Рішення

від 21.01.2021 по справі 905/1910/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2021 Справа № 905/1910/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Юрлагіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕР-М

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВБЕТОН

про: стягнення 49081,38 грн,

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

05.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю АСТЕР-М звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВБЕТОН про стягнення 49081,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару, оплата якого здійснена згідно рахунків на оплату №19 від 09.07.2020 та №30 від 14.07.2020, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів в сумі 49081,38 грн.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 205, 206, 525, 526, 530, 664 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.11.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1910/20; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 10.12.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.12.2020 о 12:30 год.

Ухвалою суду від 24.12.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.01.2021 о 10:00 год.

Представник позивача у судове засідання 21.01.2021 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду від 24.12.2020 на юридичну адресу позивача згідно з відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61068, місто Харків, проспект Московський, будинок 118.

Представник відповідача у судове засідання 21.01.2021 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду від 24.12.2020 на юридичну адресу відповідача згідно з відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нікопольський, будинок 75-А.

Крім того, відповідач повідомлявся про судові засідання шляхом надання телефонограм Господарського суду Донецької області №2356 від 14.12.2020 та №130 від 15.01.2021, які містяться у матеріалах справи.

Також, ухвала суду від 24.12.2020 направлялася відповідачу на електронні пошти Товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВБЕТОН : azovbeton@ukr.net (вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); azovbeton.office@gmail.com (вказана на в мережі Інтернет на офіційному сайті підприємства за посиланням http://azovbeton.com.ua/), що підтверджується витягом з журналу обліку вихідної електронної пошти №04-19/191 від 19.01.2021.

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, отже явка останніх не є обов`язковою, неявка уповноважених представників не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Позиція учасників процесу

Товариство з обмеженою відповідальністю АСТЕР-М в обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару на загальну суму 49081,38грн.

Зокрема, відповідач електронною поштою направив позивачу рахунки на оплату №19 від 09.07.2020 та №30 від 14.07.2020, які сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень №59961 від 10.07.2020 на суму 43081,38 та №60032 від 15.07.2020 на суму 6000,00 грн.

На підставі оплачених позивачем рахунків відповідач зобов`язався поставити товар на протязі тижня з дати оплати рахунків, однак у визначений строк відповідач товар не поставив.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою №42 від 02.09.2020 про повернення коштів в сумі 49081,38 грн.

Відповідач на вказаний лист-вимогу відповіді не надав, сплачені позивачем кошти в сумі 49081,38 грн не повернув, у зв`язку з чим на час звернення з позовом до суду у відповідача виникла заборгованість у розмірі 49081,38грн.

Також, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 2197,00 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду роздруківки рахунків на оплату №19 від 09.07.2020 та №30 від 14.07.2020; належним чином засвідчені копії: платіжних доручень №59961 від 10.07.2020 та №60032 від 15.07.2020; листа-вимоги №42 від 02.09.2020; скріншоти з електронної пошти ke@aster.ua.

Товариство з обмеженою відповідальністю АЗОВБЕТОН правової позиції не висловило, відзив на позовну заяву до суду не надало.

Виклад обставин справи, встановлених судом

У позовній заяві позивач стверджує, що на електронну пошту, яку він використовує в своїй господарській діяльності - ke@aster.ua, як вкладення до листів від ТОВ АЗОВБЕТОН (електронна адреса: azovbeton@gmail.com) 10.07.2020 та 14.07.2020, в якості пропозиції щодо поставки товару ТОВ АЗОВБЕТОН направило рахунки на оплату №19 від 09.07.2020 на поставку ФСБ на загальну суму 43081,38 грн з податком на додану вартість та №30 від 14.07.2020 на поставку щебню гранітного на загальну суму 6000,00 грн з податком на додану вартість.

За змістом останніх оплата відповідних рахунків вважається згодою з умовами поставки товару. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товару на складі. Товар відпускається по факту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, шляхом самовивозу за наявності довіреності та паспорту.

Згідно з платіжними дорученнями №59961 від 10.07.2020 та №60032 від 15.07.2020 позивач здійснив оплату вказаних рахунків на загальну суму 49081,38 грн.

Листом-вимогою №42 від 02.09.2020 про повернення коштів позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення кошти в сумі 49081,38 грн на протязі 7 календарних днів з дати отримання даної вимоги у зв`язку з невиконанням зобов`язання постачальником, а саме, пропущення термінів поставки та не поставки товару покупцю.

Зі змісту листа-вимоги вбачається, що замовлення на поставку товару підтверджено шляхом телефонного зв`язку від 09.07.2020 та відповідач зобов`язався поставити товар протягом тижня з дати підтвердження замовлення, з дати оплати рахунків покупцем, а саме до 17.07.2020 та 22.07.2020 відповідно.

На підтвердження направлення вказаного листа-вимоги позивач надав до суду фіскальний чек АТ Укрпошта від 02.09.2020 з оплати поштового відправлення №6112405819729.

Згідно з інформацією щодо відстеження поштових відправлень, що міститься на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Укрпошта , поштове відправлення №6112405819729 (87504, місто Маріуполь) вручено 07.09.2020.

Відповідь на вказаний лист-вимогу відповідач не надав, сплачені позивачем кошти на загальну суму 49081,38 грн не повернув.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення грошових коштів попередньої оплати у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 207 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг №851-IV від 22.05.2003 електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За змістом статті 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг №851-IV від 22.05.2003 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Дослідивши роздруківки рахунків на оплату, надані позивачем на підтвердження взяття відповідачем зобов`язань на поставку товару, судом встановлено, що останні не містять підпису уповноваженої особи та не скріплені печаткою підприємства відповідача.

Фактично є роздруківкою документів, що сформовані у комп`ютерній програмі, за допомогою якої здійснюється господарська діяльність відповідача та його бухгалтерський облік, оскільки містять реквізити, належні відповідачу.

З наданих позивачем скріншотів електронної пошти не вбачається, що документи, які надіслані у вигляді файлу на його електронну пошту відповідачем скріплені електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідача.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту скріплення відповідачем електронним цифровим підписом рахунків, направлених електронною поштою, позивачем до матеріалів справи не додано.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що роздруківки рахунків на оплату №19 від 09.07.2020 та №30 від 14.07.2020 не можуть бути розцінені судом як належний доказ укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб, шляхом обміну листами з причин відсутності на них такого обов`язкового реквізиту як підпис уповноваженої особи підприємства, у тому числі, невідповідності останніх вимогам Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , які передбачені для електронного документу, зокрема, щодо проставлення електронного підпису уповноваженої особи.

Одночасно суд зазначає, що відповідач не спростував факту направлення на електронну пошту позивача вказаних документів, які містили реквізити відповідача та в яких висловлювалась пропозиція щодо поставки відповідного товару, з зазначенням кількості, ціни та загальної вартості товару.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозиція (оферта) укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

За наявності у роздруківках рахунків на оплату №19 від 09.07.2020 та №30 від 14.07.2020 інформації щодо виду товару, що є об`єктом поставки, а відповідно предмету договору, ціни товару за одиницю, загальної ціни товару, порядку здійснення поставки, суд розцінює інформацію, що міститься в них, як оферту на укладання договору, викладену у формі документу, сформованого комп`ютерною програмою.

Суд вважає, що звернення до контрагенту за допомогою електронної пошти шляхом направлення роздруківок рахунків, що не містять підписів уповноваженої особи у будь-який спосіб, однак містять реквізити підприємства, зокрема, розрахунковий рахунок, та відомості щодо товару, узгодження яких є істотними умовами при укладанні договору поставки, аналогічно зверненню з усною пропозицією на укладання такого договору.

Доказів на підтвердження того, що відповідач не висловлював оферту на укладання договору поставки, а саме того, що рахунки не були сформовані відповідачем з метою здійснення поставки товару у належній йому комп`ютерній програмі, у будь-якій формі відповідачем не направлялись позивачу тощо, відповідач суду не надав.

Позивач прийняв пропозицію щодо поставки товарів, зазначену в роздруківках рахунків №19 від 09.07.2020 та №30 від 14.07.2020, шляхом їх повної оплати, що підтверджується платіжними дорученнями №59961 від 10.07.2020 на суму 43081,38 грн та №60032 від 15.07.2020 на суму 6000,00 грн (акцепт).

В графі Призначення платежу платіжного доручення №59961 від 10.07.2020 зазначено: за ФБС згідно рах.№19 від 09.07.2020р. у т.ч. ПДВ 20% - 7180,23 грн. , а платіжного доручення №60032 від 15.07.2020: За щебінь згідно рах. №30 від 14.07.2020р. у т.ч. ПДВ 20% - 1000 грн. .

Як наслідок, за наявності посилання при здійсненні оплати на відповідні рахунки, суд не вбачає за можливе вважати вказані грошові кошти такими, що перераховані за відсутності правової підстави, порядок стягнення яких унормовано приписами ст.1212 Цивільного кодексу України.

Докази на підтвердження факту повернення грошових коштів, які сплачені за відсутності належних підстав, а саме, помилково, за документами, які відповідачем не виставлялись, суду не надані.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку з листа-вимоги №42 від 02.09.2020, з якою позивач звернувся до відповідача, вбачається, що замовлення на поставку товару підтверджено шляхом телефонного зв`язку від 09.07.2020 та відповідач зобов`язався поставити товар протягом тижня з дати підтвердження замовлення, з дати оплати рахунків покупцем, а саме до 17.07.2020 та 22.07.2020 відповідно.

Доказів на підтвердження іншого узгодженого сторонами строку поставки товару відповідач суду не надав.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що в узгоджений сторонами строк поставка товару відповідачем здійснена не була.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. Зокрема, у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.19 у справі № 912/2275/17.

У листі-вимозі №42 від 02.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю АСТЕР-М вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВБЕТОН повернення коштів в сумі 49081,38 грн., сплачених в якості попередньої оплати, на протязі 7 календарних днів з дати отримання даної вимоги у зв`язку з невиконанням зобов`язання постачальником щодо поставки товару покупцю.

Проте відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 49081,38 грн. та наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Згідно по положень до ч.2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.

Так, зазначеним Законом визначено ставки судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду.

Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що 1,5 відсотка від ціни позову (49081,38 грн) становить менше за 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений на 1 січня 2020року, позивач мав сплатити судовий збір за подачу позову до господарського суду в сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений на 1 січня 2020року, та складає 2102,00 грн.

Разом з тим, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2197,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №15876 від 03.11.2020 року, а отже у більшому розмірі ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір під час розгляду справи позивачем не подано.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір у сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕР-М до Товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВБЕТОН про стягнення 49081,38 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВБЕТОН (адреса місцезнаходження: 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нікопольський, будинок 75-А; код ЄДРПОУ:38242632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕР-М (адреса місцезнаходження: 61068, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський, будинок 118; код ЄДРПОУ: 35590228) грошові кошти в сумі 49081,38 грн, судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини складено та підписано 21.01.2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2021 року.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова