Постанова

від 20.01.2021 по справі 2270/6243/12

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2270/6243/12

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

20 січня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника позивача: Ткачука Б.М.,

представника відповідача: Карповича В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю МС-Зв`язок (ТОВ МС-Зв`язок ) звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (ГУ ДПС у Хмельницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000822304/2980 від 10 вересня 2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, позов задоволено.

Проте, постановою Верховного Суду від 28.02.2020 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 28.02.2020 року зазначив про те, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі ОСОБА_1 в діяльності очолюваної ним юридичної особи що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Також, не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між ТОВ МС-Зв`язок та ТОВ БК Київбудмонтаж , хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб, задіяних у такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій, а також необхідно було дослідити технічну можливість постачальника позивача виконати спірні роботи з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Так, за результатами нового розгляду даної справи, 29 жовтня 2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "МС-Зв`язок" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "БК "Київбудмонтаж" за березень 2011 року та червень 2011 року, за результатами якої складено акт №4851/22-3/33232876 від 27 серпня 2012 року.

У ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками березня 2011 року, червня 2011 року на загальну суму ПДВ 1058118,00 грн., в тому числі по періодах: березень 2011 року на суму ПДВ 200337,00 грн., червень 2011 року на суму ПДВ 857781,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000822304/2980 від 10 вересня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 1058119,00 гривень, з яких: 1058118,00 грн. - сума грошового зобов`язання за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями.

Дані висновки зроблені відповідачем з посиланням на те, що ТОВ "МС-Зв`язок" завищило суму податкового кредиту на 1058118,00 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з ТОВ "БК "Київбудмонтаж", що фактично не здійснювались, посилаючись на невідповідність підпису на первинних документах директора контрагента, що підтверджується результатами експертизи здійсненої в рамках кримінальної справи № 688/4283/14-к, а також відсутність у контрагента достатньої кількості працівників для можливості здійснення відображених у документах господарських операції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об`єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Так, Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Окрім того, відсутність у спірного контрагенту матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі № 804/4787/16.

Так, за перевіряємий період ТОВ МС-Зв`язок мало взаємовідносини з ТОВ "БК "Київбудмонтаж".

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ МС-Зв`язок та ТОВ "БК "Київбудмонтаж" підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, субпідрядними угодами, додатковими угодами до договору з генерального підряду на будівництво об`єктів №30902 від 02 лютого 2010 року до Генерального договору №30902/30903/30904 від 02 лютого 2010 року, акти здачі - приймання виконаних робіт, акти здачі-приймання матеріалів обладнання, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, шляхові листи.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 в адміністративній справі №2а-4911/12/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва державної податкової служби про визнання протиправними дій позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 37143832) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо відображення акту від 20.04.2012 року №961/22-2/37143832 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «БК Київбудмонтаж» в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» .

Вказаним рішенням також встановлено, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів надходження до ДПІ у Печерському районі м. Києва запитів від органів державної податкової служби (ініціаторів) на проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Київбудмонтаж» , як не надано і доказів того, що звірка ним правомірно ініційована самостійно, як податковим органом на обліку, в якому перебувають і суб`єкт господарювання, з яким проводиться звірка і платник податків та зборів щодо здійснення операцій з якими виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій.

Не підтверджено відповідачем і існування розбіжностей, задекларованих ТОВ «БК Київбудмонтаж» у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов`язань. Дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Київбудмонтаж» суперечать вимогам п. 2, 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232. Відтак є протиправними і дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо відображення акту від 20.04.2012 року №961/22-2/37143832 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТзОВ «БК Київбудмонтаж в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» .

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, судом першої інстанції неодноразово викликав ОСОБА_1 в якості свідка для з`ясування обставин щодо його участі у діяльності очолюваної ним юридичної особи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, однак, повістки, що направлялися за усіма відомими адресами місця проживання ОСОБА_1 повернулися на адресу суду з довідкою відділення поштового зв`язку про те, що адресат "відсутній за вказаною за адресою".

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган неправомірно заперечує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом та стверджує про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по цих операціях, оскільки право позивача на такий кредит підтверджується податковими накладними та сукупністю інших наданих до перевірки та досліджених у справі первинних документів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а тому наявні підстави для їх скасування.

При цьому, у апеляційній скарзі відповідачем не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 січня 2021 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.