Постанова

від 21.01.2021 по справі 500/1270/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1270/20 пров. № А/857/11759/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Шинкар Т.І., Обрізка І.М.

з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року (ухвалена головуючим-суддею Мартиць О.І., час ухвалення судового рішення 15 год 23 хв у м. Тернополі, час складання повного тексту судового рішення 07 вересня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради (за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - управління архітектури, містобудування і кадастру Тернопільської міської ради, ОСББ Львівська - 8 , ОСББ Львівська - 10 , ОСББ Львівська - 12 , ОСББ Львівська - 14 про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №355 від 08.05.2020 Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 позов було задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, виконавчий комітет Тернопільської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволені позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на земельній ділянці стосовно забудови якої були видані оспорювані містобудівні умови та обмеження розташована свердловина водопостачання, про що було відомо позивачу. В межах земельних ділянок (в оренді позивача) розташована колонка-качалка. При цьому, збереження у технічно справному стані колонки-качалки та недопущенні руйнування водного горизонту у ґрунтах, який є джерелом питного водопостачання з цієї колонки-качалки становить суспільний інтерес. Відтак, оспорюване рішення прийняте з метою виконання обов`язків, зазначених у Законі України Про питну воду та питне водопостачання , Земельному кодексі України, з метою захисту прав мешканців м. Тернополя, з урахуванням звернень мешканців територіальної громади щодо вжиття заходів органом місцевого самоврядування для збереження та захисту джерела децентралізованого водопостачання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Мартинюк Т.Б. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 27.12.2019 позивач звернулася до начальника управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою : м. Тернопіль, вул. Львівська на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:01:014:0112.

При цьому, подала наступні документи : заяву на видачу містобудівних умов та обмежень; копію документу, що посвідчує право користування земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:014:0112, а саме: витяг з ДРРПНМ про реєстрацію іншого речового права №183989657 від 08.10.2019, викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:014:0112 (цільове призначення земельної ділянки згідно категорії земельних ділянок - землі громадської та житлової забудови; вид використання земельної ділянки в межах категорії згідно класифікатора для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), містобудівний розрахунок (ескіз), що визначав інвестиційні наміри забудови.

10.01.2020 управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видало містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Будівництво торгово-офісної будівлі з хостелом за адресою : м. Тернопіль, вул. Львівська .

10.01.2020 управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видало наказ №316 Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва , яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування вищевказаного об`єкта.

Проте, 08.05.2020 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради було прийнято рішення №355 Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою : м. Тернопіль, вул. Львівська .

Оспорюване рішення було прийняте за результатами розгляду колективного звернення голів правлінь ОСББ Львівська - 8 , Львівська - 10 , Львівська - 12 . Львівська - 14 , депутатського звернення депутата міської ради ОСОБА_2 , а також з урахуванням суспільного резонансу, спричиненого організацією будівництва торгово-офісної будівлі з костелом.

Керуючись Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.5 Закону України Про основи містобудування , оспорюваним рішенням виконавчий комітет вирішив скасувати вищевказані містобудівні умови та обмеження.

Вважаючи оспорюване рішення протиправним, позивач звернулася в суд із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених ч.8 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підстав для скасування містобудівних умов та обмежень. Також вказав на відсутність повноважень у органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Крім того, при вирішенні питання наявності у суб`єкта містобудування права на скасування містобудівних умов та обмежень слід керуватися нормами ч.8 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , оскільки саме вони є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому загальні правила, встановлені п.3 ч.2 ст.52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , не можуть застосовуватися.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон №3038).

Частиною першою статті 26 Закону №3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Згідно ч.5 ст.26 цього Закону, проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку : 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частини перша, п`ята зазначеної статті).

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №3038-VI, основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження, технічні умови та завдання на проектування.

Згідно дефініції, наведеної у п.8 ч.1 ст.1 цього Закону, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною другою статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (ч.3 ст.29 Закону №3038-VI).

Наведеним законодавчим положенням кореспондує ч.4 ст.33 Закону №3038-VI, якою передбачено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

Органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, визначені ст.6 Закону №3038-VI, частинами 1, 2 якої визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у ст.13 Закону України Про архітектурну діяльність №687-XIV від 20.05.1999 (далі - Закон №687-XIV).

