Постанова

від 26.01.2021 по справі 541/34/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/34/20 Номер провадження 22-ц/814/279/21Головуючий у 1-й інстанції Городівський О.А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Дряниці Ю.В.,

суддів Кривчун Т.О., Чумак О.В.,

при секретарі Ряднині І.В.,

розглянувши у відкритому судому заданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Романцевої Тетяни Володимирівни

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року (повний текст рішення складено 02 липня 2020 року)

та додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 листопада 2020 року (повний текст додаткового рішення складено 11 листопада 2020 року)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Миргородської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Миргородської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку .

Даний позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323282400:00:001:0197 площею 4,2486 га. Позивач, у встановленому законом порядку прийняв спадщину. Окрім позивача, спадщину було прийнято відповідачем ОСОБА_1 . Звернувшись до державного нотаріуса, з метою отримання свідоцтва про спадщину на спірну земельну ділянку, позивачу було відмовлено з підстав невідповідності заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства а також наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Державним нотаріусом виявлено, що відповідачу, як спадкоємцеві 2/3 частин спірної земельної ділянки, на підставі свідоцтва про спадщину за законом, було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 107224 від 15 листопада 2010 року на земельну ділянку площею 2,8324 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5323282400:00:001:0197, щодо якої проведено державну реєстрацію. З Державних актів спадкодавця та ОСОБА_1 вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 по конфігурації повністю відтворює праву частину земельної ділянки спадкодавця та займає 2/3 частини її площі. У той же час, іншій частині первинної земельної ділянки, котра залишилася після виділення 2,8324 га було присвоєно кадастровим номером 5323282400:00:001:0028. Оскільки в Державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо об`єкту спадкування, позивач не може оформити свої спадкові права, у чому вбачає порушення свого права власності.

Просив визнати недійним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 107224 на земельну ділянку площею 2,8324 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5323282400:00:001:0197, яка розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району, який 15 листопада 2010 року виданий Миргородською райдержадмінстрацією Хомутовій Н.В.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровими номерами 5323282400:00:001:0197 площею 2,8324 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району та видалення всіх відомостей щодо цієї земельної ділянки.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровими номерами 5323282400:00:001:0028 площею 1,4162 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району та видалення всіх відомостей щодо цієї земельної ділянки.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області відновити державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровими номерами 5323282400:00:001:0197 площею 4,2486 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5323282400:00:001:0197, яка розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району та внести до Державного земельного кадастру відомості щодо цієї земельної ділянки.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року задоволено повністю позовні вимоги ОСОБА_2 . Визнано недійним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 107224 на земельну ділянку площею 2,8324 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5323282400:00:001:0197, яка розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району, який 15 листопада 2010 року виданий Миргородською райдержадмінстрацією Хомутовій Н.В.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровими номерами 5323282400:00:001:0197 площею 2,8324 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району та видалення всіх відомостей щодо цієї земельної ділянки.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровими номерами 5323282400:00:001:0028 площею 1,4162 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району та видалення всіх відомостей щодо цієї земельної ділянки.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області відновити державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровими номерами 5323282400:00:001:0197 площею 4,2486 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5323282400:00:001:0197, яка розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району та внести до Державного земельного кадастру відомості щодо цієї земельної ділянки.

Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 листопада 2020 року припинено право власності ОСОБА_1 та інші речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5323282400:00:001:0197 площею 2,8324 га та цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

У третьому абзаці резолютивної частини рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії, виправлено описку, допущену у кадастровому номері спірної земельної ділянки, шляхом зміни помилкового значення 5323582400:00:001:0197 на вірне 5323282400:00:001:0197 .

У четвертому абзаці резолютивної частини рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії, виправлено описку, допущену у кадастровому номері спірної земельної ділянки, шляхом зміни помилкового значення 5323582400:00:001:0028 на вірне 5323282400:00:001:0028 .

У п`ятому абзаці резолютивної частини рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії, виправлено описку, допущену у кадастровому номері спірної земельної ділянки, шляхом зміни помилкового значення 5323582400:00:001:0197 на вірне 5323282400:00:001:0197 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з зазначеними рішеннями суду їх в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Романцевої Т.В. Просила скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року та додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 листопада 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не повністю досліджено всі істотні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду є необґрунтованим та незаконним. Вважає, що дана справа підлягає розгляду в рамках адміністративного судочинства, позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, а також невірно визначено відповідачів по справі, оскільки ОСОБА_1 жодним чином не порушувала його права. Зазначає, що вимога про скасування акта на право власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності підстав набуття права власності відповідачем, тоді як вона набула про власності на законних підставах. Суд першої інстанції незаконно позбавив її права власності. Також вважає, що суд при ухваленні додаткового рішення вийшов за межі заявлених позовних вимог. Крім того в апеляційній скарзі зазначено, що при розгляді справи судом не застосовано строк позовної давності.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що рішення суду прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Щодо явки сторін в судове засідання

У судове засідання 26 січня 2021 року з`явилися ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

Інші учасники справи будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися.

26 січня 2021 року на електронну адресу Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Однак суд звертає увагу, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є юридичною особою та її інтереси уповноважена представляти не одна особа, при цьому жодних доказів на підтвердження зайнятості представників в інших судових засідання суду не надано. Тоді як сторони заперечували проти перенесення розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Із матеріалів справи вбачається, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.10).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право власності на земельну ділянку, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5323282400:00:001:0197 площею 4,2486 га., розташовану на території Зуєвецької сільської ради (а.с.12-13).

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцями померлого ОСОБА_3 .

Згідно матеріалів спадкової справи № 98/2008, заведеної на майно померлого ОСОБА_3 вбачається, що спадщину прийняли позивач ОСОБА_2 (а.с. 75) та відповідач ОСОБА_1 (а.с. 74). ОСОБА_5 подано заява про свою відмову від своєї частки на користь ОСОБА_1 (а.с. 76).

Державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори Хомутовій Н.В. видано свідоцтва на 2/3 частини спірної земельної ділянки площею 4,2486 га, котра належала спадкоємцю на підставі державного акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ № 109165 виданого 11 жовтня 2004 року з кадастровим номером № 5323282400:00:001:0197 (а.с. 98).

На підставі даного свідоцтва, відповідачем було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. На підставі даної технічної документації було сформовано нову земельну ділянку з площею 2,8325 га якій присвоєно кадастровий номер 5323282400:00:001:0197. На дану земельну ділянку відповідачці ОСОБА_1 видано державний акт серії ПЛ №107224 від 07 квітня 2011 року та проведено її державну реєстрацію (а.с.16).

У результаті поділу, було сформовано ще одну земельну ділянку, площею 1,4162 га. якій присвоєно кадастровий номер 5323282400:00:001:0028 (а.с.21-25).

З кадастрових планів земельних ділянок 5323282400:00:001:0197 (площею 2,8325 га) та 5323282400:00:001:0028 (площею1,4162 га) вбачається що їх спільна конфігурація відповідає конфігурації земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5323282400:00:001:0197 площею 4,2486 га., розташовану на території Зуєвецької сільської ради, котра належала спадкодавцю на підставі державного акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ № 109165 виданого 11 жовтня 2004 року.

Звернувшись до державного нотаріуса, з метою отримання свідоцтва про спадщину на спірну земельну ділянку, позивачу було відмовлено з підстав невідповідності заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства а також наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Державним нотаріусом виявлено, що відомості про об`єкт спадкування в Державному земельному кадастрі мають розбіжності з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ № 109165 виданого 11 жовтня 2004 року з кадастровим номером № 5323282400:00:001:0197 котрий посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно (а.с.26-28).

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що сторонами визнається, що договору з приводу поділу земельної ділянки 5323282400:00:001:0197 площею 4,2486 га, вони не укладали. Спір між ними з приводу виділу майна зі спільної часткової власності судом не вирішувався.

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Згідно з пунктом г частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частини 1 статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

При цьому з частини 5 статті 319 вбачаєтеся, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі тобто не може порушувати права іншої особи.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно частини 1 статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не погоджували між собою питання виділу частки земельної ділянки в натурі та в судовому порядку дане питання також не вирішувалося, тоді як поділ земельної ділянки та присвоєння окремих кадастрових номерів призвело до неможливості позивачу реалізувати своє право власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування.

За вказаних обставин колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо оскарження додаткового рішення суду

Відповідно до пункту 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Тобто, з метою ефективного захисту порушених прав, законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вирішення даного питання є похідним та невід`ємним при прийнятті рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зі змісту статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що в даному випадку припинення права власності, яке виникло на підставі скасованого рішення не є окремою вимогою, а на суд, в силу зазначеної статті, покладеться обов`язок одночасно вирішити питання щодо відновлення статусу спірного об`єкту до стану, який існував до порушення права позивача.

Враховуючи викладене та керуючись чинним законодавством, в тому числі положеннями статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про припинення права власності ОСОБА_1 та інші речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5323282400:00:001:0197 площею 2,8324 га та цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району.

Дані висновки спростовують доводи наведені в апеляційній скарзі, щодо виходи суду за межі позовних вимог при винесенні додаткового рішення.

Щодо інших доводів наведених в апеляційній скарзі

Щодо юрисдикції справи

Посилання ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Романцевої Т.В. на те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є безпідставними зважаючи на наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У даній справі предметом спору є державний акт на право власності на земельну ділянку та рішення про державну реєстрацію земельної ділянки.

Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності сторін, спір у справі не є публічно правовим, а пов`язаний з правом цивільним на земельну ділянку, з урахуванням суб`єктного складу сторін справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 30 січня 2020 року по справі № 810/1975/17.

Щодо суб`єктного скалу відповідачів

Доводи наведені в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 не порушувала права позивача, а тому не є належним відповідачем по справі є безпідставними, оскільки їй на праві власності належить земельна ділянка реєстраційні дії щодо якої оскаржуються, крім того саме на неї, як на співвласника земельної ділянки в порядку спадкування законодавством покладався обов`язок щодо узгодження з позивачем умов виділу частки земельної ділянки в натурі, однак дані дії вчинені не були, чим порушено права позивача.

Щодо позбавлення відповідача права власності

Посилання на те, що рішенням суду ОСОБА_1 позбавлено права власності є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи зважаючи на те, що за результатами розгляду справи відновлено статус земельної ділянки, який був до вчинення дій які призвели до порушення прав позивача. При цьому ОСОБА_1 не позбавлена права власності на 2/3 частини земельної ділянки, з кадастровим номером 5323282400:00:001:0197 площею 4,248 6 га., розташованої на території Зуєвецької сільської ради.

Щодо застосування строку позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частини 1 статті 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з метою оформлення свого права на спадщину 01 листопада 2019 року.

01 листопада 2019 року державним нотаріусам винесено постанову, якою йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з підстав невідповідності заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства а також наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Тобто момент з якого позивач дізнався про факт порушення його права на оформлення спадщини невід`ємно пов`язаний саме з винесенням зазначеної постанови, а тому строк позовної давності на звернення ОСОБА_2 до суду за захистом своїх прав необхідно відраховувати саме з 01 листопада 2019 року. Позов було подано до суду першої інстанції 08 січня 2020 року - в межах трирічного строку передбаченого статтею 257 ЦК України.

Отже підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги відповідача, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Романцевої Тетяни Володимирівни - залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року - залишити без змін.

Додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 січня 2021 року

Головуючий Ю.В. Дряниця

Судді Т.О. Кривчун

О.В. Чумак