Рішення

від 02.12.2020 по справі 205/9681/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

02.12.2020 Єдиний унікальний номер 205/9681/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/9681/2018

Номер провадження: 2/205/376/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомПершого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфір Олега Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю Техноком , про визнання недійсним договору, скасування рішення та витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфір Олега Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю Техноком , про визнання недійсним договору, скасування рішення та витребування майна .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в ході здійснення представницьких повноважень органом прокуратури встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра нежитлового приміщення № 153, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що створює загрозу порушення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування. Позивач наголошує на тому, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедури його відчуження, останнє вибуло від власника - територіальної громади міста поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпра. Разом з цим, Дніпровською міською радою, яка є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжито заходів, направлених на повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, що вибуло із власності територіальної громади поза її волею. Таким чином, вищевказане свідчить про бездіяльність Дніпровської міської ради у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор звертається із зазначеним позовом до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідачі у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подали.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Позивача Дніпровської міської ради також підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі виходячи з мотивів, що викладені у позовній заяві.

Державний реєстратор Покровської районної державної адміністрації Замфір Олег Миколайович за повідомленням Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області є звільненим з 29.12.2017 року. Вказаний учасник справи неодноразово про день та час розгляду справи повідомлявсячином. Однак, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від такого відповідача до суду не надходило.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Техноком у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Під час розгляду справи такий учасник справи зазначив, що подання позову прокурором в інтересах держави є безпідставним, так як прокурор просить витребувати майно на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, тобто позов подано не в інтересах держави, а територіальної громади - органу місцевого самоврядування. Крім того, позивач не є власником спірного приміщення. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б засвідчували момент набуття позивачем права власності на спірне приміщення. Звертає увагу суду, що відповідач є добросовісним набувачем, а витребувати майно у добросовісного набувача згідно з вимогами чинного законодавства можливо лише в певних (виключних) випадках, зокрема, у випадку, коли майно, що належить особі, вибуло з її володіння поза її волею. Вибуття майна поза волею власника не доведено.

У судове засідання з розгляду справи по суті вказаний учасник справи не з`явився.

Суд із вказаного приводу зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз`яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

Суд, враховуючи ту обставину, що представникам всіх сторін забезпечувалась реальна можливість надати свої пояснення по суті спору, у тому числі й у відкритому судовому засіданні, всім учасникам справи були створені належні та достатні умов для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, і враховуючи ту обставину що раніше суд неодноразово відкладав судові засідання через заяви представника відповідача, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи. У зв`язку із чим суд вважає за необхідне завершити розгляд справи по суті та ухвалити відповідне рішення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 04.01.2019 року клопотання Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено. Вирішено накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1344068312101), яке належить на праві власності ОСОБА_1 . А також, заборонити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та будь - яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладання договорів купівлі - продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь - які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 153, площею 244, 4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1344068312101) (а.с. 51-52 том 1).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2019 року позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфір Олега Миколайовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Техноком , про визнання недійсним договору, скасування рішення та витребування майна, були задоволені (а.с.98-103 том 1).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2020 року заочне рішення суду від 28.05.2019 року було скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Будь-яких інших процесуальних дій у справі (витребування доказів, забезпечення доказів тощо) судом не вживалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі Договору дарування нежитлової будівлі,посвідченого 23.03.2015 рокуприватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е. за реєстровим номером № 216, Дніпровській міській раді на праві приватної власності належить нежитлове приміщення № 153 у будинку АДРЕСА_1 (а.с.22).

Матеріалами справи підтверджено, що право власності на вказане нерухоме майно на момент укладання такого договору дарування було зареєстровано за дарувальником ПАТ ЄВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3264221 від 26.01.2015 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що було видане 26.01.2015 року Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Судом також встановлено, що після укладання та нотаріального посвідчення вказаного договору дарування речове право на нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення АДРЕСА_2 було зареєстровано за Дніпровською міською радою у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.03.2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 557772212101 (а.с. 25).

