглядати справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2020 року було задоволено клопотання позивача про витребування з Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області належним чином завірену копію спадкової справи № 165/2019 заведеної до майна ОСОБА_3 , 1950 р.н., померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.01.2021 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшла копія спадкової справи, заведеної Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області за №165/2019 заведеної до майна ОСОБА_3 , 1950 р.н., померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи положення ч.3 ст. 200 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення суду в підготовчому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, уважно вивчивши доводи позову, суд дійшов до наступного:

За життя ОСОБА_3 на праві власності належало наступне нерухоме майно:

-дві третини житлового будинку під

АДРЕСА_1 . Підставою набуття права власності є свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 04.12.2002 р., державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В.

-земельна ділянка, загальною площею 0,250 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ; підставою набуття права власності є рішення органу місцевого самоврядування (рішення Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 22.11.2005 року, №330-IV; кадастровий номер 5122755400:03:001:0008; спільна часткова власність із невизначеними частками: власник - ОСОБА_3 , державний акт Серія ЯГ №292391; власник - ОСОБА_2 , державний акт Серія ЯГ №292391;

-земельна ділянка, загальною площею 0,281 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення ; підставою набуття права власності є рішення органу місцевого самоврядування (рішення Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 22.11.2005 року, №330-IV; кадастровий номер: 5122755400:03:001:0009; спільна часткова власність із невизначеними частками: власник - ОСОБА_3 , державний акт Серія ЯГ №292392; власник - ОСОБА_2 , державний акт Серія ЯГ №292392.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилася спадщина.

До Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_1 - дружина померлого та ОСОБА_4 - донька померлого.

Отже, особами, які прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , є його дружина - ОСОБА_1 та його донка - ОСОБА_4 , відповідно існують правові підстави для закликання до спадкування як спадкоємців першої черги за законом.

ОСОБА_5 - донька померлого, - подала до Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області заяву про відмову від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 .

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як спадкоємцями першої черги за законом, і які закликані до спадкування, та які прийняли спадщину, 04.07.2019 року було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна.

Між позивачем та відповідачем існує спір щодо розмірів часток у спірному нерухомому майні.

Відповідно до цього договору до ОСОБА_1 має відійти спірні земельні ділянки.

04.07.2019 року державним нотаріусом другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на дві третини житлового будинку під номером АДРЕСА_1 .

12.07.2019 року державним нотаріусом другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області було видано ОСОБА_1 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зі змісту якої вбачається, що для видачі свідоцтва про на спадщину за законом на частку земельної ділянки ОСОБА_1 подано нотаріально завірену копію Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №292391, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною площею 0,250 га, кадастровий номер 5122755400:03:001:0008.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається, що власниками земельної ділянки є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розмір часток яких не був визначений за життя спадкодавця ОСОБА_3 .

Оскільки оригінал цього Державного акту на право власності на земельну ділянку у спадкоємця відсутній нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

12.07.2019 року державним нотаріусом другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області було видано ОСОБА_1 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зі змісту якої вбачається, що для видачі свідоцтва про на спадщину за законом на частку земельної ділянки ОСОБА_1 подано нотаріально завірену копію Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №292392, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною плозею 0,281 га, кадастровий номер 5122755400:03:001:0009.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається, що власниками земельної ділянки є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розмір часток яких не був визначений за життя спадкодавця ОСОБА_3 .

Оскільки оригінал цього Державного акту на право власності на земельну ділянку у спадкоємця відсутній нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Вирішуючи питання позовних вимог відносно земельної ділянки, загальною площею 0,250 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , кадастровий номер 5122755400:03:001:0008, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною першою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вказані норми матеріального права встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд.

Власник, визначаючи юридичну долю збудовних будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір присадибної ділянки (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), на отримання якої у селах із земель державної або комунальної власності мають право громадяни України, складає не більше 0,25 га (пункт г частини першої статті 121 ЗК України ).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України ).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

Статтею 328 ЦК України передбачено , що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши цільове призначення спірної земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на праві власності, суд дійшов до висновку про задоволення позову в цій частині, та визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки на цій земельній ділянці розташовані дві третини житлового будинку позивача, інші будівлі та споруди, а сама земельна ділянка, площею 0,25 га, призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, власником яких у відповідній частці є позивачка.

Вирішуючи питання позовних вимог в частині позову про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на дві третини земельної ділянки площею 0,2813 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5122755400:03:001:0009, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного:

Суд звертає особливу увагу на те, що у положенні ст.381 ЦК України законодавець зробив спробу об`єднати в один об`єкт права власності і земельну ділянку, і будинок, на якій він розташований і ввів поняття садиба .

Так, згідно ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Садиба як об`єкт права власності належить до індивідуально визначених речей, і є складною річчю, оскільки присадибна земельна ділянка утворює єдине ціле з житловим будинком, іншими будівлями і спорудами, що на ній розташовані, багаторічними насадженнями тощо.

Садиба є річчю подільною, адже частина садиби може бути виділена в натурі, в результаті чого створюється окремий об`єкт права власності, що підлягає державній реєстрації

На переконання суду складовими садиби є: земельна ділянка; житловий будинок; господарсько-побутові будівлі; наземні і підземні комунікації; багаторічні насадження.

Садиба як вид житла складається з кількох об`єктів нерухомості, які є самостійними видами нерухомості.

При цьому кожна з них, взята окремо, не є житлом за функціональним призначенням.

Зокрема, земельна ділянка, господарсько -побутові будівлі, багаторічні насадження не є житлом у прямому розумінні цього терміну.

Отже, можно дійти до висновку, що ключовим елементом садиби є наявність саме житлового будинку, тобто якщо це буде садовий або дачний будинок, при наявності всіх інших складових, це вже не можна буде вважати садибою.

Разом із тим, такі складові садиби як багаторічні насадження відповідно до ч.2 ст.22 ЗК України належать до земель сільськогосподарського призначення.

Водночас, суд звертає увагу, що земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки відповідно до ст. 40 ЗК України відносяться до земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.

Таким чином очевидно є те, що законодавець об`єднав у визначенні садиби дві категорії земель (ст. 19 ЗК): землі житлової та громадської забудови та землі сільськогосподарського призначення .

Згідно з частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положеннями частини другої статті 22 та статті 19 ЗК України, багаторічні насадження це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Більш того, багаторічні насадження є видом земельних угідь у відповідності до додатку 4 Класифікація видів земельних угідь до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Відповідно до частини другої статті 79 ЗК України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Частиною другою статті 183 ЦК України встановлено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У відповідності до статті 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Оскільки насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, то відповідно насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, а тому при переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (особисте селянське господарство) до громадянина переходить також право власності на всі його складові частини, зокрема, насадження.

Згідно частини першої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно частини третьої статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Враховуючи викладене, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Багаторічні насадження як окремий вид об`єктів нерухомого майна також визначено у Законі України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

Але це розуміння багаторічних насаджень як об`єктів нерухомого майна не виходить за межі названого Закону, бо право власності на земельну ділянку поширюється в її межах, зокрема на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться відповідно до частини другої статті 79 Земельного кодексу України.

Відповідно до ГОСТ 26640-85 Землі. Терміни та визначення , затверджений постановою Державного комітету зі стандартів від 28.10.1985 за №3453.

Згідно пункту 27 ГОСТ 26640-85 багаторічне сільськогосподарське насадження - сільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові або трав`янисті багаторічні насадження, призначені для отримання врожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій.

До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться: сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін.

У пункту 4 ГОСТ 26640-85 під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції.

Таким чином, багаторічні насадження - це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, та/або окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об`єкт.

Таким чином, на переконання суду законодавець має на увазі, що багаторічні насадження - це насамперед земельна ділянка .

Отже, земельна ділянка відведена спадкодавцеві та відповідачеві з метою ведення особистого селянського господарства, за місцем розташування належного їм нерухомого майна- житлового будинку, є складовою садиби, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 так само мають бути задоволені, оскільки вони засновані на законі та обгрунтовані.

Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5, ч.1 п.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 43, 49, 200, 259 , 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , паспорт громадянина серії НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , паспорт громадянина серії НОМЕР_2 , про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на дві третини земельної ділянки площею 0,250 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122755400:03:001:0008, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на дві третини земельної ділянки площею 0,2813 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5122755400:03:001:0009, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.К. Барвенко