Рішення

від 26.01.2021 по справі 910/16141/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2021Справа № 910/16141/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі , Товариства з обмеженою відповідальністю Прімекс Ніка

про стягнення 118491,17 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі та Товариства з обмеженою відповідальністю Прімекс Ніка про стягнення 118491,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за Договором про фінансовий лізинг від 14.08.2017 №00014349 в частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів, внаслідок чого за відповідачем-1 утворилась заборгованість. Оскільки, відповідно до умов вищезазначеного договору відповідача-2 виступив поручителем за зобов`язання відповідача-1, позивач просить солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на свою користь заборгованість у розмірі 25230,67 грн основного боргу, 403,36 грн інфляційних втрат, 641,44 грн 3% річних, 81389 грн компенсації понесених витрат та 10869,80 грн упущеної вигоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.11.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечив щодо заявлених позовних вимог позивача в частині стягнення 81389 грн компенсації понесених витрат та 10869,80 грн упущеної вигоди.

23.11.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивач не зв`язувався з відповідачем-2 для того, щоб повідомити про відмову від договору фінансового лізингу та вимогу про сплату заборгованості. На думку відповідача-2, позовні вимоги до нього, є передчасні, адже позивач не дотримався встановленого договором фінансового лізингу порядку пред`явлення вимог до поручителя та порядку відмови від договору.

11.12.2020 2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі (відповідач, лізингоодержувач ) укладено Договір про фінансовий лізинг №00014349 та Додатки до Договору, а саме: Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) (Графік платежів) та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю Прімекс-Ніка (відповідач-2, поручитель) виступило поручителем про, що свідчить підпис директора та відтиск печатки на договорі та загальних умовах. Рішення про забезпечення порукою виконання зобов`язань ТОВ Октопус Енерджі перед ТОВ Порше Лізинг України та укладення договору поруки було прийнято на загальних зборах учасників ТОВ Прімекс- Ніка 14.08.2017 року та оформлено протоколом №14-08/17.

У Розділі 1 додатку до Договору зазначається, що ці Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), як додаток до Контракту, що є невід`ємною його частиною, та інші додатки, що є невід`ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання об`єкта лізингу ТОВ Порше Лізинг Україна та його передання Лізингоодержувачу (відповідно до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України Про Фінансовий лізинг № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.

Об`єктом (предметом) лізингу, згідно з п.3.1, є транспортний засіб, зазначений у Контракті. Детальна характеристика індивідуалізація об`єкту лізингу визначена Сторонами в Договорі лізингу, відповідно до якої ним є транспортний засіб - автомобіль марки VW LNF CaddyGP Kombi Basis 2.0 І ТDI 4V, шасі № НОМЕР_1 , Двигун № НОМЕР_2 .

Відповідно до п.п. 3.2. та 3.1. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингодавець прийняв на себе зобов`язання придбати у власність об`єкт лізингу, який був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого ТОВ Порше Лізинг Україна придбало об`єкт лізингу.

В розділі Умови лізингу договору зазначено: вартість об`єкта лізингу: 491101 грн; авансовий платіж: 98220,20 грн; обсяг фінансування: 392880,80 грн; кількість лізингових платежів: 60; строк лізингу (місяців): 60; лізинговий платіж: 12428,54 грн.

Пунктом 5.1. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодили, що об`єкт лізингу буде доставлений та переданий Порше Лізинг Україна або належним чином - уповноваженою особою (дилером-продавцем) безпосередньо лізингоодержувачу відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 5.4. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об`єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та лізингодавцем акту прийому- передачі (далі - Акт прийому-передачі). Будь-які дефекти об`єкта лізингу фіксуються в Акті прийому-передачі. Якщо з боку лізингоодержувача немає заперечень в Акті прийому-передачі, об`єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий лізингоодержувачем в ідеальному стані та у відповідності до вимог останнього (п.5.4. Загальних умов).

Відповідно до п. 6.1. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту.

Пунктом 6.10. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Відповідно до зазначеного Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), перший лізинговий платіж підлягав сплаті 14.08.2017 роки, а останній - 15.07.2022 роки. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Згідно з п. 6.5. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадком, визначених контрактом.

В абз. 2 п. 13.1. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодили, що якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об`єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку, у тому числі в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (пункт 13.6. Загальних умов Договору).

Абзацом 2 п 6.18 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодили, що у випадку розірвання контракту/відмови від Договору за ініціативою Порше Лізинг Україна, відповідно до п. 12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Долученим до матеріалів справи актом прийому-передачі від 29.08.2017 підтверджується, що позивач передав, а відповідач-1 отримав у користування під виплату лізингових платежів об`єкт лізингу, яким є транспортний засіб - автомобіль марки VW LNF CaddyGP Kombi, 2015 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , Двигун № НОМЕР_2 , д.р.з. НОМЕР_3 .

Як зазначає позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов`язань за договором, позивачем направлялась вимога відповідачу 1 та відповідачу 2 вимога про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору №00014349 від 14.08.2017.

За заявою Позивача 05.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за реєстровим №224, про повернення об`єкта лізингу за несплачені за договором №00014349 від 14.08.2017 лізингові платежі та штрафні санкції в період з 16.11.2019 по 16.01.2020.

05.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою H. С. було вчинено виконавчий напис стосовно повернення Лізингоодержувачем - ТОВ Октопус Енерджі на користь Лізингодавця - ТОВ Порше Лізинг Україна об`єкта фінансового лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки VW LNF CaddyGP Kombi, 2015 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , д.р.н. НОМЕР_3 .

10.02.2020 року на підставі зазначеного виконавчого напису, постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П., було відкрито виконавче провадження № 61218665.

В результаті примусового виконання виконавчого напису, приватним виконавцем 13.02.2020 року було повернуто - автомобіль марки VW LNF CaddyGP Kombi, 2015 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , д.р.н. НОМЕР_3 стягувачу, а саме ТОВ Порше Лізинг Україна про що складено відповідний акт.

Для врегулювання спору в досудовому порядку, за ствердженням позивача, на адресу відповідачів 20.01.2020 були направлені вимоги за №00014794 від 16.01.2020 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору із вкладенням, але дослідивши наявні документи, суд прийшов до висновку, що належних доказів направлення зазначених вимог із вкладенням саме на адресу відповідачів матеріали справи не містять.

Спір у справі виник, у зв`язку із несплатою відповідачем 1 лізингових платежів передбачених договором в наслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 25230,67 грн - суми лізингових платежів, 641,44 грн - суми 3% річних, 403,36 грн - інфляційних втрат, 81389,00 грн - компенсації понесених витрат та 10869,80 грн - упущеної вигоди.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про фінансовий лізинг №00014349 від 14.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна передало, а відповідач 1 в свою чергу прийняв предмет лізингу - автомобіль марки VW LNF CaddyGP Kombi, 2015 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , Двигун № НОМЕР_2, д.р.з. НОМЕР_3 , вартістю 491101 грн, що підтверджується Актом прийому - передачі від 29.08.2017, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками позивача, відповідача 1 та відповідача 2 і скріплений відповідними печатками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається із копії зведеної облікової виписки з рахунку відповідача 1 сума заборгованості по лізинговим платежам у період з листопада 2019 по січень 2020 з урахуванням часткової оплати відповідачем 1 виставлених рахунків складає 25230, 67 грн, окрім того, вказана заборгованість визнається відповідачем у поданому до суду відзиві.

У зв`язку з вищезазначеним, позовні вимоги в частині стягнення несплачених лізингових платежів підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог щодо стягнення трьох відсотків річних у розмірі 641,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 403,36 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки інфляційних втрат, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства, умова договору та є арифметично вірними, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування трьох відсотків річних судом встановлено, що підчас розрахунків позивачем допущено арифметичні помилки.

Здійснивши власний розрахунок суми трьох відсотків річних, який відповідає вимогам законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 597,54 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідачів компенсацію понесених витрат в розмірі 81389 грн та 10869,80 грн упущеної вигоди, в обґрунтування яких надав суду акт наданих послуг №8 від 05.02.2020 за Договором про надання Юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, акт наданих послуг №13 від 13.02.2020 за Договором про надання Юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, Акт наданих послуг №1008 від 29.02.2020 на суму 2400 грн, зведену облікову виписку з рахунку клієнта ТОВ Октопус Енерджі , рахунок-фактури №00485678 від 07.02.2020 на суму 7500 грн, рахунок-фактури №00485959 від 14.02.2020 на суму 73489,80 грн.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з положеннями ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з вимогами ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (зокрема, відшкодування заподіяних збитків) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Також положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків, а за ч.ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність збитків; 2) протиправна поведінка заподіювача збитків; 3) причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

При цьому, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до п. 8.2.3 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються такі санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до контракту.

В п. 12.10 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об`єкта лізингу, доставка об`єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача 81389 грн компенсації понесених витрат позивач вказує, що вказані витрати були понесені внаслідок залучення третіх осіб для стягнення заборгованості за договором, вилучення транспортного засобу у відповідача та звернення до спеціалізованої організації ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі , АВТОСОЮЗ для отримання послуг з юридичного консультування, підготовці позовної заяви, представництва інтересів позивача в суді, послуг зберігання.

Виходячи із змісту ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 ГК України витрати на оплату юридичних та інших послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про фінансовий лізинг.

Отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об`єкту лізингу, послуг по доставці об`єкта лізингу, його відповідальному зберіганню, юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів, представництва інтересів позивача в суді, тощо не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть вчиняти вказані дії та представляти її інтереси, є її правом.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 927/683/16 від 06.06.2017р., у справі № 913/1047/16 від 12.06.2017р., у справі №913/1051/16 від 26.04.2017р. та оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/20/2014 від 14.01.2014р.

Також суд приймає до уваги, що долучені до матеріалів справи акти наданих послуг не містять інформації з приводу переліку дій, які проводились спеціалізованими організаціями, спрямованих на стягнення заборгованості, вилучення об`єкта лізингу, тощо. Матеріали справи не містять і інших доказів, які б підтверджували проведення третіми особами будь-яких дій, як пов`язаних з безпосереднім вилученням об`єкта лізингу, так і реалізацією послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, подання заяви та супроводження виконавчого провадження, супроводження процесу вилучення об`єкта лізингу, що унеможливлює відшкодування виплачених їм сум гонорару в порядку пункту 13.5 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Також судом звертається увага на те, що п. 12.9 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони передбачили, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту. При цьому, ринкова вартість об`єкта лізингу визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства.

Однак, Позивачем не доведено належними та допустимими відповідно до ст . 76-79 Господарського процесуального кодексу України ринкову вартість об`єкта лізингу, визначену професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що витрати, які включені позивачем до складу збитків, завданих у зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення компенсації у розмірі 81389 грн на підставі п. 8.2.3. і 13.5. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, упущеної вигоди у розмірі 10869,80 грн. за п. 12.9 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Наведена правова позиція підтримана в постанові Верховного Суду від 17 травня 2019 року у справі № 924/570/18.

Відповідно до умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю Прімекс-Ніка виступило поручителем про, що свідчить підпис Директора та відтиск печатки на Договорі та Загальних умовах. Рішення про забезпечення порукою виконання зобов`язань ТОВ ОКТОПУС ЕНЕРДЖІ перед ТОВ Порше Лізинг України та укладення договору поруки було прийнято на загальних зборах учасників ТОВ Прімекс- Ніка 27.10.2017 року та оформлено протоколом №25-10/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1 та 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи викладене, наявні підстави для стягнення заборгованості та штрафних санкцій з відповідачів солідарно.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідачів у розмірі 13800 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду договір про надання юридичних послуг від 27.03.2018, довіреність від 17.04.2012, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №4872.

Дослідивши надані документи позивачем у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в цій частині в розуміння ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно наданого договору про надання юридичних послуг від 27.03.2018 взагалі не вбачається які саме послуги надавались позивачеві. Отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13800 грн задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 29-В, офіс 5; ідентифікаційний код 40378476) та Товариства з обмеженою відповідальністю Прімекс Ніка (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 10, кв. 4; ідентифікаційний код 30521888) 25230 (двадцять п`ять тисяч двісті тридцять) грн 67 коп. несплачені лізингові платежі, 597 (п`ятсот дев`яносто сім) грн 94 коп., 403 (чотириста три) грн 36 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 465 (чотириста шістдесят п`ять) грн 35 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 26.01.2021

Суддя Я.В. Маринченко