Постанова від 26.01.2021 по справі 215/2729/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1322/21 Справа № 215/2729/20 Суддя у 1-й інстанції - Дудіков А. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м.Кривий Ріг

справа № 215/2729/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Голуб О.О.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Криворізька міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року, яке ухвалено суддею Дудіковим А.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Криворізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив , що 09 грудня 2016 року між ним, з однією сторони, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з іншої сторони, було укладено Договір купівлі - продажу житлового будинку з господарчими будівлями АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: житловий будинок А- 1 загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 43,6 кв.м, гараж В, погріб Г, вбиральня Д, водоколонка І, замощення II, під (надалі - Договір). Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Величко С.О. та зареєстровано в реєстрі за № 596. Право власності на придбаний ним згідно Договору житловий будинок з господарчими спорудами зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер запису про право власності 17918916 від 09.12.2016 року.

Відповідно до п. 1.3 Договору, відчужуваний житловий будинок з господарчими спорудами належав продавцям на праві приватної спільної часткової власності: 1/2 частка ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори 13.06.2012 року за реєстровим № 1-1081 ОСОБА_4 та 1/2 частка ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Донченко В.Л. 27.03.2012 року за реєстровим № 2-176.

Земельна ділянка до складу придбаного ним нерухомого майна не увійшла, оскільки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, виданого Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чи іншою особою, в тому числі за спадкодавцем - ОСОБА_5 на дату укладання Договору зареєстровано не було. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент вчинення Договору також не володіли інформацією щодо належності земельної ділянки на праві власності спадкодавцю.

Під час оформлення документації із землеустрою для приватизації земельної ділянки, на якій розташований придбаний ним будинок, позивачу стало відомо, що рішенням міської ради від 28.11.2007 року № 1996 ОСОБА_5 було передано у власність дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельна ділянка площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,0882 га для ведення особистого селянського господарства. На вказані земельні ділянки територіальним відділом земельних ресурсів були виготовлені державні Акти про право власності на земельні ділянки, які за життя ОСОБА_5 не видавалися, про їх виготовлення та необхідність їх одержання на руки його повідомлено не було.

Позивач вважає, що йому, як набувачу права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу від 09.12.2016 року, перейшло право власності на земельні ділянки, належні за життя на праві власності ОСОБА_5 , оскільки до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємцям, одночасно з правом власності на спадковий житловий будинок, перейшло право власності на належні ОСОБА_5 , як спадкодавцю, земельні ділянки. У свою чергу право власності на вказані земельні ділянки перейшло до нього на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.12.2016 року.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:07:445:0006 площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:07:445:0007 прощею 0,0882 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року позивачу відмовлено в задоволенні заявлених позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку треті особи, як продавці, не мали права власності на спірні земельні ділянки, оскільки спадкові права є майновим об`єктом цивільного права та надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Зауважує на тому, що суд першої інстанції неправомірно ототожнив момент виникнення у третіх осіб, як спадкоємців, права на розпорядження спадковим майном з моментом виникнення у них права на спадщину, у тому числі на спірні земельні ділянки.

Крім того позивач зауважує на тому, що відповідно до вимог ст. 121 Земельного Кодексу України та ст.ст.1216,1218,1225 ЦК України, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд. Отже право власності на спірні земельні ділянки перейшло до третіх осіб, як до спадкоємців, одночасно с переходом права власності на успадкований житловий будинок.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 09 грудня 2016 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (продавці) продали, а ОСОБА_1 (покупець) придбав житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.3 Договору, відчужуваний житловий будинок з господарчими спорудами належав продавцям на праві приватної спільної часткової власності: 1/2 частка ОСОБА_2 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори 13.06.2012 року за реєстровим № 1-1081 ОСОБА_4 та 1/2 частка ОСОБА_3 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Донченко В.Л. 27.03.2012 року за реєстровим № 2-176, право власності зареєстровано в Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної Ради Криворізьке бюро технічної інвентаризації 31.07.2012 року, номер запису: 16690 в книзі: 66-100, реєстраційний номер 27844610.

У п. 1.5 Договору купівлі-продажу житлового будинку вказано, що згідно Витягу з державного земельного кадастру №НВ-1204184762016, виданого 07.12.2016 року Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, земельна ділянка: площею 0,1000 гектарів; кадастровий номер 1211000000:07:445:0006; цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; приватна власність; обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,0176 гектарів, інші обтяження не зареєстровані (а.с.7-8).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер витягу 75310322, дата, час формування 09.12.2016 11:06:29, об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт, адреса: АДРЕСА_1 , опис об`єкта нерухомого майна: житловий будинок А-1, гараж В, погріб Г, вбиральня Д, водоколонка І, замощення ІІ, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер: 596, виданий 09.12.2016, видавник: Величко С.О. приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32819641 від 09.12.2016 11:00:43, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_1 (а.с. 9).

Згідно копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 052045 виданого 16.10.2009 року, ОСОБА_5 , на підставі рішення міської ради від 28.11.2007 року за № 1996, є власником земельної ділянки площею 0,0882 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 010910801139 (а.с.10).

Згідно копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 052044 виданого 16.10.2009 року, ОСОБА_5 , на підставі рішення міської ради від 28.11.2007 року за № 1996, є власником земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 010910801142 (а.с.11).

25.04.2018 року позивач звернувся до державного кадастрового реєстратора відділу у Криворізькому районі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до рішення № РВ-1200776082018 від 11.06.2018 року, державним кадастровим реєстратором відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме - технічна документація не відповідає вимогам п е ч. 10 ст. 55 ЗУ Про землеустрій - відсутня копія документа, що підтверджує право на земельну ділянку. Земельна ділянка 1211000000:07:445:0006 перебуває у власності 3-ї особи - технічну документацію доповнити відомостями про підставу набуття права на земельну ділянку заявником документації із землеустрою; - невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме - перетин ділянок з ділянкою 1211000000:07:445:0006, площа співпадає на 100% (повне співпадання): знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки, або її частини (а.с.12).

Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-1205833822018, дата формування 21.02.2018 року, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:07:445:0006, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 1.8, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, форма власності: приватна власність, площа: 0.1000 га, власник: ОСОБА_5 (а.с.14).

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-1205833902018, дата формування 21.02.2018 року, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:07:445:0007, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання: особисте селянське господарство, форма власності: приватна власність, площа: 0.0882 га, власник: ОСОБА_5 (а.с.15).

У копії листа завідуючої Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. вбачається, що згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , згідно ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.65).

Рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Поліщук С.В., виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області № 46361489 від 08.04.2019 року та №46361743 від 08.04.2019 року позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:07:445:0007 та земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:07:445:0006, за суб`єктом: ОСОБА_5 , померла особа, оскільки при здійсненні пошуку інформації за адресою, у Державному реєстрі речових прав встановлено запис на житловий будинок про реєстрацію права власності за особою, відмінною від особи спадкоємців та померлої особи (а.с.68,69).

Звертаючись до суду з даним позовом до відповідача - Криворізької міської ради позивач посилався на те, що йому, як набувачу права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу від 09.12.2016 року, перейшло право власності на земельні ділянки, належні за життя на праві власності ОСОБА_5 , оскільки до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємців, одночасно з правом власності на спадковий житловий будинок, перейшло право власності на належні ОСОБА_5 , як спадкодавцю, земельні ділянки. У свою чергу, право власності на вказані земельні ділянки перейшло до нього на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.12.2016 року, тому позивач просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:07:445:0006, площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 1211000000:07:445:0007, площею 0,0882 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з набуттям позивачем права власності на житловий будинок з господарчими будівлями, який розташований на спірній земельній ділянці, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірні земельні ділянки, так як продавці на момент укладення договору купівлі - продажу не мали права власності на ці земельні ділянки та з того, що відповідач по справі - Криворізька міська рада, є неналежним відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач по справі звернувся з позовом до неналежного відповідача, та вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду, як підставу відмови в задоволенні позовних вимог, посилання суду на те, що з набуттям позивачем права власності на житловий будинок з господарчими будівлями, який розташований на спірній земельній ділянці, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірні земельні ділянки, так як продавці на момент укладення договору купівлі - продажу не мали права власності на ці земельні ділянки, з огляду на наступне.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Зазначене підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 30.01.2019 року у справі № 2-797/2008.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); Постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50); Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)) визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи,.

Відповідно до пункту 40 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункту 31.10 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у п.8 Постанови від 12.06.2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному законом. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-1205833822018, дата формування 21.02.2018 року, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:07:445:0006, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 1.8, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, форма власності: приватна власність, площа: 0.1000 га, власник: ОСОБА_5 (а.с.14).

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-1205833902018, дата формування 21.02.2018 року, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:07:445:0007, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання: особисте селянське господарство, форма власності: приватна власність, площа: 0.0882 га, власник: ОСОБА_5 (а.с.15).

Отже, відповідач по справі - Криворізька міська рада не є власником і розпорядником оспорюваних земельних ділянок, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в задоволенні позовних вимог позивач слід відмовити з тих підстав, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

В даному випадку належними відповідачами у справі будуть особи, які відповідно до вимог ст.ст.1216,1218,1225 ЦК України, як до спадкоємці, набули право на спірні земельні ділянки одночасно с переходом права власності на успадкований житловий будинок.

Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого ст. 55 ЦПК України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду, як підставу відмови в задоволенні позовних вимог, посилання суду на те, що з набуттям позивачем права власності на житловий будинок з господарчими будівлями, який розташований на спірній земельній ділянці, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірні земельні ділянки, так як продавці на момент укладення договору купівлі - продажу не мали права власності на ці земельні ділянки, оскільки такі висновки суду першої інстанції є передчасними, так як позов пред`явлено до неналежного відповідача, а розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті що не позбавляє позивача права звернутись з позовом до суду на належного відповідача .

Крім того слід зауважити, що доводи апеляційної скарги позивача про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку треті особи, як продавці, не мали права власності на спірні земельні ділянки, оскільки спадкові права є майновим об`єктом цивільного права та надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку, про те, що суд першої інстанції неправомірно ототожнив момент виникнення у третіх осіб, як спадкоємців, права на розпорядження спадковим майном з моментом виникнення у них права на спадщину, у тому числі на спірні земельні ділянки та про те, що відповідно до вимог ст. 121 Земельного Кодексу України та ст.ст.1216,1218,1225 ЦК України, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд. Отже право власності на спірні земельні ділянки перейшло до третіх осіб, як до спадкоємців, одночасно с переходом права власності на успадкований житловий будинок не мають в даному випадку правового значення для вирішення спору, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, та оцінку вказаним доводам апеляційної скарги необхіно давати в рамках пред`явленого у встановленому законом порядку позову до належних відповідачів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2018 року підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду посилання на те, що з набуттям позивачем права власності на житловий будинок з господарчими будівлями, який розташований на спірній земельній ділянці, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірні земельні ділянки, так як продавці на момент укладення договору купівлі - продажу не мали права власності на ці земельні ділянки, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення, як підставу відмови в задоволенні позовних вимог, посилання суду на те, що з набуттям позивачем права власності на житловий будинок з господарчими будівлями, який розташований на спірній земельній ділянці, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірні земельні ділянки, так як продавці на момент укладення договору купівлі - продажу не мали права власності на ці земельні ділянки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 січня 2021 року.

Головуючий:

Судді: