Ухвала

від 27.01.2021 по справі 760/1935/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/1935/21

Провадження №1-кс/760/754/21

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про арешт

27січня 2021року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва

ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

старшого слідчого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про накладення арештуна майно у кримінальному провадженні № 42020000000002205 від 11.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі КК України),

В С Т А Н О В И В :

26.01.2021 до Солом`янського районного суду надійшло вказане клопотання в якому ставиться питання про арешт майна.

Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 26.01.2021 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 . Клопотання фактично передано слідчому судді по реєстру 26.01.2021 о 15 год 30 хв.

У вказаному клопотанні прокурор просить:

- накласти арешт на корпоративніправа у вигляді 100% статутного капіталу підприємства ПП «ОККО-Бізнес Контракт» (код ЄДРПОУ 33614922), що становить 5000000,00 грн;

- заборонити державним реєстраторам Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, а також посадовим особам Міністерства юстиції України в порядку виконання ухвали вчиняти будь-які дії, пов`язані з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів ПП «ОККО-Бізнес Контракт» (код ЄДРПОУ 33614922);

- клопотання розглянути без виклику іншої сторони, оскільки існує реальна загроза зміни засновників та службових осіб вказаного підприємства, що призведе до втрати речових доказів.

В обґрунтування клопотання вказано, офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні

№ 42020000000002205 від 11.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

При цьому зазначається, що досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ПП «Енерготрейд-ресурс» (код ЄДРПОУ 36670361, попередня назва - ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ») в період з січня 2015 року по теперішній час шляхом не відображення в податковому та бухгалтерському обліках операцій з роздрібної реалізації через мережу власних/орендованих АЗС на території Київської області підакцизних товарів, а саме нафтопродуктів та скрапленого газу кінцевому споживачу, які отримали від підприємств

ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» (код ЄДРПОУ 33614922), ПП «ДЕОЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37278249, попередня назва - ПП «ОККО-БІЗНЕС») на підставі укладених договорів комісії, в порушення п.п. 213.9 п. 213.1 ст. 213, п. 215.3.10, п. 215.3 ст. 215, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України (далі ПК України), чим занизили податкове зобов`язання з акцизного податку на загальну суму 640 417452,00 грн, що підтверджується актом документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» № 368/28/10-42-09/36670361 від 14.03.2018. У подальшому, з метою приховування своєї протиправної діяльності та активів, на які можна накласти стягнення з метою відшкодування завданих державі збитків, службові особи ПП «Енерготрейд- ресурс», діючи за попередньою змовою зі службовими особами АТ «Концерн Галнафтогаз», здійснили передачу активів ПП «Енерготрейд-ресурс» ряду підприємств, підконтрольних АТ «Концерн Галнафтогаз», продаж корпоративних прав підприємства на адресу ТОВ «Укрсервіс» (код ЄДРПОУ 22193583) та зміну засновників ПП «Енерготрейд-ресурс».

Також в клопотанні вказується, що службовими особами ПП «ОККО- НАФТОПРОДУКТ» у період з січня по грудень 2015 року на території Київської області проводилась реалізація підакцизних товарів (нафтопродуктів та скрапленого газу), отриманих на підставі договорів комісії від через мережу власних/орендованих АЗС.

Прокурор зазначає, що згідно умов договорів комісії від 01.01.2011 та від 01.02.2015 № ОБК/1-3-15/16, укладених між ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» (комісіонер) та

ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» (комітент), Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за плату вчинити від свого імені та за рахунок ОСОБА_5 в порядку і терміни, що визначені умовами цього Договору, правочини, спрямовані на реалізацію Комісіонером отриманих від комітента нафтопродуктів та скрапленого газу (надалі товар) на користь третіх осіб, через мережу власних/орендованих АЗС, а також безготівково перерахувати на банківський рахунок ОСОБА_5 грошові кошти у сумі, що відповідає вартості реалізованого товару. Факти надання послуг за вказаними договорами комісії підтверджуються підписанням сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, а факти реалізації підакцизних товарів Комісіонером на користь третіх осіб підтверджується відповідними документами (чеками РРО, іншими документами).

При цьому, звертає увагу, що у подальшому з метою реалізації схеми ухилення від сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, службовими особами ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» укладено договори зберігання з поклажодавцями:

ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» (від 30.01.2015 № ОБК/1-2-15/19) та з ПП «ОККО-БІЗНЕС» (від 01.01.2011 № 0/2-2-11/53), за умовами яких ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» зобов`язується зберігати нафтопродукти, газ скраплений, які будуть передані йому поклажодавцями. Відповідно до п 1.3 зазначених договорів до зберігача не переходить право власності на нафтопродукти, передані йому поклажодавцями на зберігання.

Прокурор вказує, що у ході проведення аналізу бази даних АІС «Податковий блок» встановлено, що ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», ПП «ОККО-БІЗНЕС» як платники акцизного податку з реалізації пального у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 зареєстровані не були, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів не декларували та не сплачували. ПП «ОККО-Нафтопродукт» не відображено інформаційні дані реалізації товарів для комерційного використання, що не є об`єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної реалізації підакцизних товарів у деклараціях з акцизного податку за вказаний період.

В клопотанні прокурора стверджується, що через мережу АЗС здійснювався саме роздрібний продаж нафтопродуктів, тому що відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до пунктів 213.1.9 пункту 213.1

ст. 213 ПК України. Ураховуючи викладене, податкові зобов`язання зі сплати акцизного збору з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у ПП «ОККО- НАФТОПРОДУКТ», оскільки останній здійснював відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам.

Також вказується, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ОККО- Нафтопродукт» з питань правильності обчислення та сплати акцизного збору при реалізації пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, про що складено акт № 368/28/10-42-09/36670361 від 14.03.2018. За результатами розгляду заперечень до Акта перевірки листом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби «Про розгляд заперечень» № 15045/10/28-10-42-05-10 від 04.04.2018 внесено зміни до Акта перевірки. На підставі Акта перевірки Офісом великих платників податків прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2018 та від 04.07.2018. Вказаною документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» п.п. 213.1.9 п. 213.1

ст. 213, п. 215.3.10, п. 215.3 ст. 215, п. 216.9 ст. 216 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з акцизного податку на загальну суму 640417 452,00 грн.

В клопотання зазначається, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 (справа № 813/2885/18), визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 10.04.2018 та від 04.07.2018, прийняті на підставі Акту № 368/28/10-42-09/36670361 від 14.03.2018, проте постановою Восьмогоапеляційного адміністративногосуду від17.09.2020 вказане рішення від 19.05.2020 скасовано та схвалено нове рішення, яким в задоволенні позову приватного підприємства Енерготрейд-ресурс» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

На підставі викладеного підсумовується, що вказані вище дії здійснюються службовими особами в порушення вимог діючого законодавства, з метою незаконного збагачення шляхом ухилення від сплати податків до державного бюджету.

Наголошується, що 100%статутного фонду у розмірі 5 000000,00 грн ПП «ОККО-БІЗНЕСКОНТРАКТ» (код ЄДРПОУ 33614922) належить АТ «Концерн Галнафтогаз» (код ЄДРПОУ 31729918) в особі засновника ОСОБА_6 , та є речовимдоказом кримінального правопорушення, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).

Постановою слідчого від 25.01.2021 корпоративні права АТ «Концерн Галнафтогаз» (код ЄДРПОУ 31729918) в особі засновника ОСОБА_6 у вигляді100%статутного капіталуПП «ОККО-БізнесКонтракт» визнаноречовим доказом у кримінальному провадженні.

Прокурор вважає, що при розслідуванні кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, у слідства виникла необхідність у накладенні арешту на корпоративні права АТ «Концерн Галнафтогаз» (код ЄДРПОУ 31729918) в особі засновника ОСОБА_6 у вигляді 100% статутного капіталу ПП «ОККО-Бізнес Контракт», що становить 5 000000,00 грн, шляхом заборони державним реєстраторам Подільської районної в місті Києві державної адміністрації вчиняти будь-які дії, пов`язані з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів зазначеного підприємства.

При цьому зазначається, що іншим способом, окрім як накласти арешт на корпоративні права у вигляді 100% статутного фонду ПП «ОККО-Бізнес Контракт», що становить 5 000000,00 грн, та заборонити державним реєстраторам Подільської районної в м. Києві державної адміністрації вчиняти будь-які дії, пов`язані з перереєстрацією та знесенням змін до установчих документів зазначеного підприємства, неможливо забезпечити збереження речових доказів, оскільки наявні достатні підстави зважати, що існує реальна загроза змінизасновників (учасників) ПП «ОККО- Бізнес Контракт», що призведе до втрати статутногофонду у розмірі 5 000000,00 грн, сформованого за рахунок коштів, набутих злочинним шляхом.

Враховуючи викладене, сторона обвинувачення з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення істини в кримінальному провадженні

№ 42020000000002205 та підтверджує факт вчинення кримінального правопорушення звернулась до суду з даним клопотанням про арешт майна (майнових прав).

Разом з тим, у відповідному клопотанні прокурора поставлено питання про його розгляд без участі представників зазначених товариств, з метою уникнення внесення змін до установчих документів підприємств після виклику судом для участі у розгляді даного клопотання.

До клопотання додані копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Про дату, час та місце судового засідання прокурора, який підписав відповідне клопотання, та слідчого повідомлено.

У судове засідання 27.01.2021 з`явився старший слідчий з особливо важливих справ слідчого управління Державної фіскальної служби у Київській області ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізнішедвох днівз дняйого надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 172 КПК України слідчий суддя ухвалив проводити судовий розгляд клопотання у присутності слідчого.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у судовому засіданні здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні старший слідчий з особливо важливих справ слідчого управління Державної фіскальної служби у Київській області ОСОБА_3 доводи та вимоги клопотання прокурора про арешт майна (корпоративних прав) підтримала в повному обсязі. Крім того надала для долучення до матеріалів справи запит Офісу Генерального прокурора від 26.11.2020 № 10/1/2-47009-20 про витребування відомостей і документів (у порядку ст. 93 КПК України) у Головного управління Державної податкової служби України.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом п.п. 1, 15 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Главою 10 розділу ІІ КПК України визначено заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування. Згідно зі ст. 131 цього Кодексу одним із таких заходів, що застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження, є арешт майна.

За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 10 ст. 170 КПК передбачено, що арешт можебути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому ч. 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 2ст.173КПК Українипередбачено,що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використаннямайна якдоказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому

п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеженняправа власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому у ч. 4 ст. 173 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Суд враховує, що за змістом положень КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення судовогозахисту праві законнихінтересів учасниківкримінального провадження під час досудового розслідування.

Статтею ст.41Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Згідно із ч. 5 цієї статті кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Протоколу до Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своі?м маи?ном. Ніхто не може бути позбавлении? свого маи?на, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Протоколу до Конвенціі? є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскаціі?, експропріаціі? та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своі?м маи?ном.

Європейський суд з прав людини у своі?х рішеннях нагадує: незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєі? власності, позбавлення останньоі?, навіть якщо воно має законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті першої Протоколу, якщо не була дотримана розумна пропорціи?ністьміж втручанняму права фізичноі? чи юридичноі? особи та інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення статті першої Протоколу и? у випадку, коли наявнии? істотнии? дисбаланс між тягарем, якии? довелося понести приватніи? особі, та цілями щодо інтересів суспільства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу відсвавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, серія А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» від

10 травня 2007 року, заява № 48191/99, підпункти 4962). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансуне вдастьсядосягти,якщо навідповідну особубуде покладеноіндивідуальний танадмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 69, 73, серія A № 52).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддяповинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність іспівмірність обмеженняправа власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При цьому вимогистатті 1Першого протоколу до Конвенції зводяться до того, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу цієї статті надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтямКонвенції(рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Так,прокурор вклопотанні напідтвердження обставинправопорушення посилаєтьсяна постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі

№ 813/2885/18, якою скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі № 813/2885/18 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову приватного підприємства Енерготрейд-ресурс» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Проте, слідчий суддя звертає увагу на те, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Касаційногоадміністративного суду у складі Верховного Суду у складі від 29.12.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі № 813/2885/18 скасовано, а справу за позовом приватного підприємства "Енерготрейд-ресурс" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби направлено для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Таким чином, наразі, центральний аргумент, яким мотивовано клопотання прокурора, нівельовано.

При цьому, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Також, як вже зазначалось, накладаючи арешт на майно з підстав передбачених п. 1,

ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися втому,що майно відповідаєкритеріям зазначениму ст.98КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використаннямайна якдоказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Винесення постанови про визначення майна речовим доказом, не може бути єдиною підставою, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Долучена до клопотання прокурора постанова старшого слідчого від 25.01.2021 про визнання корпоративних прав ПП «ОККО-Бізнес Контракт» (код ЄДРПОУ 33614922) речовими доказами у кримінальному провадженні № 42020000000002205 від 11.11.2020 наразі не містить даних на підтвердження того, що корпоративні права ПП «ОККО-Бізнес Контракт» (код ЄДРПОУ 33614922) відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України.

Не зважаючи на прийняте процесуальне рішення слідчого, корпоративні права за своєю правовою природою не підпадають під визначення та критерії «речового доказу» у кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об`єктами, які можуть зберегти сліди злочинів.

З іншого боку прокурором не обґрунтовано, яким чином наявна можливість використання корпоративних прав (про арешт на які ставиться питання у клопотанні), як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того вбачається, що у кримінальному провадженні наразі не повідомлено про підозру жодній особі, а це, в свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на корпоративні права з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Надані матеріали клопотання не є достатніми для вжиття такого виду обмеження як арешт майна (корпоративних прав) на даній стадії кримінального провадження.

При цьому враховується, що при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись на підтвердження вчинення кримінального правопорушення в наявності доказів, які мають давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження.

З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність необхідності накладення арешту.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що майно,а самекооперативні праваПП«ОККО-БізнесКонтракт» (кодЄДРПОУ 33614922) є доказом злочину, суд вважає, щоуданому кримінальному провадженніпрокурор не довів необхідності накладення арешту на вказане майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема про арешт майна або відмову у ньому.

Керуючись ст.ст. 94, 170-173, 309, 310, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42020000000002205 від 11.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1