Рішення

від 19.01.2021 по справі 752/22512/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/22512/20

Провадження № 2/752/3790/21

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

20.01.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», про припинення дії, яка порушує право, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року представник позивача Голосіївської районної в м. Києві державна адміністрації звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд припинити дії щодо використання квартири АДРЕСА_1 не за призначенням, під розташування так званого «хостелу» (для фактичного тимчасового проживання від 1 до 38 осіб, не пов`язаних родинними відносинами, за плату); привести квартиру АДРЕСА_1 , у стан, придатний для постійного проживання однієї сім`ї різного чисельного складу або однієї людини.

В обґрунтування позову зазначено про те, що будинок АДРЕСА_2 передано до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 року. Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Згідно акту від 03.12.2019 року, у зазначеній квартирі, розміщено 38 ліжкомісць (19 двуярусних ліжок), санітарний стан квартири є незадовільним. Позивач зазначає, що функціонування даного хостелу є незаконним та спричиняє незручності для власників сусідніх квартир у будинку. Функціонування хостелу в квартирі багатоквартирного жилого будинку є незаконним, так як це є нецільове використання квартири у багатоквартирному будинку, а тому позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просив суд зобов`язати відповідача, як власника зазначеної квартири, припинити використовувати її, як хостел, та привести квартиру у первісний житловий стан.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відповідач відзив на позов до суду не подав, будь-які клопотання зі сторони відповідача до суду не надходили. Третя особа надіслала до суду клопотання про розгляд справи без участі її представника.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимогЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 року, будинок АДРЕСА_2 було передано до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

За змістом п. 4.16 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 року, районні в м. Києві державні адміністрації забезпечують захист майнових та немайнових прав територіальної громади м. Києва, а відповідно до п. 10 додатку № 4 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 121 від 31.01.2011 року, - облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.

Також, судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач ОСОБА_1 .

Розпорядженням Голови Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.06.2017 року № 335, створено робочу групу з розгляду питань щодо виявлення фактів використання не за призначенням квартир в багатоквартирних житлових будинках Голосіївського району м. Києва (за участю представників управління житлово-комунального господарства, районного управління поліції, військового комісаріату, держсанепідемслужби, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), якою проводиться перевірка квартир, які використовуються під так звані «хостели», які за результатами обстеження складають відповідні акти.

Так, згідно акту, складеного 03.12.2019 року робочою групою в складі головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Управління туризму та промоцій виконачого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) Бахарєва М.А., головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації Шевченко Ю.В., заступника директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» Кашевського Р.М., представника Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, комісією проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 , що використовується під так званий «хостел».

При обстеженні встановлено, що так званий «хостел» розташовано у квартирі АДРЕСА_1 . Будинок комунальної власності. Вхід до хостелу здійснюється через під`їзд будинку.

В трикімнатній квартирі налічується 38 ліжкомісць (19 двоярусних ліжок), санітарний стан в квартирі незадовільний.

Відповідно дост. 55 Конституції України,права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Законний інтерес є самостійним об`єктом захисту. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першоїстатті 4 Цивільного процесуального кодексу України(справа про охоронюваний законом інтерес) у справі № 1-10/2004 (рішення №18-рп/2004) законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Отже, поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першійстатті 4 Цивільного процесуального кодексу Українита інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається вст. 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст.55,124 Конституції Українитаст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 2ст. 16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права), відновлення становища, яке існувало до порушення.

Покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права.

Відновлення становища, яке існувало до порушення як спосіб захисту цивільного права та інтересу застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ч. 1ст. 382 ЦК України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. (ч. 1ст. 383 ЦК України).

Відповідно дост. 317 ЦК України,власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У ч. 4ст. 319 ЦК Українивизначено, що власність зобов`язує.

Згідно з положеннями ч. 7ст. 41 Конституції Українита ч. 5ст. 319 ЦК України,власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Разом із тим, згідно із ч. ч. 1, 2ст. 13 ЦК України,цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно із ч. 1ст. 383 ЦК України,власник квартири має право використовувати приміщення для власного проживання, проживання членів своєї родини, інших осіб та не має права використовувати його для промислового виробництва.

У відповідності до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власники квартири зобов`язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням.

Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами з метою особистої наживи, одержання нетрудових доходів та в інших корисливих цілях, а також на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до Державних будівельних норм (ДБН В2.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», затверджених наказом Держбуду України від 18.05.2005 року № 80) допускається розміщення нежитлових приміщень, які використовуються для здійснення господарської діяльності, у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків.

Крім того, на верхньому житловому поверсі (у тому числі мансардному) допускається розміщення творчих майстерень художників та архітекторів.

При цьому,ст. 8 ЖК УРСРпередбачено, що у виняткових випадках може здійснюватися переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Тобто, для здійснення господарської діяльності можуть використовуватися лише нежитлові приміщення.

Переведення жилих приміщень у нежилі може здійснюватися, але лише у виняткових випадках, і лише за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Відповідно до п. 3.3 ДБН В.2.2-20:2008 «Будинки і споруди. Готелі» (далі - ДБН В.2.2-20:2008), готель - це один із засобів розміщення, який визначається згідно з вимогами ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення», тут: будинок або комплекс приміщень для тимчасового розміщення (проживання).

Згідно із п. 6.1.1 ДБН В.2.2-20:2008, наявність житлової та приймально-вестибюльної груп приміщень є обов`язковою. Склад додаткових приміщень, що підвищують комфорт готелю, не нормується і приймається згідно із завданням на проектування або за проектом.

Житлова частина будинків готелів (номерний фонд) повинна бути функціонально і планувальне відокремленою.

У випадку розташування приміщень готелів у складі багатофункціональних будинків, а також у випадках блокування приміщень готелів з іншими підприємствами та установами готелі повинні бути планувальне відокремлені, ізольовані та забезпечені самостійними входами і комунікаціями (вертикальними і горизонтальними).

Відповідно до п. 5.31 ДСТУ 4527:2006, хостел (молодіжний готель) - це готель, у якому номери, розташовані зазвичай за коридорною або блочною системою, і має умови для самостійного готування їжі та санітарно-технічні зручності на поверсі або у блоці; може організовувати харчування у закладі ресторанного господарства.

Отже, терміни «готель» та «хостел» не можна ототожнити з термінами «квартира» та «нежитлове приміщення». Хостел є молодіжним готелем і повинен забезпечуватися самостійним входом і комунікаціями.

Слід зазначити, що п. 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» містить вичерпний перелік приміщень, які допускається розміщуватись у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків. Такого приміщення як готель та/або хостел вказаний перелік не містить.

Статтею 152 ЖК УРСРпередбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Крім того, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженимиПостановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири), та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку (пункт 4). Такого дозволу на переобладнання квартири АДРЕСА_1 під хостел відповідач не отримував, та доказів зворотному з боку сторони відповідача суду надано не було.

Відтак, суд надходить до висновку про те, що функціонування «хостелу», розташованого у квартирі АДРЕСА_1 є незаконним, оскільки, цивільним законодавством України передбачено, що квартира у багатоквартирному будинку призначена для власного проживання, проживання членів своєї родини, у той час, як у вищезгаданій квартирі розташований «хостел», який спричиняє велику кількість незручностей та проблем для власників квартир у під`їзді.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що функціонування так званого «хостелу» у житловому багатоквартирному будинку є незаконним, порушує права інших власників та мешканців квартир у будинку АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, суд вважає, що обґрунтування позову знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, стороною відповідача не спростовані, а відтак позов є обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню.

В порядкуст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути із відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.12,13,76-81,89,141,274-279,280-284,352,354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», про припинення дії, яка порушує право, - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 припинити дії щодо використання квартири АДРЕСА_1 , не за призначенням - під розташування так званого «хостелу» (для фактичного тимчасового проживання від 1 до 38 осіб, не пов`язаних родинними відносинами, за плату).

Зобов`язати ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_1 , у стан, придатний для постійного проживання однієї сім`ї різного чисельного складу або однієї людини.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації судовий збір в сумі 4394 (чотири тисячі триста дев`яносто чотири) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, адреса: м. Київ, проспект Голосіївський, 42;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.П. Чередніченко