Рішення

від 27.01.2021 по справі 600/2492/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2492/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Анівол до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Анівол звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2049383/42307941 від 20 жовтня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №10 від 19 серпня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, встановленому чинним законодавством.

В обґрунтування позову зазначено про незгоду із відмовою Комісії ГУ ДПС у Чернівецькій області в реєстрації податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка полягає у ненаданні позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Позивач вважає, що Комісія ГУ ДПС у Чернівецькій області у рішенні не зазначила (не підкреслила) документів, які не надано, хоча була зобов`язана виконати зазначені дії. Так, податковим органом не зазначено конкретного переліку ненаданих позивачем документів та не враховано пояснення та документи при винесенні рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. До того ж, сукупність наданих первинних документів, на переконання позивача, не дають підстав для сумніву щодо дійсності укладання між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІКС" договору, на виконання вимог якого і складено спірну податкову накладну. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, позивач вказав, що не невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним. З огляду на відсутність порушень норм податкового законодавства, відсутні підстави для відмови в реєстрації податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року.

Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Не погоджуючись з адміністративним позовом, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області подано до суду відзив, в якому зазначено, що позивачем не в повному обсязі надано документи на виконання квитанції, якою зупинено реєстрацію податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року, а саме: не подано договору на перевезення товару із перевізником ФОП ОСОБА_1 . На думку відповідача, відсутність зазначеного документа унеможливлює підтвердження податковим органом реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Органікс . Вказуючи на законність оскаржуваного рішення, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - Державна податкова служба України - правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач указував про безпідставність доводів відповідача щодо ненадання договору на перевезення товару із перевізником ФОП ОСОБА_1 . Наголошував на тому, що в оскаржуваному рішенні не зазначено (не підкреслено) документів, яких не надано позивачем. Натомість, лише у відзиві на позовну заяву зазначено підставу відмови у реєстрації спірної податкової накладної. Крім цього, позивач звертав увагу на те, що ним і до пояснень, і до скарги на рішення №2049383/42307941 від 20 жовтня 2020 року надавались акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19 серпня 2020 року із перевізником ФОП ОСОБА_1 та товарно-транспортну накладну №P46 від 19 серпня 2020 р. (з відомостями про вантаж), які підтверджували факт виконаних робіт із перевезення товару. Наполягав на задоволенні позовних вимог.

Правом подати заперечення Головне управління ДПС у Чернівецькій області не скористалось.

Ухвалою суду від 07 грудня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Чернівецькій області про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Клопотань про розгляд даної за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Анівол зареєстроване як юридична особа з 12 липня 2018 року із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

12 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Анівол ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Органікс ( Покупець ) укладено Договір №22/20 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з рахунками та видатковими накладними, що додаються до цього Договору і є його невід`ємною частиною, на умовах і в порядку, викладеному в цьому Договорі.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Продавець зобов`язується постачати, а Покупець приймати Товар в кількості, асортименті та за ціною, що визначена сторонами у відповідних накладних, сплачувати за нього відповідну грошову суму на умовах, що встановлені цим Договором.

Покупець зобов`язується здійснити попередню оплату замовленої партії товару, шляхом перерахувати коштів на рахунок Продавця в розмірі 100% від загальної вартості товару, яка зазначена в рахунку-фактурі (пункт 3.2 Договору).

На підставі вказаного вище договору позивачем 14 серпня 2020 року складено рахунок на оплату №60 на товар - рідке мінеральне добриво AMINOACTIV HPF, розфасоване у каністри по 20 л, на загальну суму (з ПДВ) у розмірі 85797,82 грн.

Згідно платіжного доручення №2804 від 19 серпня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Органікс проведено на підставі рахунку №60 від 14 серпня 2020 року оплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Анівол у сумі 85797,82 грн.

Крім цього, позивачем сформовано видаткову накладну №46 від 19 серпня 2020 року на вказаний вище товар у сумі 85797,82 грн.

19 серпня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Анівол сформовано та направлено до ДПС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 за реалізований Товариству з обмеженою відповідальністю Органікс товар на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 85797,82 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість 14299,64 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою 71498,18 грн.

За результатами перевірки вищезазначеної податкової накладної 10 вересня 2020 року ДПС України сформовано квитанцію, у якій зазначено, що податкову накладну №10 від 19 серпня 2020 прийнято, однак її реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Так, у вказаній квитанції зазначено наступне: Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 19 серпня 2020 року №10 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації в ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає вимогам п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

У зв`язку з цим, позивачем подано до контролюючого органу повідомлення №1 від 15 жовтня 2020 року про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року, реєстрацію якої зупинено.

Так, на підтвердження реальності проведення фінансово-господарської операції по податковій накладній №10 від 19 серпня 2020 року, реєстрацію якої зупинено, позивачем додано наступні документи: інформацію про товариство №66/10 від 15 жовтня 2020 року; пояснення №67/10 від 15 жовтня 2020 року; договір суборенди нерухомого майна від 26 березня 2020 року; договір поставки товарів на Україну №1 від 01 березня 2020 року; вантажно-митну декларацію №UА305130/2020/008804, міжнародну товарно-транспортну накладну (форма СМR) №063772; платіжне доручення в іноземній валюті (SWIFT) від 31 березня 2020 року, платіжне доручення №10JBKLK3 від 31 березня 2020 року, повідомлення про реєстрацію препарату від 03 березня 2020 року; вантажно-митну декларацію №UА305130/2020/007727, міжнародну товарно-транспортну накладну (форма СМR) №060050, платіжне доручення в іноземній валюті (SWIFT) від 22 квітня 2020 року, платіжне доручення №13JBKLK4 від 22 квітня 2020 року, повідомлення про реєстрацію препарату від 03 березня 2020 року; платіжні доручення в іноземній валюті (SWIFT) від 16 червня 2020 року, від 25 травня 2020 року, 22 квітня 2020 року, 19 травня 2020 року, витяг з оборотно-сальдової відомості по субрахунку 632 за січень-липень 2020 року; рахунок №02770 від 31 березня 2020 року за виконання транспортних послуг; акт виконаних робіт (послуг) №02770 від 31 березня 2020 року; договір-заявку №3 від 14 квітня 2020 року до договору на організацію перевезення вантажу у міжнародному сполученні №ЗУЕ1364 від 26 жовтня 2018 року; акт виконаних робіт (послуг) №03603 від 22 квітня 2020 року; платіжні доручення №191 від 25 травня 2020 року, №192 від 25 травня 2020 року, №193 від 25 травня 2020 року про оплату за транспортні послуги; витяг з оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 за січень-червень 2020 року; платіжні доручення №164 від 30 березня 2020 року, №170 від 03 квітня 2020 року, №176 від 17 квітня 2020 року, №183 від 07 травня 2020 року, №184 від 07 травня 2020 року, №205 від 18 червня 2020 року про сплату митних платежів; витяг з оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 за січень-червень 2020 року; витяги з оборотно-сальдової відомості по субрахунку 632 за січень-серпень 2020 року; витяги з оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 за січень-серпень 2020 року; витяги з оборотно-сальдової відомості по субрахунку 311 за січень-серпень 2020 року; банківські виписки з рахунку за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року витяги з оборотно-сальдової відомості по субрахунку 312 за січень-серпень 2020 року; банківська виписка з рахунку за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року; договір №22/20 від 12 серпня 2020 року з покупцем ТОВ "ОРГАНІКС"; рахунок на оплату №60 від 14 серпня 2020 року; платіжне доручення №2804 від 19 серпня 2020 року про оплату за товар; видаткову накладну №46 від 19 серпня 2020 року; товарно-транспортну накладну №Р46 від 19 серпня 2020 року, відомості про вантаж; акт звіряння взаємних розрахунків з покупцем за серпень 2020 року; витяг з оборотно-сальдової відомості по субрахунку 281 за серпень 2020 року; витяги з оборотно-сальдової відомості по субрахунку 361 за січень-серпень 2020 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19 серпня 2020 року.

За наслідками розгляду вказаного повідомлення та пояснень Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних прийнято рішення від 20 жовтня 2020 року №2049383/42307941 про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року.

Підставою вказаного рішення зазначено ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погоджуючись із указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Анівол звернулось до адміністративного суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За правилами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як зазначено у пункті 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29 грудня 2010 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №204 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 (набула чинності з 01 лютого 2020 року), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з вимогами пункту 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

При цьому під ризиком порушення норм податкового законодавства розуміється ймовірність склаення та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а"/"б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

У відповідності до пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність: 1) платника податку критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.

Пунктом 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).

Згідно наявних у цій справі матеріалів судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що платник податку відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У зв`язку з цим варто зазначити, що на момент формування квитанції, якою зупинено реєстрацію податкової накладної, такі Критерії визначені додатком 1 до Порядку №1165.

Так, додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Отже, пункт 8 додатку 1 до Порядку №1165 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість містить одну із можливих ознак ризиковості здійснення операцій, якою є те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування

Аналіз пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у платника податку такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності платника податку вказаному критерію слід навести розрахунок показника за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.

Водночас пункт 11 Порядку №1165 передбачає зазначення у квитанції пропозиції щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є наявність об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку. Тобто, господарська операція має бути реальною, впливати на активи підприємства та породжувати податкові зобов`язання.

Водночас податкове законодавство України, чинне на час формування у цій справі квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, містило вимоги до змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, які є конкретними та не можуть носити абстрактний характер.

Однак з матеріалів справи вбачається, що при зупиненні реєстрації податкової накладної у квитанції не зазначено конкретні критерії ризиковості платника податку, на підставі яких зупинено реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також відсутній конкретний перелік необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Між тим, наявні лише посилання на пункт 201.16 статті 201 ПК України, що унеможливлює встановити конкретно яким критеріям ризиковості, переліченим у зазначеному вище пункті 8 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідає позивач.

Вказане свідчить про невідповідність сформованої податковим органом квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної вимогам пункту 11 Порядку №1165.

Про не зазначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, наголошувалось позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Однак усупереч визначеному частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку суб`єкта владних повноважень доводити правомірність оскаржуваних дій (рішень) відповідачем не доведено обґрунтованість зупинення реєстрації податкової накладної №10 що в подальшому призвело прийняттю оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що законних та обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року у контролюючого органу не було.

За таких обставин, прийняте відповідачем після незаконного та необґрунтованого рішення про зупинення реєстрації податкової накладної оскаржуване рішення про відмову в реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Поряд з цим судом встановлено, що після отримання рішення про зупинення реєстрації податкової накладної позивачем були направлені контролюючому органу матеріали на підтвердження вчинення господарської операції зі своїм контрагентом, про що зазначено вище.

Між тим, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було прийнято оскаржуване позивачем рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №2049383/42307941 від 20 жовтня 2020 року.

Як вбачається із названого рішення, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних .

Водночас варто зазначити, що оскаржуване позивачем рішення по своїй правовій природі є актом індивідуальної дії.

Так, згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості й зрозумілості акту індивідуальної дії та породжують його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

У рішенні №2049383/42307941 від 20 жовтня 2020 року не зазначено, яких саме документів не надано, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року.

При цьому стосовно ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних , то суд звертає увагу, що в приписах до вказаних пунктів у дужках, зазначено про те, що документи, які не надано платником, необхідно підкреслити.

Між тим, оскаржуване рішення контролюючого органу №2049383/42307941 від 20 жовтня 2020 року не містить жодних підкреслень.

Зазначене свідчить про не надання комісією належної оцінки вирішенню питання, які ж саме документи позивачем-платником податку не було подано, і яким чином це унеможливило реєстрацію податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

Поряд з цим у ході судового розгляду цієї справи позивачем на підставі письмових доказів, які були додані ним до повідомлення №1 від 15 жовтня 2020 року про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року, реєстрацію якої було зупинено, доведено факт продажу товару Товариству з обмеженою відповідальністю Органікс та отримання оплати за нього (останнє, фактично, податковим органом не заперечувалось).

Разом з цим суд звертає увагу на те, що доводи відзиву зводяться до позиції податкового органу про ненадання позивачем договору на перевезення товару із перевізником ФОП ОСОБА_1 .

Однак указані доводи суд оцінює критично та вважає безпідставними, оскільки оскаржуване у цій справі рішення прийняте відносно податкової накладної, виписаної за результатом взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Органікс згідно Договору від 12 серпня 2020 року №22/20, тобто щодо іншої господарської операції позивача та іншого його контрагента.

До того ж, про необхідність подання позивачем документа, вказаного у відзиві, не зазначено ні у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року, ні в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації цієї податкової накладної.

У ході судового розгляду справи позивачем на підставі наданих письмових доказів доведено продаж товару Товариству з обмеженою відповідальністю Органікс та здійснення указаним оплати за нього.

Водночас обґрунтованих доводів щодо нереальності господарської операції за Договором від 12 серпня 2020 року №22/20 на підставі аналізу наданих позивачем первинних документів відзив відповідача не містить.

Враховуючи усе вищевикладене, перевіряючи оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що таке прийнято не на підставі закону та є необґрунтованим.

Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; -набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана ж форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів. В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у Комісії ГУ ДПС правових підстав для відмови у реєстрації спірної податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача та гарантією того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну у день подання її на реєстрацію.

Таким чином, позовна вимога зобов`язального характеру також підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваних рішень. Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати на загальну суму 4102,00 грн, що складаються із судового збору у розмірі 2102,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Так, відповідно до платіжного доручення №185 від 16 листопада 2020 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача, який прийняв оскаржуване рішення, на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 2102 грн 00 коп.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, то суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої-п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 16 листопада 2020 року між адвокатом Станкевичем Віталієм Васильовичем (далі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Анівол (далі - Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №2/11/20 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту у адміністративному судочинстві у спорі із Головним управління ДПС у Чернівецькій області та Державною податковою службою України щодо: визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2049383/42307941 від 20 жовтня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №10 від 19 серпня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку встановленому чинним законодавством. Статус Клієнта у провадженні - позивач.

Відповідно до пункту 1 Додатку №1 до вказаного вище Договору сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі у розмірі 2000,00 грн.

На підставі названого договору видано Ордер на надання правничої допомоги (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Анівол адвокатом Станкевичем В.В., датований 18 листопада 2020 року, Серія СЕ1014417.

Згідно розрахункової квитанції від 17 листопада 2020 року №1/11/20 адвокатом Станкевичем В.В. одержано від Товариства з обмеженою відповідальністю Анівол суму 2000,00 грн як гонорар (винагороду) за послуги згідно договору про надання правничої допомоги №2/11/20 від 16 листопада 2020 року.

Проаналізувавши вказані документи у їх сукупності та враховуючи наведені вище норми процесуального права, суд вважає підтвердженою сплату позивачем адвокату, який представляв його інтереси у цій справі, коштів у розмірі 2000,00 грн за надання професійної правничої допомоги.

З огляду на викладене, такі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, варто зазначити і те, що згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак у ході розгляду цієї справи відповідачами не було подано до суду клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до вказаних процесуальних норм. Ними жодним чином не доведено не співмірності понесених позивачем витрат.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Анівол до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, №2049383/42307941 від 20 жовтня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 19 серпня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №10 від 19 серпня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у день подання її на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Анівол судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 січня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Анівол (60311, Чернівецька область, Новоселицький район, с. Топорівці, вул. Заліснянська, буд. 2, код ЄДРПОУ 42307941), відповідачі - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану 200-А, м. Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 39392513), Державна податкова служба України (Львівська площа,8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197).

Суддя О.П. Лелюк