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ч.3 ст.6 Закону №3038-VI).

У свою чергу, за змістом ст.13 Закону №687-XIV, до якої відсилає ст.6 Закону №3038-VI, до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, в тому числі, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР).

Обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва встановлює ст.31 Закону №280/97-ВР, п.п.9 п. а ч.1 якої передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження - надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

У той же час, підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а також для їх скасування встановлені ч.4, 8 ст.29 Закону №3038-VI.

Згідно ч.4 ст.29 Закону №3038-VI, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Частиною восьмою статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

При цьому, в абзаці третьому частини восьмої вказаної статті закріплено виключне положення, за яким скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється за заявою замовника, головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам або за рішенням суду.

Вказаною вище нормою визначено, що містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані головними інспекторами будівельного нагляду лише в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом (ч.8 ст.29 Закону №3038-VI).

Колегія суддів наголошує, що наведений у ст.29 Закону №3038-VI перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.41 1 Закону №3038-VI, державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

За змістом ч.2 ст.41 1 Закону №3038-VI, державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду : 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів (ч.3 ст.41 1 Закону №3038-VI).

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право : 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ч.4 ст.41 1 Закону №3038-VI).

Комплексний аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, наявність або відсутність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, перелік яких є вичерпним, встановлюється на стадії їх надання або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю.

Скасування ж рішень об`єктів нагляду з підстав їх незаконності, є крайнім заходом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, належить до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду ДАБІ України, до того ж, наявність таких порушень встановлюється за результатами проведення перевірок у визначеному законом порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.10.2019 по справі №807/736/18, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №698 від 19.08.2015 (далі - Порядок №698).

Відповідно до п.2 Порядку №698, в редакції на час прийняття оспорюваного рішення, нагляд здійснюється посадовими особами ДІМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Пунктом 32 цього Порядку передбачено, що у тому разі, коли рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, наявність або відсутність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень встановлюється на стадії їх надання. В подальшому, скасування виданих містобудівних умов і обмежень, за відсутності заяви замовника, можливе під час здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду.

Скасування рішень об`єктів нагляду з підстав їх незаконності, є крайнім заходом державного архітектурно-будівельного нагляду, належить до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду, а наявність порушень встановлюється за результатами проведення перевірок у визначеному законом порядку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірні містобудівні умови та обмеження видані ОСОБА_1 уповноваженим органом.

08.05.2020 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради було прийнято оспорюване рішення.

Проте, надаючи правову оцінку встановленим обставинам в контексті наведених вище положень чинного законодавства, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення прийняте за відсутності повноважень та у спосіб, що не передбачений Законами та Конституцією України.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених чинним законодавством підстав для скасування містобудівних умов та обмежень.

Крім того, як зазначалось вище, єдиною підставою для прийняття оспорюваного рішення, стало колективне звернення голів правлінь ОСББ Львівська - 8 , ОСББ Львівська - 10 , ОСББ Львівська - 12 , ОСББ Львівська - 14 , депутатське звернення депутата міської ради ОСОБА_2 та з урахуванням суспільного резонансу, спричиненого організацією будівництва торгово-офісної будівлі з костелом.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованою таку позицію суб`єкта владних повноважень, оскільки це не звільняє його приймати свої рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Так, правовий статус та повноваження виконавчого комітету органу місцевого самоврядування регламентовані нормами Закону №280/97-ВР.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, відповідно до частини першої статті 11 цього Закону, є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно ч.1 ст.52 Закону №280/97-ВР, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

При цьому статтею 31 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва віднесено повноваження, в тому числі, щодо надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Проте, яка вказаною нормою цього Закону, так як і будь-якою іншою його статтею, не передбачено право виконавчого комітету ради скасовувати надані містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок.

При цьому, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 по справі №807/736/18, що також стосувалося питання правомірності скасування рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування виданих суб`єкту містобудування містобудівних умов та обмежень.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону №280/97-ВР, відповідно до частини першої якої органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

У Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладений у постанові від 02.09.2019 по справі №810/4817/18.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах перевірка щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень не проводилась, а звернення відповідних суб`єктів не може заміняти встановлену законодавством процедуру.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року по справі №500/1270/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Т. І. Шинкар І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 27.01.2021.