Рішення

від 12.01.2021 по справі 510/404/20

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/404/20

Провадження № 2/510/188/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Златі Н.С. на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 із ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія акту про перенесення в натуру меж земельної ділянки від 18.12.2003р.; копія державного акту серії ЯГ №939003 від 30.01.2007р. на право власності на земельну ділянку - земельні ділянки загальною площею 3,24 га, розташовані на території Плавнівської сільської ради Ренійського району Одеської області (масиви №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , ділянки №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ), виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копії розрахунків нормативної грошової оцінки земельних ділянок (в тестовому режимі); копія заяви позивача від 07.06.2019р. про прийняття спадщини за заповітом; копія свідоцтва про народження відповідачки; копія заповіту від 25.01.2019р., оформленого у тому числі і на ім`я позивача; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.11.2019р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є племінником ОСОБА_5 та був призначений спадкоємцем за заповітом свого дядьки - ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_5 належало майно:

на підставі державного акту серії ЯГ №939003 від 30.01.2007р. на право власності на земельну ділянку - земельні ділянки загальною площею 3,24 га, розташовані на території Плавнівської сільської ради Ренійського району Одеської області (масиви №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , ділянки №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ), виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На випадок смерті ОСОБА_5 розпорядився належним йому майном, 25.01.2019р. склав заповіт на ім`я позивача (щодо спадкування частини майна у вигляді земельних ділянок), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за заповітом. Про це свідчить його заява від 07.06.2019р. про прийняття спадщини, подана нотаріусу. Проте, незважаючи на своєчасне звернення позивача за прийняттям спадщини, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в нього відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідачка у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформив позивач.

У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки, про що 17.11.2019р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідні нотаріусу документи позивач надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачем не було оформлено, він не в змозі отримати дублікат державного акту про право власності на землю.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) державного акта на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі державного акту нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

Отже, після смерті ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняв спадщину за заповітом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_5 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачка на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначив позивач, після смерті ОСОБА_5 у нього були відсутні правовстановлюючі документи на спадкові земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину юридично, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у подачі ним заяви про прийняття спадщини, його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно подав заяву про прийняття спадщини, прийняв її за заповітом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233-1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-земельні ділянки загальною площею 3,24 га, із кадастровими номерами №5124184000:01:005:0306 (площа - 0,5146 га), №5124184000:01:003:0339 (площа - 2,7294 га), розташовані на території Плавнівської сільської ради Ренійського району Одеської області (масиви №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , ділянки №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ), виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ЯГ №939003 від 30.01.2007р. на право власності на земельну ділянку,

що належали ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник