Рішення

від 27.01.2021 по справі 918/1043/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1043/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., при секретарі судового засідання Рижому Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Дубровицької міської ради Рівненської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсконцепт"

про стягнення в сумі 1 426 877,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 Дубровицька міська рада Рівненської області звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсконцепт" про стягнення 1 426 877,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 19.12.2017 відповідач набув право власності, яке зареєстроване в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на комплекс будівель та споруд загальною площею 13 400,7 кв.м, що розташований за адресою: вул. Гагаріна,15-В, м. Дубровиця, Рівненська область. Вказаний комплекс знаходиться на земельній ділянці територіальної громади м. Дубровиця, їй присвоєно кадастровий номер, площа земельної ділянки становить 4 5561 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відповідач, як власник об`єктів нерухомого майна, користується земельною ділянкою з 19.12.2017 за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування, не сплачує орендну плату. Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 426 877 грн орендної плати за період з 01.01.2018 по 30.09.2020, збереженої відповідачем без достатньої правової підстави.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 377, 1212 ЦК України, ст. 120, 206 ЗК України, ст. 14, 288 ПК України, ст. 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" тощо.

11.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що твердження позивача про те, що відповідач ухиляється від укладення договору оренди, є безпідставними, оскільки саме з боку позивача створюються передумови для ускладнення процесу укладення договору оренди земельної ділянки. Зокрема, позивачем не виконані рішення № № 425, 434 від 26.06.2017, № 953 від 21.02.2020 тощо. Відповідач також уважає, що прийняття позивачем рішення про дозвіл на розроблення детального плану території з метою зміни цільового призначення земельної ділянки є порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки з настанням наслідків, передбачених ст. 21 ЗК України. Окрім того, як стверджує відповідач, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - не відповідає реальному використанню земельної ділянки, оскільки відповідач не має наміру здійснювати її забудову, а використовує земельну ділянку виключно для розміщення вже існуючих будівель та споруд. Відповідач уважає, що позивач умисно самовільно змінив цільове призначення земельної ділянки з метою отримання найбільшої вигоди для бюджету. Також розпорядженням голови Дубровицької районної державної адміністрації № 165 від 26.06.2019 затверджені акти про встановлення та визначення збитків власникам землі, зокрема відповідачу нараховано 518 864,30 грн збитків за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, яке відповідач уважає незаконним, оскільки районна державна адміністрація вийшла за межі наданих їй повноважень. Позивач до суду з позовом про стягнення збитків не звертався, натомість подав позовну заяву про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, однак вказаний позов подано без здійснення останнім самоврядного контролю та за відсутності матеріалів державного контролю за використанням земельної ділянки, в ході якого було установлено порушення з боку відповідача земельного законодавства, що, на думку відповідача, свідчить про те, що позов підготовлено одноособово Дубровицьким міським головою та з його власних міркувань, який переслідує політичних опонентів (засновників відповідача), з метою покладення на відповідача та його власників економічних обтяжень, блокування господарської діяльності, у той час як діяльність відповідача за 2018-2019 роки була збитковою. Зважаючи на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

29.12.2020 від позивача надійшла відповідь (заперечення) на відзив, згідно з якою на момент придбання відповідачем комплексу будівель і споруд земельна ділянка мала цільове призначення 03.07. "Для будівництва та обслуговування будівель і споруд торгівлі", оскільки спірна земельна ділянка в минулому належала на праві постійного користування КП "Дубровицьке гуртово-роздрібне підприємство" (основним видом діяльності якого була гуртово-розбрібна торгівля, а відтак усі будівлі і споруди використовувалися для здійснення відповідного виду діяльності) відповідно до Державного акту ІІ -РВ 001064 від 28.12.2001, в якому код класифікатора цільового призначення взагалі не зазначався, оскільки коди Класифікатора земель прийняті лише у 2010 році. З метою подальшого відчуження комплексу будівель і споруд виникла потреба у реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєння їй кадастрового номера, що здійснювалася на підставі документації із землеустрою, в якій закріплено код Класифікатора земель 03.07. Жодної зміни цільового призначення не відбувалося, мало місце виправлення Управлінням Держгеокадастру у Дубровицькому районі технічної помилки у 2016 році, про що останнє повідомило позивача, у зв`язку з чим останній прийняв рішення № 283 від 12.12.2016, тобто станом на дату придбання відповідачем земельної ділянки саме таким було її цільове призначення, про що відповідач знав або повинен був знати згідно з інформації з Державного земельного кадастру.

12.01.2021 від відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких в матеріалах справи міститься витяг із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 12.09.2019, заразом позивач здійснив нарахування суми неодержаної орендної плати, починаючи з 01.01.2018, що є безпідставним. Окрім того, позивач, відносячи спірну земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови, не визначив її чіткого функціонального призначення. Згідно із відповіддю Дубровицької райдержадміністрації від 16.03.2020 земельна ділянка по вул. Гагаріна,15-В відноситься до існуючої території складів, що доводить, що цільовим використання земельної ділянки є розміщення будівель складів, а не розміщення будівель торгівлі тощо.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 09.11.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 20.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.11.2020.

Ухвалою суду від 23.11.2020 виправлено описку у п. 3 резолютивної частини ухвали суду від 20.11.2020, змінено дату проведення підготовчого засідання на 14.12.2020.

Ухвалою суду від 14.12.2020 підготовче засідання відкладено на 28.12.2020.

Ухвалою суду від 23.12.2020 підготовче засідання призначене на 29.12.2020.

У судовому засіданні 29.12.2020 оголошено перерву на 13.01.2021.

Ухвалою суду від 13.01.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 27.01.2021.

27.01.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з раптовим ускладенням здоров`я керівника, доказів в обгрунтування вказаного клопотання суду не надано.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, вважає за необхідне зазначити таке.

Коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і представництво юридичних осіб забезпечується згідно із ГПК України - через самопредставництво (ч. 3 ст. 56 ГПК України) або через представника (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Суд нагадує, що ст. 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті справедливого суду , гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Згідно з матеріалами справи, провадження у справі відкрите 20.11.2020, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, у справі проведено 4 судових засідання, відповідачу забезпечене право на відзив, заперечення на відповідь на відзив, яким він скористався, явка сторін не визнавалася обов`язковою.

Тобто відповідач мав достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді, а тому розгляд справи може здійснюватися без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

Суд уважає за необхідне також зазначити, що у справі Смірнова проти України зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції. У справі "Union Alimentaria Sanders SA v. Spain" зазначено, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення клопотання відповідача немає.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

У грудні 2001 року відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-РВ № 001064 Кооперативному підприємству "Дубровицьке гуртово-роздрібне підприємство" у постійне користування надано земельну ділянку для розміщення будівель і споруд.

Судом також установлено, що у 2015 році на замовлення Кооперативного підприємства "Дубровицьке гуртово-роздрібне підприємство" Приватним підприємством "Дубровицьке земельно-кадастрове бюро" розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Кооперативному підприємству "Дубровицьке гуртово-роздрібне підприємство" для розміщення будівель і споруд на території Дубровицької міської ради в м. Дубровиця по вул. Гагаріна, 15 Дубровицького району Рівненської області, відповідно до якої (ситуаційна схема) зазначено код цільового призначення 03.07.

Згідно з випискою з ЄДРЮОФОП основним видом економічної діяльності Кооперативного підприємства "Дубровицьке гуртово-роздрібне підприємство" було 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

08.07.2015 Управлінням Держземагентства у Дубровицькому районі земельну ділянку площею 4,5561 га, кадастровий номер 5621810100:01:015:0165, форма власності - комунальна, цільове призначення: 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 15-В, м. Дубровиця, Рівненська область, зареєстровано у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 27.05.2015.

11.12.2015 між Кооперативним підприємством "Дубровицьке гуртово-роздрібне підприємство" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, а саме: А-1- будівля складу площею 5 613 кв.м, А'-1 - холодильна камера площею 743,7 кв.м, Б-2 - будівля адмінприміщення площею 1 007,9 кв.м, Б'-1 - компресорний цех площею 153,7 кв.м, В-1 - будівля трансформпідстанції, Г-2 - будівля котельні площею 151,5 кв.м, Г - димар, Д-1 - складська будівля площею 396,1 кв.м, Е-1 - будівля складу площею 804,4 кв.м, Є-1 - складська будівля площею 397,7 кв.м, Ж-1 - складська будівля площею 233,2 кв.м, З-1 - будівля складу модуля площею 1 385,7 кв.м, ПД/з-1 - підвал площею 820 кв.м, И-1 т- будівля складу площею 1 150,4 кв.м, Й-1 - будівля насосної станції площею 50,5 кв.м, К-1 - свердловина площею 14,6 кв.м, ПД/К-1 - підвал, К - водонапірна башта, Л - убиральня, М - пожежний резервуар, Н - прохідна площею 59 кв.м, О - цегляний склад площею 226,7 кв.м, П - склад олії площею 2020,2 кв.м, П - прибудова, П'- прибудова, І - рампа, ІІ - рампа, ІV - вимощення, V - ганок, VІ - ганок, VІІ - ганок, ІХ - ганок, Х - ганок, № 1 огорожа, № 2 - огорожа, № 3 - огорожа, № 4 - ворота, № 5 - ворота, № 6 - ворота, № 7 - ворота, що знаходяться за адресою: вул. Гагаріна, 15-В, м. Дубровиця, Рівненська область. Комплекс будівель і споруд бази Кооперативного підприємства "Дубровицьке гуртово-роздрібне підприємство" розташований на земельній ділянці площею 4,5561 га, кадастровий номер 5621810100:01:015:0165.

11.12.2015 право власності на комплекс будівель та споруд зареєстроване за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

17.02.2016 рішенням позивача № 88 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою в межах м. Дубровиця" припинено право постійного користування Кооперативним підприємством "Дубровицьке гуртово-роздрібне підприємство" земельною ділянкою площею 4,5561 га, кадастровий номер 5621810100:01:015:0165 (згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-РВ № 001064 від 28.12.2001), зараховано вказану земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови на території Дубровицької міської ради, визнано державний акт таким, що втратив чинність.

15.04.2016 Управлінням Держгеокадастру у Дубровицькому районі повідомлено позивача про виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:015:0165, виправлено такі відомості: категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; угіддя - землі, які використовуються в комерційних цілях.

12.12.2016 рішенням позивача № 283 "Про внесення змін до речового права комунальної власності на земельну ділянку в м. Дубровиця, вул. Гагаріна,15-В", враховуючи повідомлення Управління Держгеокадастру у Дубровицькому районі про виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру, вирішено внести зміни до речового права комунальної власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5621810100:01:015:0165, номер запису речового права № 10941992 від 21.08.2015, в частині цільового призначення, а саме: (11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості зміни на (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

14.05.2017 Васильєв А. звернувся до позивача з проханням про надання дозволу на розробку детального плану території на земельну ділянку площею 4,5561 га, розташовану в адміністративних межах м. Дубровиця Рівненської області, з метою подальшої оренди вказаної земельної ділянки, фінансування робіт проводитиметься за рахунок власника нерухомого майна.

24.05.2017 ОСОБА_2 звернувся до позивача з проханням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,5561 га у власність шляхом викупу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02) в м. Дубровиця Рівненської області, з метою подальшої оренди вказаної земельної ділянки.

26.06.2017 рішенням позивача № 425 "Про розроблення містобудівної документації - детальний план території в АДРЕСА_1 " вирішено розробити містобудівну документацію (детальний план території) на земельну ділянку комунальної власності в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5621810100:01:015:0165) площею 4,5561 га (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) (03.07) зі зміною її категорії та цільового призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оброни та іншого призначення (11.02) - (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості). Фінансування робіт з розроблення містобудівної документації - детального плану території - на земельну ділянку здійснити за рахунок коштів Васильєва А. Укласти угоду на розроблення містобудівної документації - детального плану території - на земельну ділянку між Дубровицькою міської радою, ОСОБА_1 та розробником згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

26.06.2017 рішенням відповідача № 434 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, в АДРЕСА_1 " надано дозвіл виконавчому комітету Дубровицької міської ради на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, цільове призначення якої змінюється, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5621810100:01:015:0165, площею 4, 5561 га (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) (03.07) із зміною її категорії та цільового призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (11.02) - (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості). Фінансування робіт з розроблення проєкту землеустрою здійснити за рахунок коштів ОСОБА_3 . Укласти угоду на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, цільове призначення якої змінюється, на земельну ділянку між Дубровицькою міської радою, ОСОБА_1 та розробником згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 67 Закону України "Про землеустрій".

Судом із фактичних обставин справи установлено, що вказані рішення не виконані, розроблення проєкту землеустрою ОСОБА_1 не профінансовано, цільове призначення земельної ділянки не змінено, договору оренди земельної ділянки не укладено.

11.07.2017 рішенням позивача № 452 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дубровиця Рівненської області", за п. 1, 2 якого затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Дубровиця Рівненської області, розробленої ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", затверджено базову вартість одного квадратного метра земель м. Дубровиця Рівненської області в розмірі 137,74 грн, нормативну грошову оцінку земель м. Дубровиця введено в дію з 01.01.2018.

Згідно із витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку, виданими Відділом у Дубровицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 12.09.2019 № 1450, від 16.10.2020 № 276, від 16.10.2020 № 277 (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.10.2018), нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5621810100:01:015:0165, площею 4,5561 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 17 295 476,82 грн (з моменту введення її в дію та по день розгляду вказаної справи в суді).

19.12.2017 між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АйсКонцепт" (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд бази Кооперативного підприємства "Дубровицьке гуртово-роздрібне підприємство" з розстроченням платежу, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

17.01.2019 позивач листом № 09-75 звернувся до відповідача, в якому повідомив про необхідність оформлення права власності/користування (оренди) земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 5621810100:01:015:0165, площею 4,5561 га. Вказаний лист відповідач отримав 18.01.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

03.07.2019 позивач листом № 09-584/4 повідомив відповідача про необхідність перерахування 518 864,30 грн збитків, завданих внаслідок неодержання доходів за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Рівненській області № 1174/10/17-00-51-06 від 07.10.2019 відповідачем станом на 01.10.2019 сплати до місцевого бюджету земельного податку чи орендної плати з юридичних осіб не здійснювалося.

17.01.2020 відповідач листом № 2, який позивач отримав 17.01.2020, звернувся до останнього із проханням надати дозвіл на розроблення містобудівної документації - детального плану території на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 5621810100:01:015:0165, площею 4,5561 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на якій знаходяться об`єкти нерухомості, що належать товариству, для зміни цільового призначення земельної ділянки.

21.02.2020 рішенням позивача № 953 "Про розроблення містобудівної документації - детальний план території в АДРЕСА_1 " вирішено розробити містобудівну документацію - детальний план території на земельну ділянку комунальної власності в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5621810100:01:015:0165, площею 4,5561 га, (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Фінансування робіт з розроблення містобудівної документації - детального плану території на земельну ділянку здійснити за рахунок коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "АйсКонцепт". Укласти угоду на розроблення містобудівної документації - детального плану території на земельну ділянку між Дубровицькою міської радою, Товариством з обмеженою відповідальністю "АйсКонцепт" та розробником згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Станом на дату розгляду вказаного спору відповідач фінансування робіт з розроблення містобудівної документації не здійснив, цільового призначення земельної ділянки не змінив, договору оренди земельної ділянки не уклав.

Судом також із пояснень представників сторін та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що 07.12.2020 укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд бази КП ДГРП з розстроченням платежу від 19.12.2017, тобто право власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5621810100:01:015:0165, площею 4,5561 га, за відповідачем припинилося.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини, пов`язані із безпідставним збереженням коштів за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна, регулювання яких здійснюється ЦК України, ЗК України, Законом України "Про оцінку земель", ПК України тощо.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Судом установлено, що відповідач з грудня 2017 року до грудня 2020 був власником нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці. Права користування земельною ділянкою відповідачем не оформлене та не зареєстроване.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

За ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

ЦК України у ст. 381 передбачає принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Відтак чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Зазначене підтверджується також усталеною судовою практикою. Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц зазначено, що ч. 2 ст. 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 також зазначено, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Отже, законодавець установив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від чи того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, та не залежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

У свою чергу, за ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

А відтак новий власник об`єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Отже, з виникненням права власності на будівлю чи споруду у громадянина чи юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (відповідна правова позиція відображена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/1892/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1048/18, від 10.04.2019 у справі № 910/1412/17, від 03.04.2019 у справі № 924/1152/17, від 05.03.2019 у справі № 910/6317/18, від 20.11.2018 у справі № 916/647/18, від 25.05.2018 у справі № 922/3413/17, від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17).

Доказів звернення відповідача до позивача з метою оформлення прав на земельну ділянку в матеріалах справи немає.

Судом із фактичних обставин справи установлено, що цільовим призначенням земельної ділянки, щодо якої виник спір, є будівництво та обслуговування будівель торгівлі, що стверджується витягом з Державного земельного кадастру.

У свою чергу, у ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За ст. 2 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; справлянні плати за землю тощо.

Приписами ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" унормовано, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

Отже, станом на дату придбання об`єктів нерухомого майна відповідач знав або за всіма обставинами повинен був знати про цільове призначення земельної ділянки, на якій таке майно знаходиться.

У матеріалах справи містяться звернення ОСОБА_4 та відповідача (останнього після більше ніж два років з моменту набуття права власності на нерухоме майно) про надання дозволу на розробку детального плану території на земельну ділянку з метою подальшої зміни її цільового використання, у зв`язку з чим позивачем прийняті рішення від 26.06.2017 №№ 425, 434, від 21.02.2020 № 953.

Частинами 1, 2 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Приписами ч. 4 ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" унормовано, що за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для розроблення плану зонування, детального плану території крім коштів державного та місцевих бюджетів можуть залучатися кошти з інших джерел, не заборонених законом, за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування.

Також ч. 4 ст. 67 Закону України "Про землеустрій" унормовано, що роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.

У той же час, як установлено судом, доказів укладення договорів на розроблення містобудівної документації та проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, фінансування вказаних робіт, зокрема з боку відповідача, як це передбачено відповідними рішеннями позивача, в матеріалах справи немає.

Відповідно до ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У матеріалах справи відсутні докази скасування чи визнання недійсними рішень позивача, зокрема в судовому порядку.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Отже, цільовим призначення спірної земельної ділянки є будівництво та обслуговування будівель торгівлі (03.07).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як установлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позивач у цій справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

Згідно з матеріалами справи спірна земельна ділянка є об`єктом цивільних прав, оскільки сформована відповідно до вимог земельного законодавства: має визначені межі, площу та кадастровий номер, зареєстрована у Державному земельному кадастрі, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Судом також установлена реальна можливість передачі позивачем земельної ділянки в оренду відповідачу відповідно до Закону України "Про оренду землі" у період з грудня 2017 року по день звернення до суду.

Щодо стягуваної суми, то суд уважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 1 ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктами 14.1.72., 14.1.73. 14.1.74. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з підп. 10.1.1. п. 10.1. ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, до якого, за визначенням ст. 265 ПК України, належить плата за землю.

Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі) (п. 10.2-1 ст. 10 ПК України).

У силу вимог ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Отже, користування землею є платним, плата за землю - обов`язковий платіж, який надходить до місцевого бюджету та є фінансовою основою місцевого самоврядування.

Відповідно до підп. 269.1.2. п. 269.1. ст. 269 ПК України платниками податку є землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підп. 270.1.1. п. 270.1. ст. 270 ПК України).

За підп. 286.1. ст. 286.6. ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.

Як установлено судом, позивач в підтвердження своїх вимог долучив до матеріалів справи витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за період з 2018 по 2020 роки, а також рішення позивача № 452 від 11.07.2017 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дубровиця.

За таких обставин загальний розмір орендної плати, яку відповідач повинен був сплатити позивачу за користування земельною ділянкою, становить 1 426 876,81 грн (518 864,30 грн (розмір річної орендної плати (17 295 476,82 грн х 3%)) х 2 + 389 148,21 грн (розмір орендної плати за 9 місяців (518 864,30 грн /12 = 43 238,69 грн х 9)) (при заявленому - 1 426 877,00 грн).

Отже, позивач надав докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також часткову обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Відтак, оскільки до моменту оформлення відповідачем об`єктів нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість. За ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов`язаннями з безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ у справі "Озтюрк проти Туреччини" (Ozturk v. Turkey).

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема засади, визначені п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України такі як справедливість, добросовісність та розумність.

Аналіз змісту ст. 1212 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство що охоплюється безпідставно набутим майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Наприклад, у ст. VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права (Draft Common Frame of Reference. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law) щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном.

Тлумачення ст. 1212 ЦК України, із застосуванням телеологічного способу її тлумачення, свідчить, що цією нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона згідно із законом мала віддати (перерахувати) іншій особі в силу покладеного на неї законом зобов`язання. Тобто зменшення обов`язку. У справі, що переглядається, збагаченням є збереження користувачем без достатніх правових підстав у себе виплати (орендної плати), яку він згідно із законом мав сплатити позивачу за користування земельною ділянкою, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна.

Такий підхід до розуміння норми ст. 1212 ЦК України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення власника об`єктів нерухомого майна за рахунок несплати орендної плати за земельну ділянку, на якій такі об`єкти знаходяться.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а відтак - про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складається із судового збору в розмірі 21 403,16 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, отже, судовий збір в розмірі 21 401,02 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Дубровицької міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсконцепт" про стягнення 1 426 877,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсконцепт" (вул. Гагаріна, 15-В, м. Дубровиця, Рівненська область, 34100, ідентифікаційний код 39637699) на користь Дубровицької міської ради Рівненської області (вул. Воробинська, 4-В, м. Дубровиця, Рівненська область, 34100, ідентифікаційний код 05390997) 1 426 876,81 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 0,19 грн відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсконцепт" (вул. Гагаріна, 15-В, м. Дубровиця, Рівненська область, 34100, ідентифікаційний код 39637699) на користь Дубровицької міської ради Рівненської області (вул. Воробинська, 4-В, м. Дубровиця, Рівненська область, 34100, ідентифікаційний код 05390997) 21 401,02 грн судового збору.

Позивач: Дубровицька міська рада Рівненської області (вул. Воробинська, 4-В, м. Дубровиця, Рівненська область, 34100, ідентифікаційний код 05390997).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Айсконцепт" (вул. Гагаріна, 15-В, м. Дубровиця, Рівненська область, 34100, ідентифікаційний код 39637699).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 27.01.2021.

Суддя О. Андрійчук