Постанова

від 26.01.2021 по справі 160/9817/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9817/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю:

представника позивача: Герасимчук С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року, (суддя суду першої інстанції Златін С.В.), прийняте у м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/9817/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Дніпромісто імені Ю.М. Білоконя, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Метстар Компані , Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд Фемелі Дніпро про визнання протиправними та нечинним рішення, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2020 року №108/55 Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра .

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення Дніпровської міської ради незаконно змінило функціональне призначення території існуючої садибної забудови Ж-1 на територію існуючої багатоквартирної забудови, на якій розташована земельна ділянка площею 0.2600 га за адресою АДРЕСА_1 , яка є суміжною із ділянкою позивача, які станом на дату прийняття оскаржуваного рішення відповідачем за основним цільовим використанням (УКЦПЗ) відносились до земель (02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), (УКЦВЗ) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). На думку позивача відповідач оскаржуваним рішенням з метою виправлення власних грубих помилок у сфері містобудування, прийняла оскаржуване рішення від 25.03.2020 року, яким затвердила проект внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра, та фактично без врахування зоннінгу територій, в порушення раніше прийнятого рішення міської ради №54/66 від 22.07.2015 року, змінила функціональне призначення території житлового кварталу із індивідуальної садибної забудови на багатоквартирну житлову забудову. Дніпропетровський окружний адміністративний суд закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і нечинним рішення №108/55 Дніпровської міської ради від 25.03.2020 року не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, чи були виправлені оскаржувані порушення суб`єктом владних повноважень, чи відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

11.01.2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач зазначає, що ухвалу суду першої інстанції вважає правомірною та обґрунтованою, прийнятою із дотриманням вимог КАС України, просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

13.01.2021 року від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких позивач зазначає, що позивач може відновити свої порушені права лише через визнання протиправним оскаржуваного рішення. Так, позивач в своїй заяві просить суд скасувати рішення від 02.09.2020 року, яким визнано таким, що втратило чинність рішення Дніпропетровської міської ради від 25.03.2020 року. Отже, в разі задоволення позовних вимог та визнання недійсним рішення від 02.09.2020 року, рішення 25.03.2020 року знову набуде чинності, відтак права та інтереси позивача знову будуть порушені, оскільки визнання рішення відповідача від 02.09.2020 року протиправним відновить чинність рішення відповідача від 25.03.2020 року.

21.01.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача, просить апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, скасування містобудівних умов та обмежень, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 18.08.2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог.

За вказаних обставин залишилась одна заявлена позивачем позовна вимога: визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2020 року № 108/55 Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра .

13.10.2020 року позивач подав заяву про зміну предмету позову, у якій виклав прохальну частину позову наступним чином:

- визнати протиправнити дії Дніпровської міської ради щодо прийняття рішення від 25.03.2020 року № 108/55 Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра та рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра";

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2020 року № 108/55 Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра та рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра".

Таким чином, предметом позову у даній справі є два рішення Дніпровської міської ради, а саме: від 25.03.2020 року № 108/55 Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра та від 02.09.2020 року № 84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра".

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2020 року № 108/55 Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра суд першої інстанції виходив з того, що з моменту втрати чинності рішення відповідача від 25.03.2020 року права та інтереси позивача, які можливо були порушені оскаржуваним рішенням відповідача, є відновленими: ймовірне рішення суду про визнання вказаного нормативно-правового акту протиправним та нечинним буде мати чинність лише на майбутнє, а тому не може відновити законних прав та інтересів позивача, які можливо були порушені вказаним рішенням відповідача, до моменту втрати рішенням Дніпровської міської ради чинності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень протиправними.

Як зазначає позивач в своєму адміністративному позові та апеляційній скарзі підставою для звернення до суду послугувало порушення прав позивача через зміну функціонального призначення території житлового кварталу, в якому знаходиться земельна ділянка належна позивачеві, із індивідуальної садибної забудови на багатоквартирну житлову забудову шляхом затвердження відповідачем зміни до генерального плану розвитку м. Дніпра.

Як встановлено судом першої інстанції, Дніпровська міська рада вирішила вважати таким, що втратило чинність рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2020 року № 108/55 Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра, про що вказано безпосередньо у пункті 4 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра".

Між тим, судом першої інстанції не встановлено та матеріалами справи не підтверджується, що визнання таким, що втратило чинність рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2020 року здійснено відповідачем з метою відновлення прав позивача, більш того, судом не досліджено та відповідно в оскаржуваній ухвалі не відображено, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача дійсно можливе без визнання рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2020 року протиправними.

Більш того, суд апеляційної інстанції зазначає, що необхідність закриття провадження мотивовано усуненням (виправленням) порушення - визнання нечинним одного з оскаржуваних рішень відповідача. Проте, позивач наполягає, що відновлення її прав не відбулось, її права та інтереси потребують судового захисту. Ефективним способом відновлення своїх прав позивач вважає визнання протиправним рішення відповідача від 25.03.2020 року.

Виходячи зі змісту пункту 8 статті 238 КАС України , зазначені обставини можуть бути встановлені лише після дослідження зібраних у справі доказів. За таких обставин, на цій стадії розгляду справи суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити об`єктивні підстави для закриття провадження в частині.

Аналогічним способом приписи пункту 8 статті 238 КАС України були застосовані Верховним Судом в ухвалі від 18.04.2019 року в адміністративній справі №9901/898/18.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 310, ст. 312, ст.321, ст. 325 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року в адміністративній справі №160/9817/20 - скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 27.01.2021 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай