Рішення

від 22.01.2021 по справі 902/1114/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/1114/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В. , розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ", с. Криниця, Миколаївський район, Львівська область, 81643, код - 39345395

до: Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А", вул. Миру, буд. 4, с. Рогинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22044, код - 34303551

про стягнення 198 182,72 грн

В С Т А Н О В И В :

16.11.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 10.11.2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" до Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А" про стягнення 198 182,72 грн заборгованості, з яких 159 909,35 грн основного боргу, 2 097,17 грн пені, 31 981 87 грн штрафу, 4 194,33 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за Договором поставки мінеральних добрив № 76/20 від 15.05.2020 року.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки мінеральних добрив № 76/20 від 15.05.2020 року, в частині оплати поставленої продукції, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року відкрито провадження у справі № 902/1114/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 11.12.2020 року.

30.11.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (б/н від 25.11.2020 року), в якій останній зазначає, що станом на 25.11.2020 року відповідачем погашено частково заборгованість в сумі 100 000,00 грн, в зв`язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 98 128,72 грн заборгованості, з яких 59 909,35 грн основного боргу, 2 097,17 грн пені, 31 981,87 грн штраф, 4 194,33 грн проценти за користування чужими грошовими коштами. В якості доказів погашення заборгованості до заяви додано платіжне доручення № 1048 від 19.11.2020 року.

14.12.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 08.12.2020 року), в якій зазначено, що станом на 08.12.2020 року відповідачем погашено частково заборгованість в сумі 59 000,00 грн, в зв`язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 39 182,72 грн заборгованості, з яких 909,35 грн основного боргу, 2 097,17 грн пені, 31 981,87 грн штраф, 4 194,33 грн проценти за користування чужими грошовими коштами. В якості доказів погашення заборгованості до заяви додано платіжне доручення № 1076 від 04.12.2020 року.

Також, 22.12.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (б/н від 16.12.2020 року), за замістом якої зазначено, що станом на 16.12.2020 року відповідачем погашено заборгованість в сумі 909,35 грн, в зв`язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача 38 273,37 грн заборгованості, з яких 2 097,17 грн пені, 31 981,87 грн штраф, 4 194,33 грн проценти за користування чужими грошовими коштами. В якості доказів погашення заборгованості до заяви додано платіжне доручення № 1098 від 14.12.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами отримано ухвалу суду 23.11.2020 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 8164300010611 та № 2142900003087.

Станом на час розгляду справи відповідач не скористався правом надати відзив або докази на спростування позовних вимог.

Сторони також не клопотали про продовження процесуальних строків внаслідок застосованих Кабінетом Міністрів України карантинних заходів.

Отже, сторін завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи отримання сторонами ухвали суду про відкриття провадження у справі, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного її отримання, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 15.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" (Постачальник) та Фермерським господарством "ГЕЛІОС-П-А" (Покупець) укладено Договір поставки мінеральних добрив № 76/20.

Відповідно п. 1.1Договору Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупцеві мінеральні добрива виробництва "Агрітекно Фортілізантес" (Іспанія) в асортименті (падалі продукція), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатиш продукцію.

Згідно по 1.2 Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці а цим Договором. її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура тощо) визначаються в додатках (специфікаціях), то становитимуть невід`ємну частину цього договору.

Оформлення первинних документів при поставці продукції здійснюється в порядку та у відповідності до вимог положень чинного законодавства України (п. 1.3 Договору).

Якість продукції, що поставлятиметься за цим договором, має відповідати діючим нормам та стандартам (п. 1.4 Договору).

За змістом п. 2.1 Договору поставка кожної окремої партії продукції за цим договором здійснюється протягом 21 календарних днів від дати одержання Постачальником 20% ціни (вартості) окремої партії продукції згідно з додатками (специфікаціями). що становитимуть невід`ємну частину цього договору. Кожна окрема партія продукції - продукція поставлена по одному первинному документу (накладна, та/або товарно-транспортна накладна, та/або акт прийому-передачі).

Місце поставки (місце передачі) продукції - на склад Покупця (п. 2.2 Договору).

Дата поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін первинних документів передачі продукції (накладних та/або товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі (п. 2.6 Договору).

Ціна (вартість) за одиницю продукції, що поставляється за цим договором визначається сторонами в додатках (специфікаціях), що становитимуть невід`ємну частину цього договору (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору загальна ціна (вартість) продукції, що поставляється за цим договором, складає суму всіх додатків (специфікацій) за цим договором. При цьому, за взаємною згодою сторін в додатках (специфікаціях) ціна (вартість) продукції буде встановлюватися в еквіваленті іноземної валюти, а саме: євро, за курсом продаж) євро, встановленому на Міжбанку, який фіксується за посиланням https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/ на дату підписання кожною окремого додатку (специфікації).

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів в національній валюті України (п. 3.3 Договору).

Оплата продукції здійснюється Покупцем на наступних умовах: 20 % попередньої оплати: оплата решти 80% вартості продукції здійснюється Покупцем у строк до 01.10.2020 року (п. 3.5 Договору).

За невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до вимог чинного законодавства України (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.4. Договору за прострочення строку оплати продукції (п. 3.5 Договору) Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за кожен день прострочення. При цьому якщо оплату буде прострочено більше, ніж на 15 календарних днів Покупець зобов`язаний додатково сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 20 % від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено.

У випадку прострочення строку оплати продукції (п. 3.5. Договору) Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за весь період прострочення (п. 4.5 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 7.1 Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у момент визначений п. 7.1 Договору та закінчується 31.12.2020 року (п. 7.2 Договору).

Також, 15.05.2020 року до укладеного договору між сторонами підписано Додаток № 1 Специфікація, за умовами якої сторонами погоджено найменування продукції , одиниці виміру та ціну.

На виконання умов договору поставки мінеральних добрив № 76/20 від 15.05.2020 року позивачем поставлено продукцію відповідачу на загальну суму 318 417,55 грн, що підтверджується видатковими накладними № 297 від 25.05.2020 року на суму 178 429,35 грн, № 358 від 10.06.2020 року на суму 52 003,00 грн, № 396 від 16.06.2020 року на суму 54 054,00 грн, № 492 від 13.07.2020 року на суму 33 931,20 грн.

Відповідачем здійснено частково розрахунок за поставлений товар в сумі 158 508,20 грн.

В якості підтвердження часткового погашення заборгованості, до матеріалів справи додано платіжні доручення № 761 від 12.08.2020 року на суму 33 931,20 грн, № 893 від 25.09.2020 року на суму 54 577,00 грн, № 903 від 30.09.2020 року на суму 30 000,00 грн, № 998 від 03.11.2020 року на суму 40 000,00 грн.

За твердженнями позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним договором в частині сплати поставленої продукції станом на 01.11.2020 року виникла заборгованість у розмірі 159 909,35 грн.

Не проведення розрахунку відповідачем в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся до суду.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 159 909,35 грн основного боргу за договором поставки мінеральних добрив № 76/20 від 15.05.2020 року правомірною та обґрунтованою.

При цьому, як встановлено судом відповідачем погашено заборгованість в сумі 159 909,35 грн, в підтвердження чого до матеріалів справи додано копії платіжних доручень № 1048 від 19.11.2020 року на суму 100 000,00 грн, № 1076 від 04.12.2020 року на суму 59 000,00 грн, № 1098 від 14.12.2020 року на суму 909,35 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2021 року закрито провадження у справі № 902/1114/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" в частині вимог про стягнення з Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А" 159 909,35 грн основного боргу за Договором поставки мінеральних добрив № 76/20 від 15.05.2020 року.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 097,17 грн пені, 31 981 87 грн штрафу, 4 194,33 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.

За невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до вимог чинного законодавства України (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.4. Договору за прострочення строку оплати продукції (п. 3.5 Договору) Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за кожен день прострочення. При цьому якщо оплату буде прострочено більше, ніж на 15 календарних днів Покупець зобов`язаний додатково сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 20 % від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено.

У випадку прострочення строку оплати продукції (п. 3.5. Договору) Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за весь період прострочення (п. 4.5 Договору).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку штрафу, пені та процентів за користування грошовими коштами судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно з огляду на що вимоги позивача у цих частинах підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

При вирішенні питання щодо остаточної суми стягнення штрафу, суд враховує наступне.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Як роз`яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК в ред. до 15.12.2017 р.), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.

Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:

- термін прострочення, який на момент звернення до суду становить більше одного року;

- захищеність майнових інтересів позивача внаслідок нарахування пені та 24% процентів річних за користування чужими грошовими коштами;

- повне погашення суми боргу протягом котокого проміжку часу після звернення позивача до суду.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є достатніми обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення штрафу з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення штрафу на 50%, стягнення на користь позивача 15 990,93 грн - штрафу, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 15 990,94 грн штрафу.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням часткової відмови у задоволенні 15 990,94 грн штрафу.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок порушення відповідачем строків розрахунку.

Вирішення судом питання щодо зменшення розміру штрафу не впливає на розподіл судових витрат в частині відмови у задоволенні позову з цих підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А" (вул. Миру, буд. 4, с. Рогинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22044, код - 34303551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" (с. Криниця, Миколаївський район, Львівська область, 81643, код - 39345395) 2 097,17 грн - пені, 15 990,93 грн - штрафу, 4 194,33 грн - процентів за користування чужими грошовими коштами та 2 972,74 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" (с. Криниця, Миколаївський район, Львівська область, 81643, код - 39345395) до Фермерського господарства "ГЕЛІОС-П-А" (вул. Миру, буд. 4, с. Рогинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22044, код - 34303551) в частині стягнення 15 990,94 грн - штрафу.

4. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

5. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 27 січня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (с. Криниця, Миколаївський район, Львівська область, 81643)

3 - відповідачу (вул. Миру, буд. 4, с. Рогинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22044)