Судом також встановлено, що після набуття права власності на таке спірне майно Дніпровською міською радою, як власником, не ухвалювалось жодного рішення про необхідність відчуження у будь-який спосіб вказаної нежитлової будівлігуртожитку на користь третіх осіб.

Однак матеріалами справи підтверджено, що на підставі Договору купівлі-продажу б/н від 10.03.2000 року, укладеному між ТОВ фірма Елва (ЄДРПОУ 01546570) та ТОВ фірма Техноком (ЄДРПОУ 23931132), за останнім було зареєстровано 04.09.2017 року державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Замфіром О.М. право власності на спірне нежитлове приміщення № 153 по АДРЕСА_1 (а.с. 11, 31).

Оглядом вказаного договору встановлено, що останній укладено у простій письмовій формі. При цьому доказів реєстрації права власності за ТОВ фірма Елва (ЄДРПОУ 01546570) на вказаний об`єкт нерухомого майна на момент укладання такого спірного договору купівлі-продажу судом не здобуто.

Із матеріалів справи вбачається, що 16.06.2009 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ Фірма ЕЛВА .

Також матеріалами справи підтверджено, що згідно Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., право власності на нежитлове приміщення № 153 по АДРЕСА_1 , було відчужено Товариством з обмеженою відповідальністю Техноком на користь ОСОБА_1 , яка станом на день судового розгляду даної справи є власником такого нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 29-37).

Оскільки позивач наполягає на тому що вказане нерухоме майно вибуло з його власності поза його волею, то суд доходить висновку про наявність спору між сторонами із приводу речового права на таке майно, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду із вказаним позовом.

В даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах територіальної громади міста, міської ради з позовом про визнання правочину недійсним та витребування на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України на користь територіальної громади міста в особі міської ради із чужого незаконного володіння нерухомого майна.

У свою чергу, представник відповідача під час розгляду справи по суті наполягав на відсутності у прокурора таких повноважень на звернення до суду з вказаним позовом, оскільки чинним законодавством передбачено право прокурора виключно на представництво інтересів держави, а не відповідної територіальної громади міста чи органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає з цього приводу, що частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня1999 року за № 3-рп/99 інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної, безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Окрім цього, Конституційний суд України в цьому ж рішенні вказав, що поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У Законі України Про прокуратуру закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях. Таке представництво відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону здійснюється лише у випадках порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо: 1) захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, 2) відсутній компетентний орган.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року (справа № 915/20/18) інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та спосіб, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

В даному випадку, звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор у позовній заяві та своїх поясненнях зазначив, що орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, - Дніпровська міська рада не забезпечила належний захист інтересів держави, а саме не вжила заходів щодо повернення у власність територіальної громади міста спірного майна. При цьому прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави, яке полягає в тому, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відсутності правових підстав у юридичної особи виникло право власності на майно територіальної громади, що потягло за собою незаконне позбавлення права власності на майно, що належить до комунальної власності територіальної громади.

Таким чином, з огляду на наведені вимоги матеріального закону, та беручи до увагу ту обставину, що під час судового розгляду прокурор довів, що захист відповідних інтересів держави неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, то на думку суду, в даному випадку прокурор має право на звернення в цій справі до суду в інтересах Дніпровської міської ради.

Щодо дійсності договору купівлі - продажу б/н від 10.03.2000 року нежитлового приміщення № 153, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ фірма Елва (ЄДРПОУ 01546570) та ТОВ фірма Техноком (ЄДРПОУ 23931132) суд зазначає про наступне.

За загальним правилом договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 , 15 , 16 ЦК України , які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

В даному випадку судом встановлено, що після набуття та реєстрацію 23.03.2015 року права власності на приміщення № 153 по АДРЕСА_1 за Дніпровською міською радою, не дивлячись на вказаний наявний реєстраційний запис щодо такого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Замфіром О.М. 04.09.2017 року здійснюється реєстрація права власності на таке нежитлове приміщення № 153 по АДРЕСА_1 за ТОВ фірма Техноком на підставі оспорюваного договору купівлі - продажу б/н від 10.03.2000 року.

