Рішення

від 26.01.2021 по справі 640/15449/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року м. Київ № 640/15449/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариства з обмеженою відповідальністю Юшидо простягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач, Фонд) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юшидо (далі по тексту - відповідач, ТОВ Юшидо ), в якому просить:

1) стягнути з відповідача на користь позивача адміністратвино-господарські санкції у розмірі 48 775,00 грн.;

2) стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 904,80 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем у порушення законодавчо встановлених вимог не було дотримано нормативу кількості працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим до нього застосовано адміністративно-господарській санкції у розмірі 48 775,00 грн, які ТОВ Юшидо не було сплачено у встановлений строк, а тому останньому була також нарахована пеня у розмірі 904,80 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у встановлений строк надати суду відзив на позовну заяву.

Відповідачем через канцелярію суду 04.08.2020 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ТОВ Юшидо сплачено адміністративно-господарської санкції у розмірі 48 775,00 грн. та пеню у розмірі 904,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.07.2020 №1244, №1246 на суму 48 775, 00 грн. та 868,64 грн. відповідно та платіжним дорученням №1254 від 30.07.2020 на суму 36,16 грн.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2020 ТОВ Юшидо подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік по формі 10-ПІ (Річна Поштова), затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики від 10 лютого 2007 року № 42.

Згідно поданого звіту, відповідач зазначив, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2019 році становила 8 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано одну особу з інвалідністю, проте відповідачем, відповідно до вказаного звіту не працевлаштовано жодної.

Позивачем застосовано до відповідача штрафну (фінансову) санкцію та пеню, за не виконання нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

За змістом частини третьої статті 17 вказаного Закону відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я інвалідів.

Частинами першою та третьою статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу положень статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається зі змісту статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , на відповідача, як працедавця, покладено обов`язок створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

При цьому, згідно зі частинами першою та другою статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено у повному обсязі адміністративно-господарські санкції у розмірі 48 775,00 грн. та пеню у розмірі 904,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.07.2020 №1244, №1246 на суму 48 775, 00 грн. та 868,64 грн. відповідно та платіжним дорученням №1254 від 30.07.2020 на суму 36,16 грн.

Таким чином, відповідачем самостійно сплачено адміністративного господарські санкції та пеню в межах заявлених позовних вимог у цій справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки відповідачем сплачено вказану санкцію та пеню у повному розмірі, тому адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись статтями 72 - 77, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 22869098, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Юшидо (01004, Київ, вул.Рогнідинська, 4, літера А, офіс 410, код ЄДРПОУ 38202851)