Рішення

від 26.01.2021 по справі 640/11172/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 січня 2021 року справа №640/11172/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДСНС у м. Києві) доТовариства з обмеженою відповідальністю ІСІДА-IVF (далі по тексту - відповідач, ІСІДА-IVF ) прозастосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації 1-го, 2-го, 3-го та 4-го поверхів лікарні Товариства з обмеженою відповідальністю ІСІДА-IVF (код ЄДРПОУ 21642567), розташованого за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 65 у Солом`янському районі м. Києва - до повного усунення порушень зазначених в акті перевірки, шляхом відключення електроживлення та накладення печаток на розподільчі електрощити В С Т А Н О В И В:

ГУ ДСНС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва зазначаючи, що під час проведення планової перевірки щодо додержання та виконання вимог у сфері пожежної та техногенної безпеки відповідача за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 65 у Солом`янському районі м. Києва , встановлено ряд порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, та є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді повного зупинення експлуатації 1-го, 2-го, 3-го та 4-го поверхів лікарні ТОВ ІСІДА-IVF , шляхом відключення електроживлення та накладення печаток на розподільчі електрощити, до повного усунення порушень зазначених в акті перевірки.

Ухвалою від 22 травня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/11172/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач відзиву на адміністративний позов до суду не надав.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , наказу Міністерства внутрішніх справ України Про затвердження уніфікованої форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, та інших форм розпорядчих документів від 17 січня 2019 року №22, Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві, затвердженого наказом від 04 лютого 2013 року №3, наказу Державної регуляторної служби України від 15 листопада 2019 року №196 Про затвердження Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2020 рік та наказу ДСНС від 27 листопада 2019 року №687 Про затвердження плану перевірок , ГУ ДСНС України в місті Києві видано наказ від 14 січня 2020 року №41 Про проведення планових перевірок (далі по тексту - наказ).

На підставі наказу та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 17 лютого 2020 року №1922 посадовою особою позивача у період з 17 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року проведено планову перевірку щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено відповідний акт від 28 лютого 2020 року №273 (далі по тексту - Акт перевірки №273).

З Акта перевірки №273 вбачається, що ГУ ДСНС в місті Києві виявлено порушення ТОВ ІСІДА-IVF вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, а саме норм Правил пожежної безпеки в Україні (далі по тексту - ППБУ), Кодексу цивільного захисту України:

- не у всіх комунікаційних шахтах (камерах) складських (підсобних) приміщень та в серверній встановлені протипожежні двері (пункт 4 розділу І, пункт 2.3 розділу ІІІ ППБУ);

- маркування дверей, які повинні бути протипожежними, не нанесено безпосередньо на двері ударним способом - клеймуванням (ручним чи машинним) на верхній торець дверної стулки і на ярлик або етикетку, прикріплену до дверей (порушення вимог ДБНВ.1.1-7) (пункт 2.3 глави 2 розділу III, пункт 22 розділу ІІ ППБУ);

- приміщення вентиляційної камери захаращенні сторонніми предметами (пункт 2.12 розділу ІІІ ППБУ);

- не передбачено влаштування світлових карманів, ширина світлового карману повинна бути не менше половини його глибини, ширина прилеглого коридору при цьому не враховується (пункт 2.23 розділу ІІІ ППБУ);

- коридори будівлі без природного освітлення не обладнані системами протидимного захисту (розділу V пункт 1.2 ППБУ);

- складські приміщення (відсіки), розташовані на цокольному поверсі не забезпечені люками чи вікнами розміром 0,9x1,2 метри приямками (для випуску диму у разі пожежі) та системою димовидалення (пункт 9.1 розділу VI ППБУ);

- шляхи евакуації захаращенні матеріальними цінностями (пункт 2.37 розділу III ППБУ);

- допускається влаштування на шляхах евакуації розсувних дверей (пункт 2.37 розділу III ППБУ);

- допускається влаштування евакуаційних виходів з приміщення цокольного поверху через кабінети (приміщення водіїв та приміщення прального відділення) (пункт 2.37 розділу III ППБУ);

- підтримання експлуатаційної придатності СПЗ не проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5 - 56 : 2014 Системи протипожежного захисту (розділ V пункт 1.4 ППБУ);

- приміщення серверної не обладнано автоматичною системою пожежогасіння згідно з пунктом 13.1 Таблиці А.2 Додатку А ДБН B.2.5- 56:2014 Системи протипожежного захисту (пункт 1.2 розділу V ППБУ);

- приміщення будівлі не дообладнані системою автоматичної пожежної сигналізації з виводом сигналу від приймально- контрольного приладу на пульт централізованого пожежного спостерігання в порушенні пункту 7.2 Таблиці А.1 Додатку А ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (пункт 1.2 розділу V ППБУ);

- пожежні кран-комплекти не укомплектовані пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля (пункт 2.2 розділу V ППБУ);

- шафки пожежних кран-комплектів не мають отворів для провітрювання і пристосувань для опломбування та візуального огляду їх без розкривання (пункт 2.2 розділу V ППБУ);

- не встановлені покажчики місць розташування пожежних гідрантів (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них: літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева) (пункт 2.2 розділу V ППБУ);

- на об`єкті не розроблені та не вивішені видимих місцях фотолюмінісцентні плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі відповідно до ДСТУ 7313 (порушення вимог ДБНВ.1.1-7) (пункт 22.5 розділу II ППБУ);

- приміщення з наявністю горючих речовин, таких як рослинні та тваринні олії і жири в обладнанні для приготування їжі, не забезпечені водяними вогнегасниками BB-2, призначеними для гасіння пожеж класу F (пункт 4 розділу VI Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників) (пункт 3.6 глави 3 розділу V ППБУ);

- на випадок виникнення пожежі приміщення не забезпечені пристроями фільтрування для саморятування під час пожежі для обслуговуючого персоналу (пункт 3.2 глави 3 розділ VI ППБУ);

- двері евакуаційного виходу з будівлі замкнені на замки, які не відкриваються зсередини без ключа (пункт 2.27 глави 2 розділу ІІІ ППБУ);

- сполучення шахти ліфту з підвальним поверхом здійснено без улаштування тамбур шлюзу 1-го типу з підпором повітря (п. 6.35 ДБНВ.1.1-7) (пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ);

- облицювання стін шляхів евакуації здійснено з матеріалів, що мають невизначені показники пожежної безпеки (п. 7.3.3 ДБН В.1.1-7) (пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ);

- не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки (пункт 8 частини першої статті 20 КЦЗУ);

- не надано зареєстровану відповідним чином декларацію відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (статті 57 пункт 2 Кодекс цивільного захисту України).

Наявність встановлених в Акті перевірки №273 порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред`явлених позовних вимог, звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) .

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами.

Згідно частини п`ятої статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Частиною сьомою статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Відповідно до статті 64 Кодексу цивільного захисту України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

В силу пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі по тексту - Положення №1052), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі по тексту - ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно пункту 3 Положення №1052, основними завданнями ДСНС України є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Відповідно до частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Виходячи із системного аналізу вказаних положень законодавства, суд приходить до висновку, що можливість та необхідність звернення ГУ ДСНС до адміністративного суду з позовом про застосування відповідних заходів реагування шляхом зупинення роботи підприємства виникає виключно за умови, коли виявлені за результатами перевірки суб`єкта господарювання порушення вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, та за умови існування таких порушень на момент прийняття рішення адміністративним судом.

У відповідності до пункту 26 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Матеріали справи підтверджують, що за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, ГУ ДСНС у місті Києві складено відповідний акт від 29 жовтня 2020 року №518, яким встановлено відсутність порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Таким чином, на момент вирішення спору відповідачем усунуто порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які зафіксовані в акті перевірки №273 та стали підставою для звернення ГУ ДСНС України в м. Києві до суду щодо застосування заходів реагування.

Суд звертає увагу на те, що застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю і здоров`ю людей.

При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

При прийнятті цього рішення, суд враховує не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей.

За своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина п`ята статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові №826/12258/18 від 18 вересня 2018 року.

Наявність акта перевірки з висновком про відсутність порушень з боку відповідача, свідчить про виконання останнім вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, у зв`язку із чим підстави для застосування заходів реагування відсутні.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13; ідентифікаційний код 38620155);

Товариство з обмеженою відповідальністю ІСІДА-IVF (03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 65; ідентифікаційний код 21642567).

Суддя В.А. Кузьменко