Таким чином суд доходить висновку, що в даному випадку судом встановлено факт порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки саме на підставі такого договору, після спливу майже 17 років з дати його ймовірного укладання, державним реєстратором було здійснено перереєстрацію речового права, яка належало позивачу по справі, на іншу юридичну особу ТОВ фірма Техноком .

При цьому, згідно вимог п. 1.4. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 р. N 121, та зареєстрована

в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 р. за N 399/2839, яка була чинна на час укладання спірного договору) державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягали об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т. п.).

Разом із цим, будь-яких доказів реєстрації права власності після укладання 10.03.2000 року спірного договору за ТОВ фірма Техноком у вказаний період судом не здобуто. Навпаки, під час розгляду даної справи судом встановлено, що до 23.03.2015 року спірне майно у вигляді нежитлового приміщення № 153, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебувало у правомірному володінні та користуванні ПАТ ЄВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського , і такий власник не передавав у будь-який спосіб речове право на таке майно ТОВ фірма Елва (ЄДРПОУ 01546570).

Відповідно до вимог ст. 225 ЦК Української РСР у ред. 1963 року (що був чинним на момент укладання спірного договору ) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно зі статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що ТОВ фірма Елва , як продавець майна за спірним договором купівлі - продажу б/н від 10.03.2000 року, уклав вказаний договір без будь-яких законних підстав оскільки право на майно, що відчужувалось за таким договором, не передавалось такому товариству його дійсним власником.

Таким чином, не набувши права власності на спірне майно та укладаючи договір купівлі-продажу цього майна з ТОВ фірма "Техноком", ТОВ фірма Елва порушила вимоги ст. 225 ЦК Української РСР у ред. 1963 року.

Відповідно до вимог ст. 49 ЦК Української РСР у ред. 1963 року. (що був чинним на момент укладання спірного договору) угода, що укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, є недійсною.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання недійсним вказаного договору купівлі - продажу б/н від 10.03.2000 року нежитлового приміщення № 153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ТОВ фірма Елва (ЄДРПОУ 01546570) та ТОВ фірма Техноком (ЄДРПОУ 23931132).

Щодо вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 06.09.2017 року державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфіром Олега Миколайовича про проведення державної реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення за ТОВ фірма Техноком суд вказує про таке.

За загальним правилом рішення суб`єкта державної реєстрації вичерпує свою дію з моменту внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Одночасно із цим, самим Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що в судовому порядку може бути скасовано саме рішення про державну реєстрацію

Зокрема, ч. 3 ст. 26 вказаного Закону передбачає, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є, у тому числі, судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Суд вважає, що для відновлення прав територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, як власника спірного майна, необхідним є повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, тобто коли права такого власника не ставилися під сумнів і він міг вільно користуватись та розпоряджатись цими правами на власний розсуд.

В даному випадку, визнаючи недійсними оспорюваний договір купівлі - продажу б/н від 10.03.2000 року нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , укладений між ТОВ фірма Елва (ЄДРПОУ 01546570) та ТОВ фірма Техноком (ЄДРПОУ 23931132) суд фактично вирішує питання про речове право позивача на такий об`єкт нерухомого майна.

У зв`язку із визнання вказаного договору купівлі - продажу б/н від 10.03.2000 року недійсним, суд вважає за необхідне скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкритим розділом), індексний номер: 36930795 від 06.09.2017 року, державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфір Олега Миколайовича про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення № 153 по АДРЕСА_1 за ТОВ фірма Техноком (ЄДРПОУ 23931132), що узгоджується з положеннями частини 3 статті 26 вказаного Закону в частині встановленого способу захисту у вигляді можливості скасування оспорюваного рішення державного реєстратора.

На думку суду такий спосіб захисту є в даному випадку ефективним, оскільки задоволення зазначених позовних вимог поверне сторони у становище, яке було до укладення недійсного правочину та реєстраційних дій, що були вчинені на підставі такого правочину.

Щодо вимог про витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради нежитлового приміщення № 153 площею 244, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначає про наступне.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі частини першої статті 388 ЦК України.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Згідно з частиною п`ятою статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Частинами п`ятою, восьмою статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності; об`єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

В даному випадку, судом встановлено, що спірне нежитлове приміщення № 153 по АДРЕСА_1 , з 23.03.2015 року перебувало у власності територіальної громади міста Дніпра, що підтверджується вищевказаними договором дарування від 23.03.2015 року та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.03.2015 року.

Отже, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження таким об`єктом права комунальної власності належало органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

В даному випадку після набуття та реєстрації речового права власності на приміщення № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , Дніпровською міською радою, як власником, не ухвалювалось жодного рішення про необхідність відчуження у будь-який спосіб вказаної нежитлової будівлі на користь третіх осіб.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірний об`єкт нерухомого майна вибув із володіння власника - територіальної громади м. Дніпропетровська поза її волею, шляхом відчуження такого майна особою, що не мала права його відчужувати, оскільки не була власником такого майна.

При цьому доводи сторони відповідача про неможливість витребування майна у ОСОБА_1 , яка є добросовісним набувачем без визнання недійсним правочину, на підставі якого вона набула право власності на спірне приміщення та наявному у державному реєстрі запису про реєстрацію за нею права власності, суд вважає необґрунтованими. Адже витребування майна особою, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, від останнього набувача такого майна, у незаконному володінні якого воно перебуває, зокрема зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову, є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Також на думку суду витребування спірного майна у відповідача ОСОБА_1 , не призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки набуваючи у власність спірне приміщення від ТОВ фірма "Техноком", в якої були відсутні належні правовстановлюючі документи, з якими закон пов`язує виникнення чи перехід права власності, за ціною 49 900 грн., яка на час укладення договору купівлі-продажу вочевидь не відповідала дійсній ринковій вартості такого майна.

У свою чергу відповідач ОСОБА_1 , виявивши обачність, мала передбачити наслідки укладання такого договору, у тому числі й у вигляді оспорювання у майбутньому її права на це майно та витребування в неї такого майна його дійсним власником.

В даному випадку збитки, які понесе відповідач ОСОБА_1 у зв`язку із витребуванням в неї спірного майна, не є значними порівняно зі збитком, який вже завданий територіальній громаді міста протиправним та незаконним відчуженням такого майна особою, яка не мала на це права. У свою чергу вказаний відповідач, із власності якого витребовується спірне майно, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши відповідний позов до особи, в якої вона придбала за відплатним договором вказане приміщення, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Таким чином, на думку суду, витребуванням у ОСОБА_1 спірного майна не порушуватиметься принцип пропорційності втручання у її право власності, тобто не покладає на таку особу індивідуальний та надмірний тягар.

З огляду на наведене, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позову прокурора та витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірний об`єкт нерухомого майна.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України , стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 90 155 грн. 25 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 317 , 319 , 387 , 388 ЦК України , ст.ст. 12 , 13 , 76-82 , 141 , 259 , 263-265 , 273 ЦПК України , Постановою № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ), державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфір Олега Миколайовича (юридична адреса: 53600, Дніпропетровська область, смт Покровське, вул. Дмитра Яворницького, 119), Товариства з обмеженою відповідальністю Техноком (місце знаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, буд.18, код ЄДРПОУ 23931132), про визнання недійсним договору, скасування рішення та витребування майна- задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі - продажу б/н від 10.03.2000 року нежитлового приміщення № 153, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ТОВ фірма Елва (ЄДРПОУ 01546570) та ТОВ фірма Техноком (ЄДРПОУ 23931132).

3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкритим розділом), індексний номер: 36930795 від 06.09.2017 року, державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфіром Олега Миколайовича про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення № 153 по АДРЕСА_1 за ТОВ фірма Техноком (ЄДРПОУ 23931132).

4. Витребувати від ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) нежитлове приміщення № 153 площею 244, 4 кв.м. (реєстраційний номер 1344068312101), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь прокуратури Дніпропетровської області (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 90 155 (дев`яносто тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 25 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан